|
В роки незалежної України з’явилася нова формація людей – приватні підприємці, одноосібники, фермери. Якщо раніше свята справа по вирощуванню хліба покладалася на колективні сільгосппідприємства, то нині вони стали рідкістю, а державу та її народ годують нові сільгосптоваровиробники.
Хто вони? На чому базується фундамент їхньої роботи? Як вони живуть і чим займаються? Наша розповідь про одного з них – фермера Новосергіївської сільської ради В. О. Совщака.
Володимир Олексійович сам родом з Новосергіївки, звідси його коріння. Тут закінчив школу, звідси пішов у армію, а повернувшись, працював комсоргом у колгоспі ім. Енгельса. Проявляючи з дитинства любов до техніки, майбутню професію обрав саме цього профілю, закінчивши Мелітопольський інститут механізації. У рідному селі й долю знайшов свою.
Згодом переїхав у Баштанку. 20 років працював у Баштанській «Агропромтехніці» інженером-технологом, обслуговував механізовану техніку в колгоспах району. Коли ж вони почали розпадатися, а в «Агропромтехніці» сталися численні скорочення і занепад, то, щоб не залишитися без роботи, взяв 6 га землі у Новосергіївці для ведення фермерського господарства. Цьому, мабуть, спонукав поклик землі, адже Совщаки з діда-прадіда – хлібороби.
Дід мав землі у Висуні Березнегуватського району, батько Олексій Федорович працював у колгоспі ім. Енгельса в Новосергіївці городником. Старше покоління новосергіївців пам’ятає: допоки той очолював городню бригаду в колгоспі, допоки й була там городина своя. Смачна, красива і добірна. Бо вкладав у свою роботу душу. Це при тому, що городина росла не на поливних землях, а на богарі. Але керівники господарства розуміли, що доручити справу городництва можна тільки тому, хто любить землю, уміє на ній господарювати.
– Нелегко було перші роки працювати на землі, – розповідав В. Совщак. – Адже техніки своєї не було. Мусив їздити просити інших, аби обробили землю. Зате, коли спромігся купити новенький трактор ЮМЗ-6, став впевненіше себе почувати. Ще 80 га землі взяв, розширив фермерське господарство. Свої паї віддали перші 12 колгоспників. Сім років сам за кермом трактора сидів, сам обробляв усю землю. Зараз у ф/г Совщака 500 га землі, має 60 паїв новосергіївців. Три трактори, з яких 2 – нові білоруські МТЗ-3 з усім технічним обладнанням, лише комбайна свого немає, є майстерня по ремонту тракторів.
Тепер на техніці працюють два місцеві досвідчені механізатори – Анатолій Скоморох та Ігор Паршук. Обидва сина – Олександр та Ігор, закінчивши вищі учбові заклади, долучилися теж до фермерування, до землі. Ведуть в господарстві бухгалтерсько-економічну діяльність, маючи освіту даного профілю.
– Цього року в нас було посіяно 50 га озимої пшениці, 180 га озимого ячменю, кілька гектарів ярого. Пшениця сорту «Ліона одеська» дала хороший урожай – 53 ц/га, озимий ячмінь – по 35-37 цнт/га, – розповідає Володимир Олексійович. – Я вже в більшості розрахувався з пайовиками. На кожен пай видав 2,5 т зернових, по 1 т 200 кг тюкованої соломи. На 150-гектарному полі нині цвіте соняшник. Тож, коли буде врожай, дам ще по 200 кг насіння соняшника. Восени зорю городи – це теж входить у розрахунки по паях. Хто із стареньких просить, доставляю воду. Багатьом сам розвозив зерно, бо не всі мають сили, здоров’я його забрати.
– В. О. Совщак – один з крупних наших сільгосптоваровиробників, – говорить Новосергіївський сільський голова Іван Кожушко. – Його землі завжди у відмінному стані. Це відзначили й члени районної комісії при об’їзді полів. А он, гляньте, який високий, гарний соняшник стоїть, один в один. Поле, як рай.
Крім того, Володимира Олексійовича знають у селі, як мецената. Він і дитячому садочку, і школі допомагає. До Дня людей похилого віку завжди виділяє пайки. До 1 вересня допомагає зібрати в школу дітей з малозабезпечених та неблагонадійних сімей. Не відмовляє він і управлінню праці та соціального захисту населення. Є членом ради соціального партнерства. З сільрадою систематично і вчасно розраховується. Тому й користується шаною і повагою жителів села, його цінують за чесність і порядність.
– Я вважаю, що сільгосптоваровиробники, які мають землі селян, повинні їм допомагати, дбати про соціальну сферу, аби молодь залишалася в селі. Щоб у школах діти вчилися, у клубах люди відпочивали. Ми повинні допомагати селу вижити і розвиватися.
Слід відзначити, що Володимира Совщака у всьому районі знають ще й як спортсмена. Він захоплюється грою в шахи та шашки. Мабуть, разів 15 ставав чемпіоном району і міста. А ще він гарний сім’янин, батько й дідусь. З дружиною Галиною Іванівною у любові й злагоді прожили більше 35 років. Нині підростають онуки Дмитро та Аня. Внука дідусь часто бере показувати поля. Можливо, й він стане в майбутньому хліборобом, бо, що може бути кращим, ніж вирощувати хліб.
|
