|
Перші дні повномасштабної війни Олександр з позивним Золотий відчув на собі. Окупанти наступали на Баштанку – невелике містечко, яке мало ключове значення для ворога.
"Я так і сказав своїм хлопцям, з якими працював на тракторній бригаді, що якщо орки підуть на Баштанку, я піду воювати", – згадує Золотий. "Вони теж збирались. Я пішов, а ось хлопці повтікали".
Народна оборона
Наступ росіян був відбитий завдяки організації і спільним зусиллям місцевих жителів та регулярних частин. Золотий згадує, як їм допоміг український літак, що в центрі міста розбив колону, а потім підбив ще одну, що йшла на Новий Буг. Тоді Баштанку згадували всюди: таке маленьке містечко, а дало відсіч ворожій навалі. Його жителі, сміливі чоловіки, виходили на ворога з мисливськими рушницями, відбирали у них важке озброєння і били окупантів їхньою ж зброєю.
"Ми тоді згуртувалися всі, до військкоматів черги стояли, але брали не всіх, багатьом відмовляли. Мені пощастило: я отримав автомат і записався до 190-го батальйону 123-ї бригади ТрО", – розповідає Золотий.
Запрошуємо переглянути інші публікації з сайту міста Баштанка:
Географія війни та мова як зброя
Географія бойового шляху Золотого охоплює Миколаївську, Херсонську та Донецьку області. Він пригадує, як на одному з островів Херсонщини його група взяла в полон двох російських солдатів. Тоді їм довелося перебувати всім разом в одному укритті.
"Ніхто з ворогів не розумів моєї мови, що зайвий раз є доказом того, що мова — це наша друга зброя", – каже Золотий.
Золотий не виїжджав із родиною з міста навіть під час найжорстокіших боїв. Його дружина сказала, що не пробачить собі, якщо з ним щось трапиться, а її поруч не буде.
Сьогодні Золотий виконує бойові завдання у складі свого підрозділу 123 бригади.
"Звісно, дуже хочу закінчення війни, але не на умовах ворога, тому будемо стояти за свою землю, за своїх рідних", – підсумовує Золотий.
Джерело публікації
| 
