Баштанка.НЕТ
Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка

Ср, 18.09.2019, 06:48

Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка

Вітаю Вас, Подорожній | RSS

РеєстраціяВхід

 
Головна сторінка Баштанка.НЕТ
Меню сайту

Категорії  СТАТЕЙ

Міська влада, установи
Баштанська міська рада
Доступ до публічної інформації
Громада
Славимось людьми
Освіта, к-ра, мед., спорт
КП "Міськводоканал"
БДЮТ
ПТУ №9
Музична школа
Баштанська гімназія
Баштанська ЗОШ №1
Баштанська ЗОШ №2
Дитсадок "Ягідка"
Дитсадок "Чебурашка"
Місто: цікаво-корисно
 
Форма входу

Зверніть увагу!
Сьогодні відвідували сайт:

 
 
Баштанка рекламна
загрузка...
 
 

ВИПАДКОВІ ФОТО:

Візит М.П.Круглова до Баштанської ЗОШ №1:

День Захисника Вітчизни - 2011:

Вітання Донченко Світлани Анатоліївни:

Виставка робіт Олександра Бондаренка:

 
- ваша реклама на Баштанських Інтернет-сайтах -
загрузка...
вебмайстрам, які бажають встановити цю рекламу на сайт

Головна » Статті » БАШТАНСЬКА міськрада » Славимось людьми

Сивина відлічує роки…
Долі людські
Сивина відлічує роки…

долі людські, сивина відлічує роки, Микола Ананійович Желєзний, ветеран, учасник бойових дій, ветеран війни    Микола Ананійович Желєзний  на своєму 83- літньому віку  пережив і бачив чимало. В райцентрі його знають, як учасника бойових дій в роки другої світової і як працелюбного комбайнера, який дванадцять років працював в Баштанській  МТС і встановив кілька рекордів по намолоту зерна під час жнив в 50-ті роки минулого століття. 

    …З далеких спогадів дитинства в його пам` яті навіки залишився холодний весняний день 1929 року, коли в їхню сім`ю прийшли місцеві «активісти».
    Проживали ми тоді в селі Зелений Яр, розповідає співрозмовник, батько був одним з тих, хто не поспішав вступати до колгоспу. Для роз`яснювальної роботи з цього приводу  завітали  представники «буксирної»  бригади Іван Мороз і Григорій Смола. Реквізували  для потреб  колгоспу все, починаючи від фотопортретів, що  висіли на стіні, до самовара, який забрали прямо зі столу.
    Побачили в дворі однорічного бичка і стали  його відв`язувати, щоб забрати з собою. Батько не витримав, ударив люшнею від ярма одного з незваних гостей. А наступного дня долю нашої сім`ї  вирішила «трійка»  ОДПУ. Батька заарештували, (він помер в тюрмі в 1938 році), а матір, мене і старшого брата Івана  виселили з нашого будинку. Нас прийняли до себе жити близькі родичі матері в селі Зелений Гай. Брат Іван помер в 1941 році , застудившись від довгого  перебування в підвалах, які в той час були обладнані  під бомбосховища. А я в шістнадцятирічному віці був вивезений до Німеччини.   
    Дорогою, на станції Перемишль нам разом з товаришем Павлом вдалося втекти. Через кілька тижнів блукань ми потрапили  на  окуповану територію Білорусії. Там нас прихистив  лісник  і в нього ми знаходились до звільнення Радянською Армією.
    В 1944 році сімнадцятирічний Микола Желєзний воював у складі 70-ї армії 2-го Українського фронту. Двічі  був поранений, востаннє контужений в боях на р. Одер. День Перемоги довелось зустріти водному з військових госпіталів Південного Уралу. Після лікування продовжив службу у складі внутрішніх військ Сибірського військового округу, звідти був демобілізований у1951 році.
    Після повернення в рідні місця М.А.Желєзний пішов працювати в Баштанську МТС, а після навчання в Березнегуватській школі механізаторів повернувся в трудовий колектив, де незабаром став одним з кращих комбайнерів  району.
Найбільш пам`ятним для мене був1955 рік,згадує Микола Ананійович. Я тоді намолотив 12800 тонн зерна на площі 311гектарів і зайняв друге місце в районі після Героя Соціалістичної Праці Семена Чигрина. В тому ж році я був нагороджений медаллю «За трудову доблесть».
    А в цілому на святковому піджаку Миколи Ананійовича два ордени («Велика Вітчизняна війна», «За мужність»), і близько десятка медалей. А одягати той піджак доводиться не тільки в свята, а й в дні виступів  хору ветеранів районного будинку культури, активним учасником якого Микола Ананійович є протягом багатьох років.
Роки беруть своє, говорить ветеран. В пам`яті стираються імена і обличчя товаришів, з якими пройшли роки юності. Нещодавно дізнався, що помер Іван Козирєв з села Явкино, з яким довелося служити в армії. А ще раніше пішли на той світ Григорій Кравець і Олександр Пікуль, з якими їхали в однім ешелоні в Німеччину. А ось прізвище Павла, з яким ми тікали  з Перемишля забув. Адже спілкувались ми тоді в основному за прізвиськами.
    Павла всі називали Ворошиловим, а мене- Чумою.
    Третього грудня нинішнього року М.А.Желєзному виповнюється 83 роки.
    Незважаючи на безліч життєвих незгод, він зумів зберегти і пронести найголовніше – любов до праці, відданість землі,на якій народився  і виріс. 
    Ці якості він зумів передати своїм синам Олександру і Леоніду, внукам і правнукам, які будуть вітати йоговцей день.
Категорія: Славимось людьми | Опублікував: bashtanka (24.11.2010)
Сподобалася стаття? Розкажіть про неї своїм друзям через соціальні мережі:
Статтю переглянули 662 чол.
ПОШУК за ключовими словами (тегами): ветеран війни, ветеран, сивина відлічує роки, долі людські, Микола Ананійович Желєзний, учасник бойових дій
Всього коментарів користувачів сайту: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)

avatar
 
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО НОВИН ТА СТАТЕЙ сайту Баштанського району:

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

           

Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz