 Кажуть, що кожного Бог наділив талантом. Тому важливо віднайти його в собі й реалізувати протягом життя, бо коли людина займається улюбленою справою, вона стає по-справжньому щасливою.
Напередодні Дня підприємця, що відзначається в Україні в першу неділю вересня, хотілося б розповісти про жінку, яка 20 років свого життя присвятила підприємницькій діяльності і на сьогодні є власницею “Кафешки”, що знаходиться у приміщенні міського Будинку культури. Отже, знайомимося з Іванною Григорівною Гордовою, колишньою кримчанкою, потім жителькою Херсона, а нині Баштанчанкою.
Пані Іванна впевнена, що знайшла себе в житті, адже безмежно любить свою справу. Вона відмінно куховарить, мистецькі дає раду будь-якому тісту. А ще іноді у своєму щільному графіку знаходить час, аби приділити увагу хобі – порибалити та навіть вполювати дичину. Є членом мисливської спільноти. Отож має рушницю, вправно стріляє. Це допомагає їй отримати необхідний адреналін і відпочити. Ось така чарівна й чутлива, а водночас бойова й сильна духом баштанчанка-підприємець.
 Опубліковано у "Голосі Баштанщини" №89 від 31 серпня 2019 року
Відвідувачі схвально оцінюють роботу закладу, де смачно готують. Приміром, Ользі Пілат, яка стала постійним клієнтом “Кафешки”, подобається атмосфера, зокрема ввічливість господині. Тому вважає, що тут не тільки приємно смакувати домашніми стравами, але й відпочивати. Дуже полюбляє цей акуратний затишний заклад і Світлана Могилко, яка рекомендує окрім свіжих домашніх страв спробувати й натуральну каву з різними добавками.
Ми зустрілися з пані Іванною у затишній “Кафешці”, де господиня ввічливо відповіла на запитання.
– Іванно Григорівно, розкажіть, будь ласка, як зародилася ідея створити такий привабливий куточок, що користується сьогодні популярністю, оскільки відгуки – найприємніші?
– Взагалі я займалася подібним видом діяльності й раніше. Колись навіть випікала у печі і продавала своїм покупцям домашній хліб. А підприємництвом почала займатися у 1998 році з виготовлення ход-догів. Тоді у мене всього-на-всього була невелика тачка на колесах. Потім на ринку з’явилася ятка. Таким чином, я почала виготовляти і продавати різноманітну випічку. Сьогодні й досі там працюють дівчата. Це дуже злагоджений і надійний колектив. Люди вже звикли до цього місця і з задоволенням купують виготовлену свіжу продукцію.
Вже з часом виникло бажання відкрити кафе. Багато людей мене підтримали у становленні цього бізнесу, дослухались до моїх прохань. Зокрема – голова Баштанської міської ради Іван Рубський, його перший заступник Володимир Драгуновський, директор КП «Міськводоканал» Віктор Кот, директор МБК Ольга Крамаренко, начальник відділу розвитку культури і туризму ОТГ Світлана Березовська. До речі, поштовхом до цього стало оголошення у вашій газеті про те, що здається в оренду приміщення. Починала з випічки, а потім розширила асортимент. До меню додала домашні страви: пельмені в горщику у бульйоні, вареники, плов, рис з овочами, картопляне пюре з котлетою, салати, лаваш на грилі, шашлик, шаурма по-домашньому, тощо. Любителям натуральної кави, молочних коктейлів, морозива, соків, солодкої води теж є з чого вибрати. Для дітей готуємо також і різноманітні фруктові желе. Вивчаємо запит наших відвідувачів і стараємося догодити кожному.
– У кого перейняли вміння так майстерно робити випічку, адже це своєрідне мистецтво, яке не кожному до снаги. На смак спробувала ще далеко не все, проте Ваші слойки з м’ясною начинкою просто супер.
– Моя свекруха пекла смачний хліб, паски. Я вчилася працювати з дріжджовим тістом біля неї, потім пробувала самостійно. Почало виходити, сподобалося. До того ж приємно, коли люди із задоволенням куштують твої страви. Зрозуміла, що це моє. І нині люблю готувати.
– Ваше кафе дуже затишне. Недарма кажуть: де вправна жінка, там завжди світло, енергія, гармонія у всьому і порядок. Ви самі створили такий дизайн, чи хтось допомагав, підказував, адже складається враження, що все продумано до дрібниць?
– Багато власних задумів, деякі ідеї виникли спонтанно. От, наприклад, ці картини на стінах. Коли я їх побачила, вони мені дуже сподобалися, особливо вразила лаванда. Я не знала ще де я їх розміщу, але з часом, їм знайшлося місце, і вони гармонійно вписалися в інтер’єр. По-скільки спочатку планувалося дитяче кафе, то хотілося чогось веселкового, яскравого. Таким чином, на вікнах з’явилися різнокольорові жалюзі. А тут зовсім випадково я побачила подібну парасольку. По первах не знала як цей атрибут використати, але знайшлося місце і йому. Вироби на поличках, або ще їх називають хенд-мейд – це подарунки моїх друзів. Серед них роботи Катерини Миколайчук, Ірини Латарії, Олени Козявко. Вони як родзинка інтер’єру, додають домашнього затишку. Зокрема оці різнокольорові написи на стінах та квіткова композиція – ідея Олени Михайлівни. Дуже вдячна багатьом моїм друзям, знайомим, які допомагають порадою чи практично.
– Чим запам’ятався день відкриття?
Сама мить відкриття “Кафешки”, це було у вересні 2018 року, була і радісною, і водночас хвилюючою. У цей день я знову відчула велику підтримку. Надзвичайно вдячна в організації важливої для мене події творчому колективу міського Будинку культури. Вкотре впевнююсь скільки багато поряд добрих і порядних людей. Це додає сил боротися з труднощами.
Відвідувачі "Кафешки"
– А в чому вони полягають, мабуть нелегко бути підприємцем?
– Стати підприємцем може кожен, а от утриматися, не покинути свою справу набагато складніше. Не завжди цей бізнес дає належний дохід. Адже на ринку подібних послуг дуже багато конкурентів. Та й впливає невелика платіжна спроможність населення. Отже, є дні, коли виручка тільки покриває видатки. Цілий день на ногах, немає коли й присісти, але не отримуєш того, чого очікуєш. Буває по-різному. У будь-якому разі не треба впадати у відчай, а пережити несприятливий період. Особливо важко влітку, коли мало відвідувачів. Тому стараємось, як можемо, розширюємо асортимент, надаємо різноманітні послуги. Приміром, у нашому кафе можна не тільки смачно перекусити, а й відзначити день народження чи якусь іншу подію, тільки без алкогольних напоїв.
Поки що трудимось. А як буде далі – покаже час. Трохи напружує те, що працюємо в орендованому приміщенні. Не знаєш як довго тут знаходитимешся, тому важко визначитися щодо внесків у розвиток. Як працюватиме бізнес залежатиме й від законодавства, податкової системи. Бо все може змінитися, і добре, якщо в кращу сторону. У будь-якому разі сподіваюся, що все буде гаразд.
– Ви налаштовані рішуче. А чим займалися раніше, до започаткування підприємницької діяльності?
– Працювала у барі «Престиж», на Баштанському сирзаводі, на заводі з виготовлення безалкогольних напоїв, у швейному цеху.
– Тобто до фізичної праці вам не звикати. Життя загартувало.
– Так, звичайно. Я не боюся важко працювати. До того ж по господарській частині у мене є надійна опора – мій чоловік. Іноді не справляюсь, тому маю намір взяти помічницю.
– Чи є у Вас якісь особливі бажання чи плани, як у підприємця?
 – Звичайно, мабуть, як і кожен підприємець мрію про хорошу дорогу до Миколаєва. Переконана, що через неякісне сполучення Баштанка недоотримує безліч різноманітного товару. До нас не хочуть їхати. Ось, наприклад, що стосується кухні: є дуже багато різноманітних спецій, зелені, що додають блюдам оригінальності, вишуканого смаку, але їх у Баштанці не знайдеш, треба їхати в Миколаїв, а чи наїздишся по такій дорозі.
Маю також кілька цікавих задумів, але їх зміст поки що розголошувати не буду. Прийде час і баштанчани самі побачать новинки.
Пані Іванно, вітаємо Вас і усіх підприємців Баштанщини з наступаючим професійним святом, бажаємо втілення усіх задумів. Нехай усі заклади у сфері надання послуг процвітають, приносять користь і вам, і людям.
Любов КУРОЧКІНА
Джерело публікації:
https://gazeta-bashtanka.blogspot.com/2021/09/blog-post_67.html |
