Баштанка.НЕТ
Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка

Сб, 21.09.2019, 06:32

Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка

Вітаю Вас, Подорожній | RSS

РеєстраціяВхід

 
Головна сторінка Баштанка.НЕТ
Меню сайту

Категорії  СТАТЕЙ

Міська влада, установи
Баштанська міська рада
Доступ до публічної інформації
Громада
Славимось людьми
Освіта, к-ра, мед., спорт
КП "Міськводоканал"
БДЮТ
ПТУ №9
Музична школа
Баштанська гімназія
Баштанська ЗОШ №1
Баштанська ЗОШ №2
Дитсадок "Ягідка"
Дитсадок "Чебурашка"
Місто: цікаво-корисно
 
Форма входу

Зверніть увагу!
Сьогодні відвідували сайт:

 
 
Баштанка рекламна
загрузка...
 
 

ВИПАДКОВІ ФОТО:

-19:

Центру електрозв’язку № 1:

_-43:

Покладання квітів до 197 р. від д.н. Т.Г.Шевченка:

 
- ваша реклама на Баштанських Інтернет-сайтах -
загрузка...
вебмайстрам, які бажають встановити цю рекламу на сайт

Головна » Статті » БАШТАНСЬКА міськрада » Славимось людьми

Незабутня пісня фронтових літ
Володимир Єгоров, ветеран війни    На сьогоднішній день з п`яти тисяч учасників бойових дій у нашому районі залишилося в живих 65 чоловік.
    З одним із них, Володимиром  Олександровичем Єгоровим, ми зустрілись холодного  грудневого дня, коли господар випікав хліб у своєму будинку по вулиці імені Карла Маркса. Десять років тому хліб випікала його покійна дружина,  а зараз це робить сам господар. І,  як було видно, виконує він цю кулінарну операцію з задоволенням для себе і для малого внука. Запитую, чи такий хліб довелось йому їсти у 1933 році.
    Справжнього хліба ми в той голодний рік майже не бачили, відповідав співрозмовник. Мені тоді було дев`ять років, наша сім`я проживала в селі Явкино. Весною мати посадила мене і сестру на поїзд і відправила до тітки в Миколаїв. До міських родичів тоді направляли своїх дітей чимало селянських родин, знаючи, що в місті їм хоч чим - небудь  допоможуть з харчуванням . Сестра матері влаштувала нас  до дитячого притулку. Там ми пробули до початку осені, а потім нас з іншими дітьми з Баштанського району посадили на поїзд і звеліли зійти на станції Явкино. Звідти по селах розвозили підводами.   
Згодом я закінчив дев`ять класів середньої школи і пішов працювати на різні роботи, бо грошей на оплату за навчання не було.
    Початок війни Володимир Єгоров зустрів сімнадцятирічним юнаком. Йому вдалося уникнути примусового вивезення на роботи в Німеччину, пережив окупацію, а  весною 1944 року він був призваний в діючу армію  3-го Українського фронту. Піхотна частина, в якій служив Володимир Єгоров, звільняла Закарпаття, Румунію, Угорщину, а день Перемоги довелось зустріти  в австрійському місті Грац.
    В рідне село Явкино  Володимир Єгоров повернувся в 1947 році. Спершу працював на різних роботах, а згодом його направили на навчання в Березнегуватську  школу механізації.
    В той час, розповідає Володимир Олександрович, тільки розпочинали переходити від причепних комбайнів до самохідних. А найбільш популярними марками тодішніх комбайнів були «Сталінець» і «Комунар».

    На них я працював на початку 50-х років. А в цілому за штурвалом комбайна знаходився близько  десяти років. Решту часу працював на різних роботах,бо давалось взнаки поранення в боях під Будапештом.
Разом з господарем розглядаємо документи з його особистого архіву. Ось на знімку Володимир Олександрович разом зі своїм старшиною під час війскової служби в місті Ужгороді.
    А ось груповий знімок з надписом «Березнегуватська школа механізації . 1949рік».На ньому з трьох десятків майбутніх комбайнерів близько половини з Баштанського району. Зберігає Володимир Олександрович і свідоцтво про закінчення   цієї школи. З усіх предметів тут виставлені одні п`ятірки. А ось військовий квиток. В графі «звання»  в 1948 році було записано «сержант».  Поруч - минулорічне  повідомлення з райвійськкомату про присвоєння В.О Єгорову звання підполковника. Є тут і перелік нагород: орден Великої Вітчизняної війни, медалі « За взяття Будапешта», «За перемогу над Німеччиною», «За трудову доблесть».
    Окрім прохання розповісти про минулі часи, я поцікавився, коли і від кого Володимир Олександрович вперше почув  часто виконувану ним пісню  фронтових літ «Когда мы покидали свой родимый край». На жаль, цього пригадати він не зміг. В ті  повоєнні роки, каже ветеран, чимало ліричних маловідомих пісень привозили з собою солдати, які поверталися додому з фронту. А ось авторів і виконавців, і де ті пісні вперше почули, рідко хто запам`ятовував.
    Розповідаю Володимиру Олександровичу, де я почув цю пісню вперше. Її співали однополчани мого покійного батька, одні з небагатьох, хто залишився в живих  учасників Керченсько-  Феодосійської операції. Вони приїхали провідати батька, коли мені було 12 років. З того часу я постійно вів пошук слів цієї пісні. З дитинства запам`ятав лише перший куплет:
Когда мы покидали свой родимый край
И молча уходили на восток
Над тихим Доном
Под веткой клена
Маячил долго твой платок

    Тільки один раз мені довелося почути цю мелодію в якомусь фільмі. Згадує про неї в своїх  спогадах і учасник  районного партизанського руху  Григорій Федосійович Трибрат. І ось восени 2010 року, в день звільнення України від німецько – фашистських загарбників цю пісню виконав перед ветеранами  учасник бойових дій Володимир Єгоров. Його чудовий барвистий тенор полонив тоді  всіх присутніх.
    Раніше Володимир Олександрович регулярно відвідував заняття хору ветеранів війни і праці районного будинку культури,зараз буває там рідко через погіршення стану здоров`я. А вдома, буває , інколи співаю просто так, для себе, навіть, коли на душі нелегко,каже ветеран.
    Ми звикли до того, що пісні, які «беруть за душу» виконуються під час дружнього застілля в колі найближчих друзів. Минулої осені Володимир Олександрович  осені виконував «Коли ми покидали свій родимий край» серед ветеранів,коли йому надали слово для виступу. Майже в усіх сюжетах ліричних пісень того часу йшлося про прощання з коханою дівчиною,згадування про річку чи місто , де це відбувалося (в цій пісні- Дон, Волга, Сталінград, Ростов, дніпровські кручі), признання в любові, клятва помсти ворогу, обіцянка бути хоробрим в бою, дожити до дня перемоги і повернутися до місця побачення. І якою щирістю, безпосередністю, душевною чистотою і героїчним пафосом наповнені слова, здавалось, виплеснуті з глибини серця:
Я не запомнил слов твоих, любовь моя
Но знаю, будешь ждать меня в тоске
Не лист багряный ,то наши раны
Горели на речном песке

    До речі, у виконанні сучасного співака і музиканта Гарика Сукачова ця пісня звучить дещо  інакше і деякі слова в ній змінені. Невідомо звідки з`явились і автори слів – якась Талалаєвська і Кац. Змінена й назва пісні – вона стала називатись «Над тихим Доном». А втім, хіба це так важливо? Головне, що пісня через десятиліття живе серед нас, завдяки ще й таким таким людям, як Володимир Олександрович Єгоров.
    …Господар охоче відгукнувся на моє прохання виконати мелодію ще раз.
    А потім, вже за власною  ініціативою, Володимир Олександрович проспівав ще кілька маловідомих пісень Великої Вітчизняної війни. Подумалось: саме такі люди, як він, є носіями і хранителями шедеврів фронтової лірики і передають їх сучасним поколінням.
    В січні 2011 року В.О. Єгорову виповниться 87 літ. Запитую у Володимира Олександровича чи досяг він за цей період всього ,про що мріяв у житті.
    В роки війни, каже ветеран, мріяв про одне: вижити і скоріш повернутися додому. Ця головна мрія життя збулася. А все інше, як кажуть, приклалося само собою: є свій дім, син, дочка, двоє внуків ,один правнук. А ще додають йому сил   пісні фронтової юності, з якими пройшов не одну версту життєвого шляху.
Категорія: Славимось людьми | Опублікував: bashtanka (15.12.2010) | Автор: О. Басенко
Сподобалася стаття? Розкажіть про неї своїм друзям через соціальні мережі:
Статтю переглянули 1012 чол.
ПОШУК за ключовими словами (тегами): Володимир Єгоров, ветеран, В.О. Єгоров, Басенко, ветерани, Єгоров
Всього коментарів користувачів сайту: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)

avatar
 
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО НОВИН ТА СТАТЕЙ сайту Баштанського району:

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

           

Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz