|
В категорії матеріалів: 92
Показано матеріалів: 1-15 |
Сторінки: 1 2 3 ... 6 7 » |
Сортувати за:
Даті ·
Назві ·
Коментарям ·
Переглядам
Кажуть, що в житті не буває запізнень, усе у свій час. І кожна подія-це урок пізнання, аналізу й нового старту. 11 травня в колективі Баштанського ліцею №1 неординарна подія – красивий ювілей, мережений 60-ма узорами щасливої долі учителя української мови та літератури Хуповки Людмили Василівни. Вона-донька, сестра, дружина, мати, бабуся, подруга,наставниця,учитель... І в кожній цій важливій життєвій ролі бринить мелодія спогадів.
|
Сьогодні свій поважний ювілей святкує людина, яка присвятила життя розвитку нашого ліцею – Кушнір Людмила Володимирівна. Багато років Людмила Володимирівна була не просто заступником директора, а справжнім "двигуном" навчального процесу, наставником для вчителів та мудрим порадником для учнів, керівником, який знав про розклад, програми та шкільні звіти абсолютно все.
|
Кажуть, що географія – це наука про те, як знайти своє місце у світі. Для Наталії Григорівни Дуб’яги, учительки географії Баштанського ліцею №1, це не просто слова з підручника, а справа всього життя.
|
28 серпня для шкільної родини Баштанського ліцею №1 – особливий і водночас трішки сумний день. На заслужений відпочинок вирушає вчителька англійської мови, яка більше чотирьох десятиліть не просто викладала іноземну мову – вона відкривала для учнів двері у новий світ, допомагала подолати мовні бар’єри та вчила бачити красу у словах і культурах інших народів. Для багатьох школярів уроки англійської ставали не лише навчанням, а й уроками життєвої мудрості. Інтелігентна, толерантна, витончена, елегантна, сучасна – це слова, які характеризують Тетяну Олександрівну Ширер.
|
Серед тих, хто щодня стоїть на варті здоров’я громади, особливе місце займає лікар-терапевт Решетник Віктор Анатолійович – фахівець, чия професійна діяльність уже багато десятиліть нерозривно пов’язана з медициною Баштанщини.
|
У травні 2024 року дзвінок на урок пролунав востаннє не тільки для випускників закладу, а й для вчительки української мови та літератури Людмили Іванівни Польової, яка виходить на заслужений відпочинок.
|
Неординарною, знаменною подією в житті Баштанського району, жителів села Мар’ївка стало відкриття в Мар’ївській ЗОШ музею нашого земляка – першого радянського рекордсмена світу з плавання, заслуженого майстра спорту СРСР Семена Петровича Бойченка, який в період з 1935 по 1948 роки встановив 111 рекордів Збройних сил, Москви, Європи та світу, вписавши золоту сторінку в історію радянського плавання. Втілилася в життя багаторічна мрія колективу навчального закладу – ніколи не піде в забуття ім’я неперевершеного плавця, гордості радянського спорту, якого французи називали «королем батерфляю», «Наполеоном плавання». |
 Кажуть, що найбільше багатство людини – це краса її серця. Саме про таку людину й хочу розповісти. Її знають в обличчя всі плющівці. Ця жінка наче закодована на добро. Зі складного сплетіння подій доля зіткала для неї світле мереживо, сповнене мудрості прожитих років, крізь яке проглядаються лише доброта, лагідність, щирість і простота. Дарма, що за плечима нелегких 90 років, у її волошкових очах ще світяться, як в юності, жвавість, запальна енергія, бажання бути потрібною й корисною людям. Цю прекрасну жінку-сонце, котра випромінює тепло й ласку, жінку із золотою душею величають Пелагеєю Лаврентіївною Онойко. |
З розпадом колгоспів практично було знищено й тваринницьку галузь, яка давала продукцію весь рік, була для багатьох доброю підмогою. Нині ж тваринництво мають поодинокі сільгосптоваровиробники. Серед таких у нашому районі – ВАТ «Баштанська райсільгоспхімія», яка збереглася виключно завдяки мудрості й далекоглядності голови правління Валентина Матвієнка. Адже він в першу чергу думав, як забезпечити роботою жителів невеличкого села.
В обідню пору ми завітали на тваринницьку ферму цього товариства, яка знаходиться у селі Зелений Клин.
|
Робота волонтерів для забезпечення потреб військовослужбовців на фронті беззаперечно є виявом патріотизму, громадянської відповідальності та солідарності. Волонтери віддають свій час і зусилля, щоб підтримати тих, хто знаходиться на передовій, і заслуговують на величезну подяку від суспільства за свою важливу та благородну роботу.
|
 Кожна зустріч з новою людиною – це відкриття. А якщо ця людина молода, сучасна, то відкриття подвійне. Нинішня молодь має власну думку і сміливість її висловити, власну позицію і вміння її захистити, власне бачення обраної професії і свого місця в житті. Саме таке враження склалося від спілкування з лікарем-анестезіологом, завідувачем одного з відділень комунального некомерційного підприємства «Баштанська багатопрофільна лікарня», депутатом Баштанської міської ради, цілеспрямованим, наполегливим чоловіком – Олександром Федоровичем Бабіним.Народився Олександр Бабін 7 серпня 1991 року у місті Баштанка. З вибором професії у парубка проблем не було, бо ще навчаючись у Баштанській загальноосвітній школі №1, знав, що вступатиме до медичного навчального закладу. Улюбленими предметами у школі були біологія, хімія. Часто займав призові місця на районних, обласних олімпіадах з цих предметів. Вже тоді Олександр був переконаний, що професія лікаря є більш багатогранною: дозволяє допомагати іншим, сприяє налагодженню комунікації та живому спілкуванню з людьми, дає змогу знаходити індивідуальні підходи до вирішення складних завдань. |
 У народі кажуть, що найвища наука життя – це мудрість. І опанувати її можуть лише люди з глибоким розумінням справжніх цінностей, люди з великим серцем і благородними помислами. Усе це має директор КНП «ЦПМСД» Баштанської міської ради, педіатр вищої категорії, хороший наставник для молоді, професіонал своєї справи, а найголовніше, просто гарна людина – Оксана Сергіївна ШПАРУК, день народження якої припадає на велике християнське свято Стрітення Господнє – 15 лютого. На великій планеті, ім’я якої – Життя, Оксана Сергіївна відшукала свою зоряну стежину, по якій іде несхитно і гідно. О.С. Шпарук повністю віддається роботі не рахуючись з особистим часом, працюючи за потребою в нічний та святковий часи. Як нагорода за це – здорові та усміхнені обличчя не одного покоління. |
 Чоловіки, які пройшли АТО, неохоче розповідають про те, що їм довелося пережити на війні. Деякі речі розповідати страшно, деякі – боляче. Але іноді вони все ж таки діляться своїми спогадами. Про те, що найбільше врізалось у пам’ять, залишивши в душі слід назавжди. Про своїх побратимів, які не повернулися додому. Про зраду. Про біль та розпач… про те, що насправді відбувається на неоголошеній війні. Розповідають, ретельно добираючи слова. Без емоцій. Історії, які раніше ми читали тільки в книжках та бачили у фільмах про Другу світову війну, тепер вони – з нашого сьогодення. І сприймаються вже інакше. Сьогодні мова піде про молодого ветерана АТО, який цілий рік воював на Сході нашої країни, – Сергія Пархомчука з м. Баштанка.Народився Сергій 2 липня 1992 року в с. Возсіятське Єланецького району. У 15 років переїхав жити в Баштанку. Вихованням парубка займалися бабуся з дідусем. Онук, у свою чергу, завжди піклувався про своїх рідних, у всьому їм допомагав. Після закінчення школи вступив до Миколаївського політехнічного коледжу. |
|
|
