Анатолій Миколайович Адамов – один з колишніх керівників Баштанського району, який сьогодні проживає в Баштанці. 31 серпня йому виповнюється 80 років. Людям старшого віку він запам`ятався педантичним, лаконічним, не особливо публічним, і як людина, яка має обмежене коло знайомих. Але для тих, хто працював з ним, А.М.Адамов був і залишається зразком принциповості, твердості духу і переконань, інтелігентності, високої культури мислення і звичайної людської порядності. Ці якості збереглися у нього до цього часу і органічно переплітаються з непідробним оптимізмом і людяністю у спілкуванні. З 1975 по 1983 рік Анатолій Миколайович Адамов був першим секретарем Баштанського райкому Компартії України. Чим були знамениті ті часи і як вони вплинули на подальший розвиток району? З цього запитання розпочалася наша зустріч,яка відбулася напередодні 80- річного ювілею. Взагалі я в Баштанці з 1970 року, сказав Анатолій Миколайович. А до цього було навчання в сільськогосподарському технікумі міста Вознесенська, звідки я родом, далі – робота на посаді агронома колгоспу імені Богдана Хмельницького в Дніпропетровській області, заступника голови колгоспу «Прогрес» в місті Вознесенськ. В 1957 році закінчив Одеський сільськогосподарський інститут, а в1967- му Вищу партійну школу при ЦК Компартії України (м.Київ). В Баштанку перейшов працювати секретарем райкому партії в 1970 році з посади заворга Березанського райкому Компартії України. А на посаду першого секретаря Баштанського райкому Компартії України був обраний в листопаді 1975 року. Перш за все, згадує Анатолій Миколайович,тоді треба було зберегти і продовжити все раніше досягнуте моїм попередником Олексієм Гавриловичем Захарченком. За кліматичними особливостями 1975 рік виявився вкрай несприятливим. Нестача кормів і зернофуражу негативно позначилась на тваринницькій галузі. Довелось докласти чимало зусиль,щоб зберегти поголів`я, не допустити спаду продуктивності дійного стада. Мій робочий день розпочинався, як правило, о четвертій годині ранку,з об`їзду тваринницьких ферм. В найкоротші строки я знав ситуацію в кожному підрозділі, імена і по батькові завідуючих фермами, багатьох доярок, скотарів, телятниць. І як би там не було, а по підсумках зимівлі громадського тваринництва і по багатьох інших показниках в1975- 76 роках район був серед кращих в області. Не менш важливим завданням тоді було вдосконалення акордно-преміальної системи організації і оплати праці в рослинництві, спеціалізація і концентрація виробництва в тваринницькій галузі. В цей період на базі колгоспу «Комуніст» було створено спеціалізоване господарство по виробництву м`яса- об`єднання «Колгосптваринпром», яке виробляло 3500 тонн м`яса щорічно. На базі колгоспу імені Леніна (с.Добре) було створено спеціалізоване господарство по виробництву кормів. Тут же знаходився комплекс по дорощуванню великої рогатої худоби на 15 тисяч голів. В колгоспі «Інгул» (с. Старогорожено) в ті роки був збудований комплекс по відгодівлі ВРХ на базі гібридизації. Тут одержували по кілограму середньо добових приростів яловичини. Велику допомогу по впровадженню всього нового надавала обласна рада народних депутатів і, зокрема, Іван Петрович Пуха, який тоді був відповідальним за розвиток галузі сільського господарства. Що ж стосується розвитку молочнотоварного виробництва, то робота в цій галузі була направлена на введення в основне стадо племінних високопродуктивних корів швіцької і англерської породи, впровадження потоково- цехової системи виробництва молока, загальнорайонний рух за чотиритисячні надої молока на корову. В районі було створено «Клуб доярок – чотири тисячниць» куди ввійшло більше двадцяти чоловік. Це були роки перших посадок плодових дерев майбутнього садівничого підприємства «Зоря Інгулу», яке сьогодні є одним з кращих в Україні. Вирішувались і питання соціального розвитку. Щорічно в сільській місцевості будувалось по 150 будинків. Це позитивно впливало на закріпленні трудових ресурсів на селі, в першу чергу, молоді і спеціалістів. Паралельно велось і будівництво багатоквартирних будинків у Баштанці. В цей період були збудовані і функціонують до цього часу середні школи в селах Лоцкино, Новопавлівка, Кашперо-Миколаївка, Добра Криниця. Будувались і дошкільні дитячі заклади, дороги, газифікувались села. На жаль, більшість доріг до населених пунктів будувались з матеріалів місцевих кар`єрів і через кілька років потребували ремонту, не витримуючи навантаження від руху великотоннажного транспорту. Створювались умови для високопродуктивної праці сільських трудівників. В кожному мехзагоні був пункт технічного обслуговування, майстерня, кімната відпочинку, душова, їдальня. Відповідні умови для роботи тваринників створювались і на фермах. Все досягнуте, відзначив співбесідник, це результат спільних дій команди однодумців, яка працювала тоді в районі. В першу чергу хочу згадати добрим словом тодішнього голову райвиконкому Миколу Єпіфановича Черненка. Управлінння сільського господарства очолював висококласний спеціаліст Анатолій Наумович Стрельченко, який пізніше очолив виробниче об`єднання «Колгосптваринпром». Після нього посаду начальника управління сільського господарства зайняв Микола Васильович Бардачов, який потім став головою районної ради. Відзначу і немалі заслуги в розвитку району Павла Ананійовича Шкрабака , який очолював в ті роки колгосп «Заповіт Ілліча», згодом управління сільського господарства, радгосп «Добра Криниця», садівниче підприємство «Зоря Інгулу». В числі кращих представників корпусу керівників того часу – Костянтин Гнатович Березовський, Володимир Павлович Бондур, Анатолій Панасович Дикий, Володимир Васильович Шемберко та багато інших, які після свого господарювання залишали майбутнім поколінням впорядковані і газифіковані села, новозбудовані ферми, пункти техобслуговування, школи, дитячі садки,ФАПи та інше. Сьогодні доводиться з сумом констатувати, що чимало з цих об`єктів знищено. Розповідаючи про минуле, продовжував А.М.Адамов, зовсім не хочу наголошувати на тому , настільки добре було колись і як погано стало зараз. За останні роки в Баштанському районі немало зроблено по дальшому нарощуванню темпів виробництва і розвитку соціальної сфери. І все ж, ще раз хочу звернути увагу на масштаби досягнень району тих часів і масштаби нинішні. За своє життя мені доводилось працювати в трьох районах Миколаївської області. Скажу відверто: найбільш професійно підготовлені кадри - в Баштанському районі. Це стосується як керівників сільгосппідприємств, так і керівників середньої ланки. І в тому, що зараз Бвштанка знаходиться в числі лідерів серед сільських районів області є заслуга професіоналів, які працюють у всіх сферах життєдіяльності району. Разом з тим, аналізуючи нинішню ситуацію в суспільстві в цілому, співбесідник відзначив: зі зміною системи управління країною змінились пріоритети цінностей, взаємовідносини між людьми. З кадрів тих часів у районі залишились одиниці. А основна маса нинішніх землевласників- це підприємці, які орендують земельні паї і прагнуть отримати побільше прибутку, а от вкладати кошти в розвиток соціальної сфери не поспішають. В 1975-1983 роках А.М.Адамов тричі обирався делегатом з`їздів Компартії України , був членом Ревізійної Комісії ЦК Компартії України. Важливим досягненням періоду 1975 – 1983 років він вважає те , що Баштанський район за цей час двічі виходив переможцем Всесоюзного змагання і нагороджувався Перехідним Червоним прапором ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС. Після 1983 року А.М. Адамов п`ять років працював першим секретарем Вознесенського міськкому Компартії України, згодом- заступником голови Миколаївського обласногого комітету народного контролю, начальником вдділуеконміки і ринкових відносин Баштанської райдержадміністрації, помічником- консультантом депутата України. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, орденом Дружби народів, медаллю «За трудову доблесть». Після виходу на пенсію в міру своїх сил і можливостей бере участь у громадській і партійній роботі. Його захоплення- книги, присадибне господарство, інколи рибалка. З колишніх колег по роботі найбільш часто спілкується з Миколою Косенком, Миколою Бардачовим з Баштанки, Юрієм Гержовим з Вознесенська. Слід відзначити, що свій 80-річний життєвий шлях Анатолій Миколайович Адамов пройшов, маючи надійний домашній тил в особі дружини Надії Іллівни, з якою наприкінці липня відзначили 55- річчя спільного сімейного життя. Син Павло закінчив Мелітопольський сільськогосподарський інститут, донька Наталка- Одеський сільськогосподарський інститут. Є у нього троє внуків і одна правнучка. Вільного часу вистачає, щоб приділити їм увагу, проглянути по телебаченню інформаційні випуски новин, прочитати періодику. Разом з Анатолієм Миколайовичем проглянули йогособистийфотоархів, згадали багатьох спільних знайомих. В свій час, коли А.М. Адамов був першим секретарем Баштанського райкому, мені доводилось працювати під його керівництвом на посаді завідуючого організаційним відділом райкому Компартії України. Більше тридцяти років минуло з того часу, але я цього часу вдячний Анатолію Миколайовичу за те, що в1983 році врахував моє прохання дозволив повернутися з партійної на журналістську роботу. Про А.М.Адамова напередодні його 80 – річчя доводилось вести мову з багатьма людьми, які близько знали і працювали разом з ним. І кожен відгукувався про А.М. Адамова, як про задушевну, скромну, інтелігентну людину, яка цінує такі ж якості в інших людях. Щиро вітаємо Вас з ювілеєм, шановний Анатолію Миколайовичу!Здоров`я, сімейного благополуччя, земних благ, радощів Вам і вашій родині, всього найкращого в житті.
На сервісі https://kolobus.com.ua/ можна здійснити безкоштовне бронювання білету з оплатою при посадці і самостійно поїхати вивчати Європу. Це безпечно, адже вони контролюють усі етапи: від створення бронювання до моменту посадки в автобус. Після оформлення квитка з вами звʼяжеться менеджер, щоб підтвердити замовлення.
Згідно
Правиладміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.
