|
В категорії матеріалів: 21
Показано матеріалів: 1-15 |
Сторінки: 1 2 » |
Сортувати за:
Даті ·
Назві ·
Коментарям ·
Переглядам
«Бути бойовим медиком – це велика відповідальність, адже від тебе залежить життя наших героїв. Це важко, страшно, іноді здається, що неможливо, але шляху назад немає… Кожен, хто носить форму, вартий поваги та розуміння того, що вони віддають «своє» зараз за наше «завтра».
У цих словах – мудрість і загартованість досвідченого воїна. Важко повірити, але вони належать зовсім молодій дівчині, чия юність розквітла під спалахами війни.
|
Справжнє щастя не має розкладу – воно приходить тоді, коли душі готові його прийняти. Сергій Вовченко, житель села Новоданилівка Казанківської громади, зустрів свою кохану Світлану вже у зрілому віці. За плечима в обох уже був досвід невдалого шлюбу, розчарувань і життєвих іспитів. Але доля подарувала їм одне одного, наче тиху гавань перед великою бурею.
|
Колись його будні, як і в багатьох казанківців, були сповнені звичних людських турбот: затишок власної оселі, виховання дітей, мирна праця на рідній землі та плани на майбутнє. Проте коли над Україною нависла загроза, Вадим Георгійович Парнак без вагань змінив звичне життя на суворі будні військової служби, ставши щитом для своєї родини, своєї малої батьківщини та всієї суверенної держави.
|
На її шевроні гордо виблискує емблема 46-ї окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ ЗСУ, а в очах – невимовний спокій людини, яка щодня зазирає у вічі смерті й перемагає її. Молодший сержант Аліна Юріївна Пуга народилася 23 липня 1999 року у невеликому селі Дмитро-Білівка на Казанківщині, а зростала і закінчувала школу №4 у селищі Казанка. Тоді ніхто й подумати не міг, що ця тендітна дівчина стане янголом-охоронцем для сотень українських десантників, отримає позивний «Квітка» і завоює державну медаль «За врятоване життя».
|
27-річний ветеран війни Іван Сіренко є прикладом практичної реалізації принципів безбар’єрності – після поранень він не лише адаптувався до цивільного життя, а й продовжив активну діяльність, спрямовану на підтримку інших.
Працюючи в реабілітаційному відділенні, Іван Сіренко підтримує інших ветеранів та ділиться власним досвідом адаптації після поранень.
|
Ми продовжуємо серію публікацій, присвячених нашим землякам – воїнам, які стоять на захисті України. Тим, хто повернувся з фронту або нині несе службу, зберігаючи для нас мир і життя.
Сьогодні – про нашого захисника, Познякова Віктора Михайловича, який народився 9 червня 1976 року, мешканця селища Казанка.
|
Перші дні повномасштабної війни Олександр з позивним Золотий відчув на собі. Окупанти наступали на Баштанку – невелике містечко, яке мало ключове значення для ворога.
"Я так і сказав своїм хлопцям, з якими працював на тракторній бригаді, що якщо орки підуть на Баштанку, я піду воювати", – згадує Золотий. "Вони теж збирались. Я пішов, а ось хлопці повтікали".
|
Сьогодні ми з гордістю і вдячністю розповідаємо про мужнього захисника, нашого земляка – Лемешка Владислава Сергійовича, мешканця с-ща Казанка.
|
Вікторія Олександрівна ТІТУРЕНКО – українська жінка, яка своє майбутнє пов’язала з військовою службою. На початку квітня 2024 року вона добровільно прибула до Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки і зарахована до особового складу військової частини А4896.
|
Уже десять років в Україні триває війна. Боронити свою рідну землю від агресії росії, щоб дати своїм дітям майбутнє у вільній та незалежній країні, на війну пішли сотні чоловіків та жінок.
Незалежно від віку та військового досвіду, звичайні люди, які в мирному житті були вчителями, електриками, водіями, працівниками культури, виносять на своїх плечах бойових товаришів з поля бою, стають відмінними снайперами, ходять у розвідку. Вони щодня бачать смерть на власні очі, на їхніх руках від кулі ворога помирають друзі…
За понад 10 років свого журналістського стажу в районній газеті, найбільше не люблю писати статті про людей, яких вже немає, які загинули на цій клятій війні. Особливо тяжко, коли ти цю людину знав… Про Андрія Сорокалєтова хотіла написати ще давно, але він був дуже скромною людиною, тому відмовився, не любив згадувати про війну, яку він зустрів ще у 2014 році…
Старший солдат Андрій Сорокалєтов з Баштанщини мав багато планів, мрій, але їм не судилося здійснитися: 27 травня 2022 року ворожий уламок обірвав життя молодого хлопця, йому назавжди залишиться 32 роки… |
Вітаємо всіх наших Захисниць — на фронті й у тилу, в бронежилетах і лікарських халатах, з гвинтівками й з ноутбуками. Ви вкотре доводите, що світ неможливий без України, а Україна — без жіноцтва.
Розповідаємо історію сержанта Аксьонової Анжеліки Марчелівни — учасниці бойових дій, старшого бойового медика роти охорони другого відділу Баштанського РТЦК та СП.
|
|
|
