(на фото: збирання врожаю на полі ф/г «Володимир»)
Для сільгоспвиробника робочий кабінет – безкрайні поля, а робочий день починається на світанку, зі сходом сонця. Їхня обов’язкова професійна якість – вміння чути землю, знати та розуміти її. Сьогодні мова про механізаторів – спеціалістів, без яких неможливо уявити сільське господарство. Вправно керуючи трактором та низкою агрегатів, вони обробляють ґрунт, проводять посіви сільгоспкультур, вносять добрива і засоби захисту та в прямому значені слова, пожинають плоди своєї праці під час збору врожаю.
Напередодні свята працівників сільського господарства ми завітали до фермерського господарства «Володимир», що вже понад 20 років є лідером серед вирощування сільськогосподарських культур, щоб познайомити вас, шановні читачі, з механізаторами двох поколінь – батьком та сином – Леонідом та Андрієм Буряченками (на фото), які вже чимало років добросовісно працюють на даному підприємстві.
 Леонід Буряченко народився 4 листопада 1970 року у селі Червоний Став, через деякий час переїхав жити до с. Явкине. Батьки все життя віддали праці на землі – вирощували хліб, доглядали худобу. Роботи вистачало всім. Трудились від зорі до зорі. Тож і Леоніда змалечку привчали до праці. Проживаючи в сільській місцевості, юнак і не мріяв про принади великого міста, йому подобалось жити й працювати в селі – спостерігати, як зростають сходи, зустрічати в полі літній світанок, ходити босоніж по росяній траві. Тож, не вагаючись, розпочинає свій трудовий шлях трактористом у колгоспі «Червоний Став». Починаючи з 2001 року, двадцять років поспіль Леонід Андрійович працює у ф/г «Володимир». Через деякий час, після закінчення Баштанського навчально-виробничого комбінату, отримав посвідчення механізатора. Де б не працював, Леонід Буряченко вирізняється з-поміж інших старанністю, чесністю та сумлінним ставленням до роботи.
– Ніколи в житті не хотів змінити місце роботи, мені подобається те, чим займаюся. Керівництво у нас відмінне. Ніколи ні в чому не відмовляють, завжди вислухають і допоможуть. Засмучує тільки те, що багато хто з людей зневажає професію тракториста і каже, що в наш час це вже не професія. Але хто ж тоді буде поля засівати і хліб вирощувати? Деякі люди переконані, що механізатор – це не солідна робота. Але я так не думаю. Горджуся тим, що пов’язав своє життя з полем, хлібом... Трактором виконую такі роботи, як сівба зернових культур, оранка, культивація, фрезерування ґрунту. Робота в полі триває до пізньої осені.
Люблю працювати на землі, бачити, що зерно, кинуте у неї своїми руками, дає врожай, який годує людей.
Чи порадив би я юним чоловікам вчитися на тракториста? Якщо розумієшся у техніці і не цураєшся роботи у полі, то, звісно, так, – розповідає Л.А. Буряченко.
Кажуть, що чоловік тримає на своїх плечах дім, а дружина оберігає сімейне вогнище. Та життя інколи усе переінакшує в один момент. Так сталося і в долі Леоніда Буряченка: овдовівши,
чоловік лишився і за батька, і за матір своїм двом синам – Андрію та Володимиру, який зараз перебуває за контрактом у зоні ООС. Тож, крім роботи, чоловіку потрібно ще оглянути обійстя, поратися по господарству, у цьому йому допомагає син Андрій та старенька мама.
Леонід Андрійович розповідає про себе мало, мовляв, звик працювати, а не говорити.
Згодом естафету від батька переймає Андрій, теж механізатор, який любить свою справу. Жвавий, беручкий до роботи, з молоднечим запалом, 23-річний Андрій Буряченко п’ять років працює у ф/г «Володимир».
 – Все моє життя пройшло у селі і змалечку я мав уяву про те, що собою являє сільськогосподарське виробництво. Мій батько тракторист і з ранніх років він почав привчати мене до сільської праці. Це досить тяжка, але така необхідна всьому людству справа. І, незважаючи на всі труднощі, пов’язані з професією аграрія-хлібороба, я встиг полюбити її та вирішив пов’язати з нею своє майбутнє, – розповідає Андрій.
Молодий парубок швидко влився в досвідчений колектив працівників господарства. З першим виробничим завданням – транспортування зерна від комбайна до складів, справився вміло і швидко. Не менш відповідально виконує й інші механізовані роботи: дискування стерні, культивацію, внесення мінеральних добрив, оранку тощо.
За словами Андрія Буряченка, якщо йому щось незрозуміло в роботі, він завжди звертається за допомогою до більш досвідчених аграріїв. Адже досвід людей, які роками працюють на землі та добре знають кожну дрібницю сільського господарства, безцінний.
Парубок зізнається: спочатку працювати було важко, але з часом втягнувся.
– Працюючи у фермерському господарстві бувало всяке, на початку і помилявся, і не дуже справлявся з обсягом робіт. Старався, вчився, звикав, не соромився перепитувати двічі, якщо не розумів якісь моменти у роботі. Тепер уже знаю, що свою професію точно не проміняю на жодну іншу. Працюватиму на землі, що б там не було, – говорить Андрій.
Молодий механізатор стверджує, що зараз основним його захопленням є робота. Практично весь час присвячує їй. Але коли з'являється вільна хвилинка, полюбляє з друзями поганяти у футбол, покататися на мотоциклі.
 – Наші люди – наш скарб! Щиро пишаємося командою професіоналів, які є невід’ємною частиною успіху нашого фермерського господарства та завжди дбаємо, щоб наші працівники були задоволені роботою.
Леонід Буряченко – відповідальний та працьовитий механізатор, йому можна доручити будь-яку справу. І навіть якість проробленої роботи контролювати не потрібно, адже результат завжди буде на високому рівні. Якби в нього була відповідна освіта – він би зміг працювати навіть агрономом, у нього є хист до сільського господарства. За відданість справі завжди ставимо його у приклад іншим працівникам.
Його син, Андрій, після школи прийшов до нашого господарства спочатку на стажування, а вже після отримання відповідного посвідчення працює у нас механізатором. Молодий парубок до роботи ставиться відповідально, прислухається до всіх наших порад і прохань, коли потрібно затриматися у гарячу пору на роботі – без питань залишається. Хлопець не цурається ніякої роботи і з радістю її виконує.
Характерна риса батька і сина – завжди перші приходять на роботу. Дуже подобається, як вони працюють. До землі, як і до хліба, звикають з дитинства, з юних літ. Щасливий той, хто має на ній власноруч прокладену борозну. Посадити дерево і виростити урожай може не кожен. Для цього потрібно мати, в першу чергу, справжній талант, любов до рідної землі, до справи, якій присвятили життя, – говорить Валерій Ященко (на фото), голова фермерського господарства «Володимир». – Зараз найбільша проблема у багатьох сільгосппідприємств – це знайти професійного тракториста. Брак кадрів пов'язаний з тим, що сьогодні мало людей вчиться на механізаторів, бо немає де отримати цю освіту. Наприклад, свого часу, коли я був депутатом районної ради, постійно виступав проти закриття Баштанського навчально-виробничого комбінату, де чоловіки могли отримати посвідчення тракториста. Сьогодні складно знайти кваліфікованого механізатора. Молоді спеціалісти стараються виїхати до міста, хоча я вважаю, що зарплати у нас непогані. На мою думку, потрібно залучати молодь, стимулювати житлом, зарплатнею, соціальними програмами, щоб вони хотіли працювати у селі. Гадаю, що робота в агросекторі повинна завжди бути почесною та затребуваною.
Польові роботи ще тривають
Наостанок зустрічі у фермерському господарстві «Володимир», Валерій Ященко запропонував оглянути поле, на якому збирали врожай кукурудзи.
Середина листопада. Перші приморозки. Холодний вітер, а в полі буквально кипить робота... Комбайнер швидко наповнює бункер зернами кукурудзи. За лічені хвилини збіжжя – у вантажівці та вивозиться до складу (на фото: Володимир Ященко та Василь Коврига під час збору врожаю кукурудзи на полі ф/г «Володимир»)
– Ми в цьому році вперше засіяли кукурудзу на площі 70 га. Використовували насіння кукурудзи гібрид торгової марки «Pioneer». Правильний добір гібрида, систем живлення, зрошення, захисту та продуманий вибір площі для вирощування цієї культури дали змогу отримати середню врожайність на рівні 100 ц/га, – розповідає Володимир Ященко, який разом з інженерами безпосередньо займався вирощуванням цієї сільгоспкультури. – Вологість кукурудзи висока, потрібно досушувати. Ми не маємо власних потужностей сушіння, тож звернулися за допомогою до ПП «Ткаленко», вони не відмовили нам, за що ми їм щиро вдячні.
Всі рішення щодо роботи приймаємо виважено, у нас згуртований, досвідчений колектив. Дотримуємося старої мудрості, що один день рік годує. Тому працюємо в злагодженому ритмі.
Поспілкувавшись з працівниками та керівництвом ф/г «Володимир», я переконалася, що саме завдяки таким працьовитим, щирим, порядним людям, не перевівся селянський рід на землі українській. Немає сумнівів, що робота працівників аграрної сфери залишається однією з найважливіших, адже саме від неї залежить наша продовольча безпека. Тож нехай ваша праця і добрі справи завжди знаходять розуміння і підтримку однодумців та колег. Щиро дякуємо усім працівникам сільського господарства за самовіддану працю та уміле господарювання на баштанській землі. Бажаємо вам і вашим родинам міцного здоров’я, миру, злагоди, щедрих врожаїв та вагомих здобутків.
Юлія ДУБОГРІЙ
Запрошуємо переглянути статтю: ФГ «Володимир» ─ одне з найкрупніших фермерських господарств, на території Явкинської сільської ради
Джерело публікації:
https://gazeta-bashtanka.blogspot.com/2021/11/blog-post_22.html |
