Микола Ананійович Желєзний на своєму 83- літньому віку пережив і бачив чимало. В райцентрі його знають, як учасника бойових дій в роки другої світової і як працелюбного комбайнера, який дванадцять років працював в Баштанській МТС і встановив кілька рекордів по намолоту зерна під час жнив в 50-ті роки минулого століття. …З далеких спогадів дитинства в його пам` яті навіки залишився холодний весняний день 1929 року, коли в їхню сім`ю прийшли місцеві «активісти». Проживали ми тоді в селі Зелений Яр, розповідає співрозмовник, батько був одним з тих, хто не поспішав вступати до колгоспу. Для роз`яснювальної роботи з цього приводу завітали представники «буксирної» бригади Іван Мороз і Григорій Смола. Реквізували для потреб колгоспу все, починаючи від фотопортретів, що висіли на стіні, до самовара, який забрали прямо зі столу. Побачили в дворі однорічного бичка і стали його відв`язувати, щоб забрати з собою. Батько не витримав, ударив люшнею від ярма одного з незваних гостей. А наступного дня долю нашої сім`ї вирішила «трійка» ОДПУ. Батька заарештували, (він помер в тюрмі в 1938 році), а матір, мене і старшого брата Івана виселили з нашого будинку. Нас прийняли до себе жити близькі родичі матері в селі Зелений Гай. Брат Іван помер в 1941 році , застудившись від довгого перебування в підвалах, які в той час були обладнані під бомбосховища. А я в шістнадцятирічному віці був вивезений до Німеччини. Дорогою, на станції Перемишль нам разом з товаришем Павлом вдалося втекти. Через кілька тижнів блукань ми потрапили на окуповану територію Білорусії. Там нас прихистив лісник і в нього ми знаходились до звільнення Радянською Армією. В 1944 році сімнадцятирічний Микола Желєзний воював у складі 70-ї армії 2-го Українського фронту. Двічі був поранений, востаннє контужений в боях на р. Одер. День Перемоги довелось зустріти водному з військових госпіталів Південного Уралу. Після лікування продовжив службу у складі внутрішніх військ Сибірського військового округу, звідти був демобілізований у1951 році. Після повернення в рідні місця М.А.Желєзний пішов працювати в Баштанську МТС, а після навчання в Березнегуватській школі механізаторів повернувся в трудовий колектив, де незабаром став одним з кращих комбайнерів району. Найбільш пам`ятним для мене був1955 рік,згадує Микола Ананійович. Я тоді намолотив 12800 тонн зерна на площі 311гектарів і зайняв друге місце в районі після Героя Соціалістичної Праці Семена Чигрина. В тому ж році я був нагороджений медаллю «За трудову доблесть». А в цілому на святковому піджаку Миколи Ананійовича два ордени («Велика Вітчизняна війна», «За мужність»), і близько десятка медалей. А одягати той піджак доводиться не тільки в свята, а й в дні виступів хору ветеранів районного будинку культури, активним учасником якого Микола Ананійович є протягом багатьох років. Роки беруть своє, говорить ветеран. В пам`яті стираються імена і обличчя товаришів, з якими пройшли роки юності. Нещодавно дізнався, що помер Іван Козирєв з села Явкино, з яким довелося служити в армії. А ще раніше пішли на той світ Григорій Кравець і Олександр Пікуль, з якими їхали в однім ешелоні в Німеччину. А ось прізвище Павла, з яким ми тікали з Перемишля забув. Адже спілкувались ми тоді в основному за прізвиськами. Павла всі називали Ворошиловим, а мене- Чумою. Третього грудня нинішнього року М.А.Желєзному виповнюється 83 роки. Незважаючи на безліч життєвих незгод, він зумів зберегти і пронести найголовніше – любов до праці, відданість землі,на якій народився і виріс. Ці якості він зумів передати своїм синам Олександру і Леоніду, внукам і правнукам, які будуть вітати йоговцей день.
На сервісі https://kolobus.com.ua/ можна здійснити безкоштовне бронювання білету з оплатою при посадці і самостійно поїхати вивчати Європу. Це безпечно, адже вони контролюють усі етапи: від створення бронювання до моменту посадки в автобус. Після оформлення квитка з вами звʼяжеться менеджер, щоб підтвердити замовлення.
Згідно
Правиладміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.
Микола Ананійович Желєзний на своєму 83- літньому віку пережив і бачив чимало. В райцентрі його знають, як учасника бойових дій в роки другої світової і як працелюбного комбайнера, який дванадцять років працював в Баштанській МТС і встановив кілька рекордів по намолоту зерна під час жнив в 50-ті роки минулого століття. 
