Олександра Пархоменка не треба представляти жителям с. Інгулка, адже односельці добре знають активного у всьому, творчого молодого чоловіка, який вміє дивувати, бо має багато здібностей, захоплень, планів і знаходить час, щоб вдало їх реалізувати.
Сьогодні він викладає дітям хімію й біологію в Інгульському закладі загальної середньої освіти. Попри велику учительську зайнятість знаходить час для позашкільної роботи з учнями, для участі в сільській художній самодіяльності, співає в церковному хорі, пише вірші, вишиває бісером і створює прекрасні апетитні шедеври з тіста. У 2019 році Олександр Пархоменко став дип-ломантом районного творчого проєкту «Талановита молодь Баштанщини». Тож не дивно, що нам захотілось познайомитися з Олександром, дізнатися про нього більше й розповісти вам, дорогі друзі «Голосу Баштанщини».
Олександр Пархоменко народився й виріс у с. Інгулка у багатодітній сім’ї, має двох менших братів – Сергія і Артема. Його матір – Ірина Іванівна – педагог, а батько – Ігор Григорович – працює у сільськогосподарському підприємстві.
Опубліковано у "Голосі Баштанщини" 43 від 30 жовтня 2021 року Запрошуємо вас передплатити "Голос Баштанщини"!
З дитинства хлопець дуже активний і комунікабельний, у школі добре вчився, артистичний, здібний, легкий на підйом, тому брав участь у багатьох шкільних і позашкільних заходах, де розкривав свій талант читця, вокаліста й актора. Після закінчення школи вступив до Миколаївського національного університету ім. В.О. Сухомлинського на біологічний факультет.
– Стати вчителем я хотів з дитинства. Адже в мене є хороший приклад для наслідування: мама – вчитель початкових класів, бабуся викладала у школі французьку мову. Тому вступ до педагогічного вузу був моїм усвідомленим кроком. Хоча мама, знаючи наскільки цей хліб важкий, намагалася відмовити. Проте у подальшому, зрозумівши, що мої наміри незмінні, не перешкоджала. Хотів стати філологом, адже любив українську мову й літературу, але обрав хімію й біологію. У нашій школі цей предмет викладала Тетяна Степанівна Пулько, яка згодом пішла на пенсію. Тому школа потребувала вчителя саме з цього предмету. Зараз я не шкодую про свій вибір, але на початку навчання, коли на першій конференції нам розповіли, що ми будемо отримувати знання з усіх базових галузей хімії – «Загальна та неорганічна хімія», «Аналітична хімія та фізико-хімічні методи аналізу», «Фізична та колоїдна хімія», «Органічна хімія», «Органічний та неорганічний синтез», «Біологічна хімія» тощо, чесно кажучи, стало ніяково. Склалося враження, що мені не вдасться опанувати ці складні предмети. Але бажання і праця над собою, великий об’єм самостійних робіт, і, напевно, гарна пам’ять – все це допомогло мені в нав-чанні. Тож нічого неможливого немає. Тепер я твердо знаю свій предмет і вже четвертий рік передаю здобуті знання учням, – говорить Олександр.
Зараз О.І. Пархоменко продовжує навчатися в магістратурі Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б. Хмельницького. У грудні має отримати диплом магістра за своєю спеціальністю.
Пісню "Їдуть козаченьки" (уривок) виконує вокальний ансамбль "Берегиня" (Інгульська сільська рада; у ансамблі бере участь Олександр Пархоменко) під час святкування дня села Виноградівка:
– Олександр проявив себе талановитим вчителем, весь час удосконалює викладання предмету, експериментує. На його уроках завжди цікаво. У школі його дуже добре знають і цінують не тільки як вчителя, але й як людину. Він дуже активний, різносторонній, товариський, поміркований і надійний. Сподіваюсь на плідну співпрацю з ним і вчителем математики, теж нашою випускницею, пані Наталією, з якою він нещодавно одружився, – розповів директор Інгульського ЗЗСО Вадим Кобилінський.
Олександр українець не тільки за паспортом, але й у душі і доводить це своїм мисленням, вчинками, способом життя, захопленнями. Він ревно ставиться до національної культурної спадщини й робить все для того, аби молодь пам’ятала й шанувала українські обряди, традиції, звичаї. Тож у минулому році у школі створив фольклорний шкільний колектив «Веретенце», який брав участь у щорічному обласному огляді місцевих елементів нематеріальної культурної спадщини «Етнотрадиції Миколаївщини» і здобув перше місце. А в обласному конкурсі народної творчості «Смарагдові витоки» посів друге місце. Школярі відтворили народний обряд випікання весільного хлібу «дівування».
– Ми дуже серйозно готувалися до конкурсу, вивчали цю тему, ходили до старожилів і збирали різноманітні матеріали – обрядові пісні, фотографії, створювали костюми. Щоб якомога більше наблизитися до реальності, знайшли хатину з піччю і там, згідно старовинної традиції, пекли весільний хліб. Це все зафільмували й відправили на конкурс, що організовував Миколаївський обласний центр народної творчості. Зараз ми працюємо над підготовкою ще одного давнього українського звичаю – щедрування. Я працюю над сценарієм, збираємося на репетиції, адже таке дійство потребує ретельної підготовки. Маємо намір знову взяти участь у обласному конкурсі творчих обрядових колективів. Мені дуже подобається цим займатися. Це моє кредо – відроджувати наші традиції, що помалу забуваються, – мовить головний герой нашої публікації.
Ще під час навчання в школі артистичному хлопцю не раз говорили, що йому треба подумати про кар’єру театрала. Адже він був неперевершений у будь-якій ролі, які доводилось відтворювати в шкільному театральному гуртку. Проте професійний вибір був незмінним – стати вчителем. Різносторонній у своїх захопленнях він мріяв також і про застосування своїх вокальних даних.
– У мене була дитяча мрія – співати у великому хорі. І коли в Інгульському Будинку культури створився вокальний колектив «Берегиня» (художні керівники С.М. Лашко і В.М. Черно) я, учень десятого класу, прийшов до них і сказав: «Хочу з вами співати». Тепер вважаю себе старожилом у співочому гурті, адже є його постійним учасником протягом п’яти років. За цей час відбулися зміни: хтось покинув нашу творчу когорту, а хтось прийшов. Хотілося б, щоб більше було учасників, адже у селі дуже багато талановитих людей, які чомусь не виявляють бажання поповнити наші ряди, а даремно, бо знайшли б багато нових друзів. Нас усіх об’єднала любов до української пісні. Ми тут як одна творча родина: спілкуємось, ділимося своїми радощами й переживаннями, святкуємо разом, відпочиваємо, – говорить мій співбесідник.
Вокальний ансамбль "Берегиня", де є також Олександр Пархоменко (Інгульська територіальна громада), виконує пісню "Заграй, баян" у ході святкової програми до Дня села Мар'янівка (Інгульська ТГ, Баштанський район). Відео - додаток до публікації у районній газеті "Голос Баштанщини":
– Олександр Ігорович – дуже творчий життєрадісний молодий чоловік, який притягує до себе своєю позитивною енергетикою, відкритістю. Він з дитинства скрізь бере участь і вдало заявляє про себе яскравими виступами. Я запрошувала Олександра до участі в клубних заходах і він вдало виступав на сцені БК як вокаліст, декламував авторські вірші, брав участь у гумористичних сценках, був у ролі ведучого на концертах. Я навіть запрошувала його працювати в Будинок культури художнім керівником, але він відмовився. Каже, що дуже любить свою роботу, – розповідає директорка Інгульського сільського Будинку культури Світлана Лашко.
У шкільні роки здійснилось ще одне його сильне бажання – він став співати в церковному хорі. Олександр вважає, що церковний спів – це щось дивовижне й сакральне. Тому недарма любов до нього зародилась ще з дитинства, коли ходив до церкви.
– Так мало бути. Думаю, що сильним поштовхом до виникнення моєї мрії стала участь в обряді колядування. Перший раз мене запросили долучитися до цього давнього звичаю зимових різдвяних обходів років 10 тому. Я тоді ніс Різдвяну зірку. Мені було 12 років. Тепер я постійний учасник цього світлого чудового дійства, у якому із задоволенням беру участь щороку, – пояснює Олександр.
Останнім часом до чималого переліку захоплень додалося ще одне, не менш вражаюче: на повну розкрилися кулінарні здібності. Короваї, виготовлені Олександром Пархоменком, зачаровують своєю довершеністю і красою. Його вироби, зроблені з любов’ю, набирають популярності не тільки в Баштанському районі, а й за його межами.
– До випічки прийшов випадково. Одного разу, ще в підлітковому віці, мені захотілося щось спекти. Я спробував бісквіт. Він у мене не вийшов. А от пиріжки з дріжджового тіста вдалися. Тоді періодично щось випікав. Це, звичайно, подобалось і мені, і моїм рідним, бо в домі завжди було щось смачненьке до чаю. Можу спекти торт та інші смаколики, але більше люблю працювати з дріжджовим тістом, подобається його структура, та й сам процес приготування дуже захоплюючий. З часом з’явилося бажання спекти наше традиційне дівування, шишки і святковий весільний коровай. У мене був записаний рецепт короваю, який я з кожним разом удосконалював. Весь час пробував, експериментував, тепер маю свій оригінальний рецепт, що мені найбільше підходить і подобається.
Рецепт дівування у мене родинний. У свій час випічкою займалася моя прабабуся Віра Андріївна Пархоменко. У неї була велика піч у хаті, куди вміщалося до 14 хлібин. Родина була великою, тож усіх виручала, випікаючи вироби на проводи в армію і весілля. Вважаю, що саме від неї мені й передався хист до випічки. Це своєрідне мистецтво, яке потребує особливого до нього ставлення. Якщо в тебе немає настрою або бажання випікати, немає сенсу й розпочинати. Тому приступаю до роботи з добрими думками і гарним настроєм. Зав-дяки інформаційним мережам я почув багато пісень, що співають під час роботи з тістом, використовую їх і я. Перед тим як замісити, промовляю: «Благослови, Боже, і батько, і мати молодятам коровай замісити», – і приступаю до роботи. Восени займався випічкою щотижня, починаючи із середи й до вихідних, адже на осінь припадає найбільше весіль. Про моє захоплення дізнається все більше людей, тому і замовлень багато. Самому іноді важко впоратися з об’ємом роботи, раніше мені допомагала мама, а тепер дружина Наталія. У вересні ми з нею побралися. Дуже вдячний їй за розуміння й підтримку, – каже О.І. Пархоменко.
Олександр вважає, що людина не повинна зупинятися на досягнутому, а постійно вчитися, удосконалюватися. Головне – це знання і любов до того, чим ти займаєшся.
Хто знає, можливо через деякий час цей завзятий молодий чоловік здивує нас новим захопленням, а поки що його щоденний графік дуже насичений, розписаний по хвилинах. Він каже, що не може байдикувати, адже час не любить, коли його витрачають даремно, тому має багато планів і задумів на майбутнє. Тож нехай Всесвіт допомагає йому їх реалізувати.
Творчий колектив райгазети бажає вам, Олександре, ентузіазму в роботі, щоб ви завжди пишалися своїми напрацюваннями й перемогами й не переставали дивувати всіх вражаючими результатами.
Фольклорний колектив «Веретенце»
відтворив обряд «дівування»
На сервісі https://kolobus.com.ua/ можна здійснити безкоштовне бронювання білету з оплатою при посадці і самостійно поїхати вивчати Європу. Це безпечно, адже вони контролюють усі етапи: від створення бронювання до моменту посадки в автобус. Після оформлення квитка з вами звʼяжеться менеджер, щоб підтвердити замовлення.
Згідно
Правиладміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.
