|
В категорії матеріалів: 92
Показано матеріалів: 31-45 |
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 7 » |
Сортувати за:
Даті ·
Назві ·
Коментарям ·
Переглядам
 30 листопада Іван Станіславович Вінницький відзначатиме ювілей – 70-річчя.
Культурний пласт Баштанщини невід’ємно по-в’язаний з різносторонньою особистістю музиканта, вокаліста, керівника і безумовно творчої, інтелігентної, толерантної людини І.С. Вінницького. Для нього культура була не просто робота, а місія, що несе добро і красу. Щоб успішно працювати у сфері культури, потрібно щодня проявляти ініціативу і творчість, завойовувати серця людей, користуватися їх повагою і довірою, мати безперечний авторитет.
На теренах культури Іван Станіславович пропрацював понад 41 рік, з них 26 – нез-мінно обіймав посаду завідуючого відділом культури Баштанської районної державної адміністрації. Гортаючи сторінки його біографії, мимоволі дивуєшся відданості обраній професії, якій присвятив він усе своє трудове життя. |
 В останні дні чарівної осені святкує ювілейний день народження учитель початкових класів Баштанського опорного закладу ЗСО І-ІІІ ступенів №1 Галина Іванівна Домарацька.
Долею їй судилося стати справжнім Учителем: мудрим і вимогливим, толерантним і справедливим, щирим і творчим. Галина Іванівна подарувала школярам більше сорока років натхнення, любові, турботи і «рідними» їй стали сотні учнів.
З дитинства мріяла про педагогічну діяльність, старанно навчалася в Нововасилівській середній школі. 18-річна енергійна та цілеспрямована дівчина спочатку працювала у рідній школі старшою вожатою. У 1983 році розпочала трудову діяльність у Баштанській середній школі №1, де працює і нині.
Перший учитель – це людина, яка не просто дає дітям знання, а закладає основу для формування майбутньої особистості.
Галина Іванівна переконана, що маленькі діти – як чистий аркуш, на якому потрібно уважно і обережно водити тонким пером людської мудрості. А це – величезна відповідальність. Тому вона засіває чисту душу малечі зерном добра та милосердя, справедливості та чесності. Вона упевнена: учитель – це скрипаль дитячих сердець: як поведе смичком, таку мелодію й почує. |
 Серед колег Баштанського опорного закладу ЗСО І-ІІІ ступенів №1 по-особливому вирізняється учитель англійської мови Наталія Єгорівна Сидорика. Вона змінила свою ідентичність: не зважаючи на російське коріння, зараховує себе до українців, хоча у побуті іноді спілкується російською мовою, проте з гордістю читає вірші Т. Шевченка українською мовою.
Народилася Наталія Єгорівна 7 листопада 1966 року в містечку Кадом Рязанської області. Усе дитинство та юність пройшли в Росії, вчилася спочатку в Рязанському, а потім у Коломенському педагогічному інституті за спеціальністю вчитель англійської мови.
Побравшись у 1988 році, подружжя переїхало у Баштанку за місцем служби чоловіка. Оскільки чоловік, Олег Сидорика, був військовим, то згодом довелося подорожувати різними містечками й проживати в гарнізонах. Але доля знову повернула її на Баштанщину: тут її сім’я, друзі, робота. Успішний педагог, прекрасна подруга, щаслива дружина й мати, яка разом з чоловіком виховала доньку Катерину та сина Антона. |
Напередодні свята працівників сільського господарства ми завітали до фермерського господарства «Володимир», що вже понад 20 років є лідером серед вирощування сільськогосподарських культур, щоб познайомити вас, шановні читачі, з механізаторами двох поколінь – батьком та сином – Леонідом та Андрієм Буряченками (на фото), які вже чимало років добросовісно працюють на даному підприємстві.
|
 Олександра Пархоменка не треба представляти жителям с. Інгулка, адже односельці добре знають активного у всьому, творчого молодого чоловіка, який вміє дивувати, бо має багато здібностей, захоплень, планів і знаходить час, щоб вдало їх реалізувати.
Сьогодні він викладає дітям хімію й біологію в Інгульському закладі загальної середньої освіти. Попри велику учительську зайнятість знаходить час для позашкільної роботи з учнями, для участі в сільській художній самодіяльності, співає в церковному хорі, пише вірші, вишиває бісером і створює прекрасні апетитні шедеври з тіста. У 2019 році Олександр Пархоменко став дип-ломантом районного творчого проєкту «Талановита молодь Баштанщини». Тож не дивно, що нам захотілось познайомитися з Олександром, дізнатися про нього більше й розповісти вам, дорогі друзі «Голосу Баштанщини».
Олександр Пархоменко народився й виріс у с. Інгулка у багатодітній сім’ї, має двох менших братів – Сергія і Артема. Його матір – Ірина Іванівна – педагог, а батько – Ігор Григорович – працює у сільськогосподарському підприємстві. |
Нещодавно священнослужителі з Херсону, Кіровограду, Коблеве, Західної України, Баштанки завітали до Свято-Успенського храму, щоб співслужити отцю Микиті і разом з громадою привітати його з 70-річним ювілейним днем Ангела.
Народився Микита Олександрович Чудинович у селянській родині на Волині, дитинство і юність пройшли на Кіровоградщині, куди згодом переїхала родина. Батькам були притаманні працьовитість, щире ставлення до людей, доброта, що залишили вагомий слід у душі сина. Те, що він став священиком, не простий збіг обставин, на цю духовну стезю його вивів особистісний пошук сенсу життя. З дитинства хлопець був дуже допитливим, спостережливим, товариським, придивлявся до людей, любив слухати їхні розповіді, робив висновки. Згодом почав захоплюватися книгами, що на все життя стали його нерозлучними порадниками. Завдяки різноманітним історичним джерелам вдивлявся у минуле, аналізував отриману інформацію, шукав відповіді на хвилюючі його запитання. Прочитане спонукало його ще більше замислюватись над людським буттям.
|
Усяким людям всякі є дари:
Одному – ясний, сильний ум,
Що не знаходить в світі пари;
Другому – рій крилатих дум,
Що, мов орли, летять за хмари;
Ще іншим – руки золоті:
Що очі бачать, руки вдіють.
Який же дар дістали ті,
Що так дітей учити вміють?
Мені здається, в скарбі тім
Любові найбільше дісталося їм.
Іван Франко
Про Людину, якій дісталося багато любові від дітей і батьків, хочеться сьогодні розповісти. Це вчитель початкових класів Баштанського опорного закладу ЗСО І-ІІІ ступенів №1 Лариса Віталіївна Коверзнєва.
Для неї бути вчителем – мрія з дитинства. Ще маленькою їй подобалося навчати подруг, виставляти їм оцінки, вести «класний журнал». До закінчення школи питання «Ким бути?» і «Де вчитися?» практично були вирішені... Ларисі Віталіївні дуже пощастило: у своєму житті вона зустріла немало вчителів, які допомогли їй обрати правильний життєвий шлях. Вона взяла від них найкраще і постійно втілювала набуті знання у свою діяльність.
|
 6 грудня – День Збройних Сил України. Незважаючи на досить невелику офіційну історію українського війська, справжній вік Української армії сягає кількох століть, а її бойові традиції формувалися у важких кривавих війнах і конфліктах від Київської Русі до Другої світової війни. І сьогодні солдати й офіцери Збройних Сил України гідно продовжують традиції своїх дідів і батьків. Люди в погонах є елітою нашої держави. Саме вони зараз захищають рубежі нашої країни, її національні та конституційні інтереси, забезпечують безпеку всіх громадян України. Українські військові завжди на варті миру і спокою, суверенітету і територіальної цілісності держави.
Напередодні свята хочеться говорити, вітати, писати про мужніх, сильних, розумних чоловіків – про наших військовослужбовців, які за покликом серця і душі, не вагаючись ні хвилини, стали на захист нашої країни. А який він, справжній чоловік – безстрашний воїн, надійний, вірний друг і просто порядна людина? Спробуємо сьогодні розібратися.
Мужність, честь, сила і відвага – саме такі якості притаманні Олександру Миколайовичу Чистякову, учаснику бойових дій у зоні АТО/ООС, військовослужбовцю Баштанського райвійськкомату, про якого йтиме мова в нашій статті. |
 «Ввечері, коли лягаю відпочивати, заплющую очі й усі далекі миті мого житті виринають з пам’яті, немов це було не в далекому минулому, а вчора. Всі переживання й радощі, пов’язані з дитинством і юністю, коли була молодою дівчиною, зустріла своє перше кохання, пам’ятаю до дрібних деталей, вони заполонили мою душу назавжди, а те, що було недавно, можу й забути» – почала свою сповідь мешканка нашого містечка, пенсіонерка Зоя Йосипівна Соловкова, з якою я мала змогу нещодавно поспілкуватися. Разом із привітною жінкою та її доньками Людмилою й Валентиною ми поринули у минувшину, аби дізнатися про історію життя нашої співрозмовниці.
З таких маленьких оповідей складається велика історія всього українського народу. У нинішній розповіді – частинка душі цієї жінки – світлої й відкритої. Є в ній і частинка мого серця, бо кожне сказане слово Зої Йосипівни залишило в ньому незгладимий слід. Тож нехай ця історія знайде відгук у серці кожного, хто познайомиться з її рядками, бо в ній – істина життя, правдива й без прикрас. |
 У народі кажуть: «Письменник живе у своїх книгах, художник – у картинах, скульптор – у створених скульптурах, а Вчитель – у справах і думках своїх учнів. До Вчителя ідуть зі своїми болями і радощами, черпають сили для підкорення нових висот, бо він зазирає у минуле, живе у сьогоденні, прокладає місток у майбутнє». Працювати вчителем – Божий дар.
Любов Олексіївна Рясик, вчитель історії та правознавства Баштанського опорного закладу ЗСО №1, учитель вищої категорії, «учитель-методист», нагороджена нагрудним знаком «Відмінник освіти України», знаком імені Василя Сухомлинського, у жовтні 2019 року їй присвоєно почесне звання «Заслужений учитель України», є прикладом педагога, яким можна пишатися. Вона дуже наполеглива та відповідальна, постійно працює над собою. Завжди доброзичлива, усміхнена, щира та відверта в спілкуванні з учнями, колегами й батьками. |
У Баштанському краєзнавчому музеї відбулося відкриття персональної виставки місцевого кераміста Олександра Анатолійовича Рябова, який представив вироби з глини. Це друга виставка з циклу «Світ твоїх захоплень», яку проводили в цьому закладі. Учасниками небуденної події стали представники творчої інтелігенції: письменники, поети, художники, майстри вишивки, витинанки, розпису по дереву; представники Баштанської міської ради, друзі, рідні Олександра та всі, кому небайдуже народне мистецтво. Крім відомих на Баштанщині народних митців, були й ті, хто тільки знайомиться або проявляє свій інтерес до подібного виду творчості. Зокрема, прийшли учні першого курсу Баштанського професійного ліцею з педагогами, яким випала прекрасна нагода познайомити своїх вихованців з не дуже розповсюдженою на Баштанщині мистецькою технікою. Кераміка – одне з найдревніших і не старіючих ремесел, але не кожному до снаги, а от Олександр Рябов зміг опанувати його.
|
 Сказати, що Баштанському району завжди щастило на керманичів, значить не сказати нічого. Бо кожен з них був по-своєму талановитий, кожен мав свій індивідуальний почерк у роботі. За їх плечима – десятки збудованих об’єктів, великих і малих справ, завдяки яким творився авторитет Баштанщини.
Один з таких керівників, який лишив по собі добрий слід на Баштанській землі, – Олексій Гаврилович Захарченко, колишній перший секретар Баштанського райкому Компартії України. 30 березня ця шанована не тільки на Баштанщині, а й в області людина відзначає свій 80-річний ювілей.
Уродженець Черкащини, свою долю О. Г. Захарченко пов’язав з південними степами Миколаївщини. Працював у Врадіївському, Новоодеському районах. баштанський район в 70-х роках виробляв 9-10% обсягу сільгосппродукції в області. Й коли в 1969 році постало питання, кому після І. І. Домбровського очолити район, Миколаївський обком партії прийняв мудре рішення, направивши досвідченого, зрілого й енергійного керівника – Олексія Захарченка. |
 Людина не може жити, не приносячи нікому добра й користі. І добре, коли розуміє своє призначення. Тоді вона здатна здійснити грандіозні вчинки, завдяки своїй самовідданій праці та життєвому оптимізму робити світ кращим, світлим.
Правду кажуть, що нашу долю творять наші справи, а людина цінується по тому, що змогла за життя зробити. Більше 40 років присвятив служінню громаді району Микола Васильович Бардачов – людина авторитетна й шанована в Баштанському районі.
Хоча народився й виріс він на Херсонщині, проте його риси спеціаліста та характер керівника виявилися цілком баштанськими. Після закінчення Херсонського сільськогосподарського інституту Микола Бардачов за направленням приїхав на роботу в колгосп «Комунар» у Костичі. Трудову біографію розпочав з головного агронома. Згодом люди обрали молодого, енергійного спеціаліста головою колгоспу. |
 У Баштанському опорному закладі ЗСО І-ІІІ ступенів №1 комфортно та затишно кожному. Прекрасні класні кімнати НУШ, предметні аудиторії з технічним обладнанням, бібліотека, спортивні зали, конференцзала, комп’ютерні класи, території відпочинку... Та на особливому рахунку учнів дві чудові шкільні їдальні!
Спогад про них пробуджує лише найприємніші почуття: одразу в пам’яті зринають духмяні, спокусливі аромати свіжої рум’яної випічки, турботливі, привітні кухарі, які, неначе рідні матусі, піклуються, щоб усі були задоволені й ситі. Такою матусею для учнів нашої школи є кухар 5-го розряду, майстер своєї справи, завідуюча харчоблоком закладу Тетяна Василівна Музика.
|
Справжніми педагогами народжуються. ї
Тільки той педагог залишає частку себе в дітях,
хто, не шкодуючи сил, творчої наснаги, таланту,
вкладає в душі вихованців найбільші скарби –
душевність, людяність, порядність.
А. Дістервег
 Таким визначенням можна охарактеризувати нашу дорогу колегу Кушнір Людмилу Володимирівну, заступника директора з навчально-виховної роботи, знаного в районі та області вчителя біології, яка уже більше 30-ти років життя присвятила улюбленій професії. Завдяки своїм прекрасним учителям математики Безручко Ніні Миколаївні та Гапішко Світлані Григорівні, вона знайшла своє покликання бути вчителем і ствердилася в ньому (великі педагоги Баштанщини стануть у майбутньому взірцем у її роботі).
У 1983 році, закінчивши на відмінно Баштанську середню школи №1, вступила до Херсонського державного педагогічного інституту на факультет біології і основ сільського господарства. Вибір професії Людмилою Володимирівною був зумовлений любов’ю до всього, що проростає на рідній землі, притягує до себе міццю, дає наснагу та невичерпну енергію. Та й в інституті була старостою ботанічного гуртка, учасником обласної конференції молодих учених-ботаніків, де представляла свої дослідження (перші наукові сходинки допоможуть їй у подальшій роботі з обдарованими дітьми). |
|
|
