Оптимістка по життю

  Майже сімдесят два роки назад останнього місяця літа на світ з’явилася людина, яка, не будучи корінною баштанчанкою, пов’язала своє життя з нашим краєм. Мова йде про Тамілу Іванівну Мартиненко-Кривенко, яка народилася с. Возсіятське на Миколаївщині у багатодітній родині колгоспників. 

Батько, Іван Максимович, повернувся з війни хворим і на 47-му році пішов з життя. Мама, Ніна Семенівна, залишилася одна з дітьми, щоб забезпечити їх, працювала різноробочою в колгоспі. 

З самого дитинства довелося Тамілі звідати чимало всіляких труднощів. Після закінчення шести класів сільської школи два роки навчалася в Шевченківській школі-інтернаті. Подорослішала дівчинка рано, після восьмого класу влаштувалася дояркою на ферму, щоб допомагати родині. 

З часом зустріла гарного працьовитого хлопця Миколу і в 1969 році вийшла за нього заміж.

Молода пара переїхала до чоловіка в с. Новомиколаївка Єланецького району. Через рік родина Кривенків раділа народженню синочка Сергія. Життєва скрута не відпускала молоду сім’ю, тому ростили сина, не полишаючи важкої праці у колгоспі. На той час село було неперспективним і мало лише малокомплектну початкову школу, тому мешканці часто покидали село, шукаючи кращої долі.

Від знайомих родина Кривенків дізналася, що в смт Баштанка в прогресивному господарстві «Комуніст» колгоспників забезпечують житлом. Обміркувавши всі за і проти, сім’я переїздить на постійне місце проживання до Баштанки. Таміла Іванівна влаштувалася на ферму дояркою, а чоловік – трактористом-комбайнером. Згодом до батька приєднався і син Сергій. У перспективному затишному містечку життя родини налагодилося. 

На 49 році життя пані Таміла відчула потребу у написанні віршів. Вони ніби самі лягали на папір, навіяні життєвими враженнями та досвідом. Вона читала їх своїм рідним і сусідам, отримувала від них схвальні відгуки. Маючи добре і чуйне серце, жінка, ніби магнітом притягувала до себе увагу нових знайомих, які з часом залишалися її вірними друзями. Одного разу вони запросили її відвідати спершу гурток «Калина», а згодом засідання клубу для людей поважного віку «Молоді душею» при міському Будинку культури. 

Змістовні і цікаві заходи у клубі припали до душі. Тут вона розширила коло друзів і однодумців, з якими залюбки ділилася своєю творчістю. Згодом долучилася і до клубу талановитих людей «Роксолана»  при Баштанській бібліотеці. Друзі по клубу підтримували авторку, надихали її і завжди із задоволенням слухали вірші. У 2020 році вийшла її перша збірка віршів «Відчуття простої жінки». Ця збірка з’явилася завдяки підтримці друзів. 

Підтримка і розуміння так необхідні людині у поважному віці. Людині, яка все життя віддала важкій праці, нині з чоловіком мають інвалідність та залишаються оптимістами, адже життєву наснагу вони черпають від онуків, дітей, рідних і, звичайно ж, друзів. 

У переддень 8 Березня від імені друзів вітаю Вас, шановна Таміло Іванівно, з цим чудовим святом весни, краси й любові. Від усієї душі бажаю Вам величезного щастя, міцного здоров’я і добра! Хочу, щоб кожен новий день Ви зустрічали з посмішкою, з передчуттям радості та впевненості в завтрашньому дні! Нехай у Вашому домі будуть спокій та добробут, а Ваше серце зігріває тепло та повага рідних і друзів.

Опубліковано у "Голосі Баштанщини" 
(вкладка з матеріалами Баштанської міської ради)
№6 від 6 березня 2021 року