Руслана Лыжичко в звездной жизни решила отказаться от фамилии и прославилась на весь мир как Руслана.

    Протягом останніх 15-ти років з України виїхало 6-7 мільйонів українців, серед яких більшість становлять жінки, при чому значна частина - із вищою освітою. Про це після 58-а пленарної асамблеї Єпископської Конференції Італії зазначив Владика УГКЦ Діонісій Ляхович, - повідомили ZAXID.NET у прес-службі УГКЦ.

    Як наголосив владика, відсутність матерів дуже негативно впливає на виховний процес дітей, створюючи у них "екзистенціальну пустку". Увага української Церкви сьогодні в особливий спосіб скерована на виховання та підтримку тих дітей, які стають "сиротами" при живих батьках. Найкраща опіка родичів не спроможна заповнити порожнечу, спричинену відсутністю рідної матері. Українські жінки, працюючи у Західній Європі, а зокрема в Італії, переважно опікуються хворими чи похилими віком особами. Значну частину матеріальної винагороди, отриманої за виконувану працю, вони пересилають в Україну, щоб підтримати своїх дітей. Але часто трапляється так, що ці гроші використовуються в поганих цілях: позбавлені батьківського догляду діти витрачають важко зароблені мамою гроші на спиртні напої, наркотики та розваги. І, на жаль, залишаються без необхідного виховання. І саме на цьому негативному аспекті міграційного процесу робить сьогодні акцент Українська греко-католицька церква, намагаючись позитивно вплинути на виховання дітей.

    Украинцы активно скупают евро, чтобы защитить свои сбережения от инфляции и обесценивания доллара. Но банкиры предостерегают от излишнего доверия к европейской валюте.

    Когда в преддверии майских праздников киевский бизнес-тренер Алина Горбачёва засобиралась за границу, то с удивлением обнаружила, что купить наличный евро в украинской столице не так-то просто. "В обменных пунктах евро либо нет вовсе, либо есть незначительные суммы. Я уже не говорю о зашкаливающем курсе - больше 8 грн. за 1 евро!", - жалуется киевлянка.

    Дефицит наличного евро возник из-за высокого спроса со стороны населения. По данным Нацбанка, в январе-феврале украинцы купили у банков валюты почти на $1 млрд. больше, чем продали. И хотя НБУ приводит статистику в долларах, финансисты указывают на то, что львиную долю этой суммы составила именно европейская валюта.

    Банкиры утверждают, что активно скупать евро граждане начали ещё с прошлого года, и с тех пор спрос только усиливался. "Сейчас спрос на евровалюту очень большой. Он обусловлен историческим падением доллара относительно евро", - сказал член правления крупного столичного банка. По его словам, первые ростки недоверия к американской валюте проявились ещё в ноябре и декабре минувшего года. С тех пор люди всё более активно заменяют сбережения в долларах и гривне на евро.

    Хід конституційного процесу в Україні, започаткованого президентом Віктором Ющенком, останнім часом спотворився політичними спекуляціями, шантажем і неправдою.

    Підготовка змін до Конституції стала інструментом політичної боротьби, коли замість зміцнення демократичних інститутів, збалансування влади пропонуються до втілення, по суті, механізми згортання демократії та утвердження авторитаризму. Авторитаризму, який неминуче перетвориться на тиранію.

    Ця загроза спонукає мене, як посадову особу, політика і громадянина, виступити із превентивними застереженнями. Ціна питання – майбутній розвиток України – надто висока, щоб сором’язливо замовчувати плани тих, хто відносить себе до демократичного табору і називає союзниками чинного президента, але хоче силоміць запровадити модель держави, обнесеної колючим дротом.

    Йтиметься про проект Конституції, розроблений БЮТ, який ця політична сила планує винести на розгляд Верховної Ради.

    Одразу наголошу: розрахунок на конституційний бліцкриг - марний...

Сразу скажу: я не врач. И не сторонник самолечения. И всегда считал и считаю, что всеми вопросами, касающимися нашего здоровья, должны заниматься профессионалы, специально подготовленные опытные специалисты. Но когда я вникаю в ситуацию с нынешней вакцинацией всех молодых граждан Украины против кори и краснухи, я не могу понять, что послужило причиной для ее проведения. Похоже, тут одно из двух: либо кто-то решил нажиться на здоровье наших сограждан, либо кому-то понадобилось чем-то срочно привить всю репродуктивную часть украинской нации. Других вариантов, увы, не вижу.
Первые тревожные сигналы по поводу теперь уже печально известной индийской вакцины от кори и краснухи (КК) начали поступать в начале этого года. Врачи-практики задавали очень серьезные вопросы. Почему выбрана именно эта вакцина, ранее не применявшаяся в нашей стране? Разрешена ли она к применению в Украине? По каким критериям производился выбор? Есть ли необходимость в тотальной иммунизации, не входящей в национальный график прививок?

Конец дискуссии положил Кабмин, который 27 февраля своим распоряжением постановил: дополнительные прививки от кори и краснухи украинцы получат в течение апреля-ноября 2008 года. Во исполнение данного приказа был проведен целый ряд мероприятий, в том числе подготовлены специальные разъяснения Минздрава.

Я не врач.
Но я могу взять в руки два документа, увидеть, что в одном написано «А», а в другом «Б», и сделать соответствующие выводы.

    Управляющий делами Украинской Православной Церкви, глава синодальной комиссии по диалогу с УАПЦ, архиепископ Белоцерковский и Богуславский Митрофан заявил, что анафему с человека можно снять, если тот придет к покаянию. При этом архиепископ отметил, что вопрос анафематствования Ивана Мазепы требует тщательно изучения. Об этом он заявил в комментарии корреспонденту АМИ «Новости-Украина».

    На вопрос, можно ли снять анафему с человека, архиепископ Митрофан ответил: «Анафему с человека можно снять, если он приносит покаяние. Анафема накладывается на человека за какие-то определенные нарушения церковных правил, церковных канонов христианской морали. Анафема означает, что человек находится вне церкви. Это констатация того факта, что человек не принимает никаких церковных установлений, не живет по церковным правилам, не ведет христианского образа жизни. В таком случае накладывается анафема».

Цією публікацією я хотів би відкрити національні конституційні дебати - якнайширшу суспільну дискусію в нашій країні стосовно конституційної реформи. Основний документ держави не може бути лише справою політиків. Він має бути справжньою всенародною справою. Саме такий підхід відкриє шлях до народної Конституції єдиної політичної нації.

Чому саме зараз час для такого широкого обговорення? Це, насамперед, диктує гостра потреба виходу за межі перманентних політичних криз та конфліктів. Це визначає необхідність розвитку українського конституціоналізму у руслі європейської традиції. Потрібно перевизначити відносини держави й людини у бік пріоритетності інтересів кожного громадянина, тільки за таких умов держава насправді служитиме людям. Ідеологія нового суспільного договору і має стати конституційною платформою.

Національна конституційна традиція

Коли ми говоримо про Конс­титуцію, маємо дати відповідь на питання: що вона означає для Ук­раїнської держави, для українських громадян. З правової точки зору, Конституція є головним правовим уставом держави. Але не менш важливим є розуміння світоглядного підґрунтя Конституції. Тільки такий Основний Закон, який відповідає природі відносин у суспільстві може бути дієвим, може на практиці впорядкувати ці відносини і спрямувати їх на розвиток нації. Конституція - це і система поглядів, мислення та бачення українського народу, його самоідентифікація та розуміння власної державності. Перші конституційні проекти своєю ціллю ставили саме закріплення права української нації на самостійну дер­жаву.....

У 1965 році на околиці Літок, поблизу Дарницького кладовища, екскаваторник Іван Микитась навантажував будівельний кар'єрний пісок. І раптом наткнувся на людські кістки й рештки напівзотлілого військового спорядження. Роботи вмить були припинені. Чутка про подію облетіла село. Старші люди згадали, що на цьому місці колись були поховані українські вояки, закатовані більшовиками-муравйовцями у січні 1918 року. Але з клубка подій далеких років важко було чітко визначити, до яких формувань вони належали, скільки часу перебували в Літках, які мали імена. Разом із старшими людьми час забрав багато спогадів. Тим паче люди тоді більше мовчали, ніж говорили. Лише кілька років тому, коли молодь активніше зацікавилася історією краю, а старші люди стали трохи менше боятися, прояснилися обставини бою і поховання полеглих.

 НАБій із муравйовцями

У січні 1918 року в Літки, що за 45 кілометрів від столиці, зайшов загін війська Української Народної Республіки. Молоді вояки мали дружні стосунки з тутешніми мешканцями, в яких поселилися по двоє-четверо. Пе­реказують, що один з військових, Гриць із Козельця, навіть хотів одружитися з якоюсь літківською дівчиною. Озброєння в юнаків було легке - гвинтівки і кілька кулеметів. Як згадує 87-річний очевидець тих подій Петро Михайлович Юрченко, уенерівці купували харчі в селян або, в крайньому разі, просили молоко і яйця. Інакше було, коли в містечко зайшли більшовики. Вони вимагали й силою забирали продукти.

Загін більшовиків-мурав­йовців напав на Літки несподівано.......