 Колектив Баштанського ліцею №1
сумує з приводу смерті ветерана педагогічної праці,
видатного вчителя математики, умілого організатора- завуча школи
Чалої Інни Кіндратівни
(18.07.1940- 03.05.2024).
Стискає серце непрошений смуток, бо пішла у вічність прекрасна людина, обдарована розумом, кмітливістю, природною красою, Інна Кіндратівна Чала.
Її життєва дорога та трудова діяльність заслуговують на найкращі слова поваги та пошани, бо писала вона свої трудові будні з глибини серця.
Інна Кіндратівна народилася 18 липня 1940 року й зростала серед степових краєвидів Баштанки. Дитинство припало на роки Другої світової, і вже після війни, як і більшість баштанських родин, пережила важкі часи: і голодно та холодно, й не завжди було що вдягнути, не вистачало книг, зошитів для навчання… Але природні здібності, цілеспрямованість, християнське добротворення дівчинки заклали особливу вдачу, а доля приготувала велике сімейне щастя. Після закінчення Баштанської середньої школи вступила до Миколаївського педагогічного інституту й здобула кваліфікацію вчителя математики. Педагогічна діяльність у різних школах, одруження, народження дітей для молодої Інни та її чоловіка Віктора були перевіркою на силу духу та витривалість.
У 1974 році доля привела працювати у рідну Баштанську середню школу №1 на посаду вчителя математики. Згодом стала заступником директора з навчально-виховної роботи. Із легкої руки Інни Кіндратівни знайшли свою дорогу в житті тисячі вихованців, бо працювати доводилося в колективі-гіганті(так вона називала свій колектив на засіданнях педагогічних рад). Гордо несла ім’я ЗАВУЧ ПЕРШОЇ ШКОЛИ. А подруги душевно називали колежаночку «Інночкою».
Їй вдавалося гармонійно поєднувати вчительську працю з роботою вдома: була прекрасним наставником для своїх учнів, мудрою берегинею сім’ї.
Учитель-професіонал
Інна Кіндратівна була вчителем із природженим педагогічним талантом. Знання, які отримували діти на її уроках, ставали цеглинками, із яких будувалися особистості. А разом із тим, до глибокої старості, працюючи індивідуально з дітьми, прищеплювала любов до математики, вчила, пояснювала, консультувала.
Ви- вічні, Інно Кіндратівно, у вдячній пам’яті своїх учнів!
Мати-берегиня
Добра, чуйна, турботлива мама, яка разом із Віктором Семеновичем виплекала трьох прекрасних дітей: Ольгу, Тетяну, Миколу. Завжди допомагала виховувати онуків, а їх п’ятеро: Інна, Катерина, Єлизаветта, Ангеліна, Віктор --та дбала про правнучок Анну й Софійку. «Міцна сім’я--міцна держава» – говорить прислів’я, і щасливий той, хто дожив до віку, щоб оженити внуків та діждатися правнуків. Вона як щаслива мати, бабуся, прабабуся завжди гордилася успіхами свої дітей та онуків, благословила правнуків у світ й зустріла старість, відчуваючи турботу та підтримку рідних. Інна Кіндратівна прожила щасливе довге життя і у свої 83 роки після хвороби тихо спочила 3 травня на руках у сина Миколи.
Мудра порадниця
Інна Кіндратівна дала наснагу й силу не одній людині, не одну особистість вивела на широкий, плідний шлях. Вона відчувала пульс часу, тому й на заслуженому відпочинку відслідковувала чи крокує її навчальний заклад у ритмі новаторського руху? Завжди передавала вітання на серпневі наради для педагогічного колективу; гордилася тим, що очолює заклад директор Бабін Олександр Миколайович(за фахом вчитель математики та фізики!).
Уже 25 років працюю завучем школи, але завжди в кінці навчального року, перед випускним, згадую, як Інна Кіндратівна читала накази таким проникливим, піднесено-урочистим голосом, що присутні забували всі негаразди дня і відчували вдячність педагогам, любов до молодого покоління, яке відлітало від батьківського порогу у широкі світи. А ще, як вона виступала на педагогічній раді шанобливо та з повагою до колег; як, здавалося, знала всіх учительських дітей, вітала з успіхами; як могла для кожного знайти слова підтримки, поради; як разом із єдиним коханням свого життя, Віктором Семеновичем, вітали колектив у свята чи організовували допомогу, коли стукала до когось у віконце біда..
Це дійсно наша, педагогічна, месія й Берегиня!
Добра сусідка
 Так склалося, що серед сусідів Інни Кіндратівни чимало педагогів, яких вона підтримувала добрим словом, мудрою порадою, що було важливим й допомагало в роботі. А ще було приємним не тільки мудре слово, а й теплі материнські обійми та благословення на добру роботу.
Любила неодноразово пригостити смачними пирогами, ділилася садовиною. Частенько вранці ми її бачили на присадибній ділянці за догляданням курей, качок, інших свійських птахів. Можна було зустріти з книгою, за читанням Біблії, молитов…
Пішла з життя Інна Кіндратівна. Зупинилося натруджене серце …
Ми розділяємо скорботу та біль рідних.
4 травня 2024 року, на панахиді у Свято-Миколаївському храмі в центрі міста, будемо молитися за душу спочилої…
Світла пам’ять про Інну Кіндратівну Чалу завжди буде жити серед рідних, друзів, колег, батьків та учнів школи, громадськості Баштанщини.
Запрошуємо переглянути публікації про людей Баштанського району: |
