|
З розпадом колгоспів практично було знищено й тваринницьку галузь, яка давала продукцію весь рік, була для багатьох доброю підмогою. Нині ж тваринництво мають поодинокі сільгосптоваровиробники. Серед таких у нашому районі – ВАТ «Баштанська райсільгоспхімія», яка збереглася виключно завдяки мудрості й далекоглядності голови правління Валентина Матвієнка. Адже він в першу чергу думав, як забезпечити роботою жителів невеличкого села.
В обідню пору ми завітали на тваринницьку ферму цього товариства, яка знаходиться у селі Зелений Клин.
То в одному, то в іншому кінці ферми метушилися люди, відчувалося, що тут кипить робота. Неподалік, біля одного з корпусів серед чоловіків побачили й завідуючого фермою Віктора Тонченка.
– Завершуємо підготовку тваринницьких приміщень до зими, – відповів на моє прохання показати своє господарство. – Наша ферма невелика. Маємо 150 голів великої рогатої худоби, з яких 69 корів. Он доярки вже прийшли на обіднє доїння. Як бачите, поки на дворі тепло, тварини ще в літньому таборі. І коровам, і дояркам зручніше, до всього, економія електроенергії.
Доярки Олена Щербацевич, Тетяна Бондар, її донька Ірина, Людмила Мельник звично доїли корів. Кожній необхідно видоїти руками по 18 тварин. Це тричі на день. Навантаження на руки – величезне, вже не говорячи про те, що о 4-ій ранку треба щодня прокидатися.
– Мабуть, важко? – питаю.
– Ми вже звикли, – відповідає Тетяна Григорівна. – Я 10 років працюю дояркою. Не набагато менше й донька Людмила, вже 8 років біля корів. А головне, що є робота, щомісячно отримуємо заробітну плату.
Як виявилося, відпустки у доярок – у літню пору, що теж дуже важливо. У вихідні їх підміняє підмінна доярка. По собівартості їм виписують сало та м’ясо.
– Весною та влітку надої кращі, – додає завфермою. – А зараз здаємо по 770-780 кг молока. За рік кожна корова дає близько 3 тонн молока. При цьому жирність складає 4,2%.
– А фуражем добре забезпечені?
– Так, раціон на одну корову складає 7 кг. Фуражу вдосталь. Раніше про таке навіть не мріяли. На жаль, зелених кормів зараз немає. Бо ж за два місяці жодного дощу не було. Однак і без них корму худобі вистачає. На зиму вже 700 т силосу заготували, 260 т сінажу.
Сфотографувавши доярок, підійшли до загону свиней. Тут поралася свинарка Олена Карпенко. Доказом того, що за тваринами хороший догляд, свідчила добра вгодованість свиней.
Як повідомив Віктор Анатолійович, свиноферма в господарстві невелика. Тримають лише для забезпечення потреб господарства. Наприклад, в жнивну пору близько 80 чоловік харчується. Без м’яса обіду не буває. А готують обіди для механізаторів майже протягом всього року. Ціна обіду для них символічна – 1 грн.
Біля приміщення ферми застали й заступника голови господарства Валентина Школяра.
– Сфотографуйте й наших механізаторів, які завжди допомагають тваринникам, – попросив Валентин Трохимович. – Он Микола Грищенко та Іван Теселько ремонтують транспортери.
– Тваринницькі приміщення майже готові до зими. 95% необхідних робіт вже виконано, – став розповідати. – Тільки-но завершили в господарстві збирання соняшника, то відразу 20 механізаторів прийшли допомагати фермі. Відремонтували все електрообладнання, поїлки, зробили дезбар’єри, дезкилимки. До речі, у приміщеннях поставлені лампи денного освітлення. Вони економніші і значно якісніші.
– Це добре, що ви вирішили розповісти про нашу ферму, – сказав на завершення, – адже невідомо, чи залишаться в нашій країні ось такі ферми. Згідно вимог Євросоюзу всюди на фермах, в тому числі й на приватних, корови повинні доїтися доїльними апаратами. Щоб закупити лише один доїльний апарат, близько 400 доларів треба, а він потрібен не один. А ще ж треба закупити молокопровід, нові холодильники. При нинішніх цінах все обладнання обійдеться близько в півмільйона гривень. Тому голова правління й думає, що ж робити. Мене ж, як заступника і як депутата районної ради, хвилює, де будуть працювати ці 18 чоловік, які нині зайняті роботою на фермі. Вважаю, поки держава не зрозуміє, наскільки тваринництво важлива галузь, й не буде опікуватися нею, годі справу зрушити з місця.
Справді, якщо держава хоче бачити здоровим свій народ і не годувати його модифікованими закордонними продуктами, то вже зараз потрібно подумати про виробництво м’яса, молока, про тваринництво. Поки не пізно.
Опубліковано у районній газеті "Голос Баштанщини"
№96 від 15 жовтня 2009 року.
PDF версія цього номера районної газети доступна за цим лінком.
Приємного перегляду архіву "Голосу Баштанщини"!
|
