9-го серпня
день святого Великомученика Пантелеймона. Святий мученик Пантелеймон народився
в місті Никодимія, Римської імперії, в сім’ї знатного язичника Євстрогія і при
народженні одержав ім’я Пантолеон. Мати його була християнкою і докладала всіх
зусиль, щоб навчати сина христовій вірі. Та рання смерть забрала матір і син
залишився під опікою батька.
Для деяких людей відповідь на це
питання зовсім неважка. Атеїсти просто заперечують існування Бога. Вони або
вважають, що в світі існує тільки те, що можна побачити і до чого можна
доторкнутись, або – щов світі так
багато зла, несправедливості, що просто неможливо допустити існування розумного
начала.
З найдавніших часів найістотнішим елементом
різноманітних релігійних вірувань було глибоке переконання в тому, що душа не
зникає зі смертю тіла, а переходить в інший світ, який різні народи уявляли йог
по-різному. Викликання душі предка, спілкування з нею входило в релігійні
обряди багатьох форм язичництва.
Історія
переносить нас в часи до нової ери замайже 900 років до Різдва Христового.
Пророк Ілля
іменується фесвітянином ( за назвою міста, з якого походив).Єдина іудейська
держава на ту пору розділилась: південна частина з столицею Єрусалим і північна
з столицею Самарія...
Той, хто бажає достойно
причаститися Святих Христових Таїн повинен почати, хоча б за тиждень, молитовне
готувати себе до цього: більше і старанніше молитися вдома вранці та ввечері...
ПРИКЛАД
СПОВІДІ ПЕРЕД ДУХОВНИКОМ
Сповідаю я,
великий грішник (-ця) (їм 'я), Господу Богу Вседержителю, во Святій Тройці
славимому і поклоняємому Отцю і Сину, і Святому Духу всі мої гріхи, вчинені
волею чи неволею, словом чи ділом, чи помислами...
Коли поруч хороші друзі, то людина почуває себе
впевненіше, щасливіше. Щасливіший той, хто відчуває близькість Бога в своєму
житті, Його підтримку і захист. Така людина ніколи не буває одинокою, земля для
неї не піщинка всесвіту, в якому вона появилася незрозуміло навіщо і чому, а
дім, житло, влаштоване для неї Богом. І Життя її, що проходить в цьому домі, не
щось випадковеі, можливо, не дуже потрібне, а як якийсь шлях, для якого вона
прийшла на землю.
Кожна людина, навіть якщо вона
вважає себе невіруючою, в глибині своєї душі тягнеться до чогось величного,
прекрасного, до чогось такого, що стоїть над усім світом, що варте вшанування.
Кожна душа має таке устремління.
В давні часи люди поклонялися
силам природи. Сонце сходило, освічувало землю, люди падали перед ним на
коліна. "Ось наш бог", - говорили вони. Інші боялися грому і
блискавки, тремтіли перед ними і говорили: "Ось наш бог!" А потім
були у людей й інші боги...
