27-річний Володимир служить у ЗСУ з 2016 року: після строкової служби, розповідає, підписав контракт.Повномасштабне вторгнення РФ зустрів на Донеччині. Під час виконання бойових завдань на херсонському напрямку отримав два поранення. Був нагороджений Президентом України орденом "За мужність".
– Пам’ятаю, як до повномасштабного вторгнення зайшов до магазину і почув від продавчині скептичне: «Ну і чим ви там займаєтесь? Сидите просто?» Уже на той момент йшла війна, ми їздили у тривалі ротації, тренувались на полігонах, наші воїни відбивали атаки та втрачали життя. Але в тиловому регіоні люди рідко про це згадували…
Пройшло якихось три роки і я чую звідусіль: «Віримо в ППО», «Якби не ви…»… Тепер у кожного українця, незалежно від регіону проживання, своя особиста історія ненависті до ворога, та й ракети, на жаль, летять усюди. Впевнений, що і та продавчиня давно знайшла відповідь на своє питання. Та насправді ми ВИСТОЯЛИ саме тому, що готувались до війни. І обов’язково ПЕРЕМОЖЕМО…
З початку 2024 року правоохоронці розпочали 4,6 тисячі справ за статтею Кримінального кодексу України про самовільне залишення частини (СЗЧ). Кількість таких справ зростає.
Звіти Офісу генпрокурора свідчать, що у 2022 році було зареєстровано 6 тисяч таких справ, а вже в наступному — 16 тисяч. За перші два місяці 2024 року прокурори вже розпочали 4690 проваджень.
Лиш частина із цих справ доходять до підозр: 24,9% першого року повномасштабної війни та 13,6% — другого.
Торік прокурори зупинили слідство у 265 справах щодо СЗЧ, закрили 1130 таких справ і ще 1912 передали до суду (всі з обвинувальним актом).
У січні-лютому 2024 року правоохоронці вручили підозри у 53 справах про самовільне залишення частини. Ще 42 провадження закрили та 47 — передали до суду.
Зазначимо, стаття 407 Кримінального кодексу України про ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом з-поміж резервістів в особливий період передбачає позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.
Вадим Одуд дуже стрімко просувався по службовій ієрархії. За три роки з лейтенанта став майором, із командира взводу – командиром батальйону, отримав за бойові заслуги два ордени Богдана Хмельницького – ІІІ і ІІ ступеня.
Вадим був одним із наймолодших командирів окремих військових частин Збройних сил України – став комбатом у 26 років.
Крім військової справи, яку Вадим знав досконало, він захоплювався армреслінгом, паралельно здобував юридичну магістерську освіту і грав на трубі, гітарі, баяні.
Саме через останнє хобі Вадим отримав позивний "Маестро". Однак, як зауважують бойові товариші, найкраще в його виконанні звучала музика бою.
Після початку повномасштабної агресії Росії багато хто в Україні плекав дивну надію: глибинний російський народ ось-ось вийде на вулиці та скаже рішуче "ні" своїй владі.
"Гей, ви там збожеволіли? Стоп! Досить!" – сказало б нормальне суспільство в більш-менш нормальній державі.
Спадає на згадку, як під авіаударами в Києві, Чернігові, Харкові, Маріуполі українці телефонували своїм родичам з РФ, надсилали фото та відео з жертвами та руйнуваннями власного житла.
Їм відповідали: "Ви нічого там не розумієте, це вас ЗСУ бомблять. Вам "укронацисти" мізки промили".
Або так: "Потерпіть трохи. Скоро вас звільнять, все буде гаразд!".
У кращому разі так: "Ми проти війни, але що ми можемо зробити?!".
Для мене справжня інтрига, як історичний роман "Айвенго" (у різних виданнях від 240 до 511 сторінок) потрапив до програми 7 класу?!
Автори програми мали реальні сподівання, що діти 11–12 років зможуть / захочуть осилити цей твір, як зазначено у консультації філолога «із складним за будовою сюжетом», осягнути чотири основні лінії і пройнятися його глибиною?! Чи кожному дорослому це по силі?! Чи за мету ставили, щоб діти нахапалися, як фасфуду, уривків із хрестоматії і їх нудило від читання?!
Син на 5-й сторінці тексту з кілометровими описами місцевих колоритів і всякої всячини запитав мене: «А де інтрига?!» І постійне нудіння про нудно...
