Народилася Тетяна 1999 р. у селі Новоіванівка. У 6 років переїхали з сім'єю до Баштанки. Навчалася в Баштанській ЗОШ №2: “Школа подарувала мені людей, які поруч зі мною вже протягом багатьох років. Вони надихають і підтримують мене. Я щиро дякую моєму класному керівнику Олені Павлівні Змієвській, яка стала для мене другою мамою”, – говорить Тетяна.
З 9 класу почала цікавитися фотографуванням. Після закінчення школи вступила до Миколаївської філії Київського національного університету культури і мистецтв на спеціальність дизайнер інтер’єра.
– Моє навчання тривало лише рік. Мене вчили малювати, мислити як дизайнер. Заняття були цікавими, але я вирішила, що це не для мене. Я хотіла бути ближче до своєї домівки. Мріяла приділяти більше уваги своєму тоді ще хобі (фотографіям). Моїм ідеям не було місця і часу, тому я зрозуміла, що треба обирати щось одне – і не помилилася з вибором, – поділилася дівчина.
Сьогодні Тетяна заочно здобуває вищу освіту в університеті ім. Пилипа Орлика за спеціальністю фармація.
Опубліковано у "Голосі Баштанщини" №84 від 15 серпня 2019 року.
Друзі! Щоб першими читати важливі публікації у районній газеті, запрошуємо вас передплатити "Голос Баштанщини"!
– Тетяно, поділися з читачами, за допомогою якої техніки ти проводиш фотосесії.
– Взимку 2015 року я вперше зробила фото на професійний фотоапарат SONY. Він був перекуплений, мав технічну ваду – на фотографіях постійно проявлялася чорна лінія. Мені доводилося редагувати кожну світлину. Було важко, але я знала, що йти до мети нелегко. Сьогодні у мене професійний дзеркальний Nikon. У мене було трохи власних заощаджень, але недостатньо для придбання фотоапарату, що коштував на той час близько 20 000 грн, тому мені допомогли батьки. Згодом я купила свій перший об’єктив. Мені подобається вкладати гроші у свою справу, особливо якщо я від неї отримую задоволення. Щойно прокинувшись, сідаю за роботу. Для мене це і робота, і відпочинок, тому я насолоджуюсь цим.
– Чи є в твоєму житті місце для хобі?
– Так. І пов’язане воно також з мистецтвом (посміхається). Моїм хобі можна вважати малювання і роботу у сфері краси. Коли на душі несолодко, я малюю, частіше це натюрморти.
– Де ж вчать так фотографувати?– Я ніде не вчилася. Читала багато статей і дивилася відео. Якби ви знали, скільки сліз мені коштувало, аби самотужки опанувати програми для редагування фотографій. Але допомогло шалене бажання і практика.
– Розкажи, скільки фотосесій проводиш за місяць. Яку аудиторію і які події ти фотографуєш найчастіше? І, звісно, які нині ціни на цьому ринку?
– За місяць я проводжу близько 10 фотосесій, але буває і більше. У день редагую близько 350 фотографій. Частіше фотосесії замовляють сімейні пари з дітьми на різні пам’ятні події: святкування одного року дитині, хрестини. Багато і весільних фотосесій. Люди довіряють мені фіксацію важливих моментів свого життя. І це варто, аби й надалі займатися цією справою.
Раніше я любила проводити зйомки лише у Баштанці. Але зараз, вважаю, що перейшла на новий рівень – фотографую і на природі за містом, і в Миколаєві. Ціни помірні – від 300 до 450 грн, залежить від виду фотосесії і місця проведення.
– Якщо є цікаві історії, що пов’язані з роботою, розкажи.
– На все життя запам’ятала фотосесію, що проводилася вночі на птахофабриці. Річ у тім, що я дуже боюся курей. Тож мені було дуже страшно й смішно водночас. Зйомку замовили для того, щоб відзняти нову партію курей і яєць. Я з переляканими очима ходила поміж курчат і фотографувала їх. Хвилювання переповнювало мене, але я продовжувала свою роботу, адже знала, що отримую новий досвід, який потім може стати в нагоді. Роботою всі залишились задоволені. І вже наступного разу я фотографувала колектив підприємства.
У 2018 році мені написала дівчина, що хоче замовити фотосесію з хлопцем після його повернення з армії. Коли ми зустрілися, я відразу зрозуміла, що це хороші люди. Відчувала себе дуже комфортно: неначе ми знайомі вже багато років. Потім вона ж замовила фотосесію на день народження своєї донечки. Фотографувала я і весілля, де познайомилася з її ріднею. Через деякий час вона замовила фотосесію під час вагітності й пообіцяла, що я буду фотографом на хрестинах. І мене запросили на хрестини, але не в якості фотографа… Я була хрещеною мамою для її сина Тимурчика. Я дуже вдячна долі, що познайомила мене з цими людьми. Тож, користуючись нагодою, передаю привіт сім’ї Ревери.
Також запам’ятався власний фотопроект, який я провела восени цього року в парку, що в центрі Баштанки. Я вирішила, що було б круто зробити щось для матусь із діт-ками. Тож підготувала чотири фотозони й за день провела 7 фотосесій. Але охочих було багато, тож вистачило роботи й на наступний день. Після цього заходу у мене й досі запитують, коли ж планую провести наступний проект.
– Хто твій наставник, звідки черпаєш ідеї для фотосесій і чим плануєш займатися у майбутньому?
– Вивчаю роботи фотографа Юлії Гамової – це естетична насолода, я мотивуюся і вчуся, її творчість надихає. Юлія може віднайти красу і чуттєвість у всьому. Сама вона зі Снігурівки. Пізніше переїхала до Миколаєва і відкрила свою студію. Зараз проживає у Києві. Її запрошують фотографувати до Іспанії, Італії.
Взагалі, більшість моїх ідей з’являються вночі. Одного разу я подумала, що було б круто зробити інтернет-магазин із фотокнигами. Щоб люди могли замовляти книги не лише з моїми роботами, а з будь-яких фотографій. Фотокнига – це майже той самий фотоальбом, але фотографії не потрібно вставляти. Вони вже надруковані на сторінках у будь-якому розмірі, у гарній якості і, звісно, якісно прошиті. Вартість залежить від виду фотокниги, розміру та кількості сторінок. Цей проект я розпочала 1 квітня цього року. Я вже давно хотіла робити для своїх клієнтів не просто фотографії, які можна дивитися лише в електронному вигляді, а щось таке, щоб можна потримати в руках або ж подарувати комусь. Нині фотокниги замовляють у мене не лише жителі з Баштанки, а й з Миколаєва, Києва, Харкова. За перший місяць було 9 замовлень. Це чудова альтернатива фотоальбомам. Тож у майбутньому, паралельно з фотографуванням, займатимусь оформленням фотокниг.
Звісно, є ще багато планів та ідей. У серпні хочу запустити ще один дитячий фотопроект з новими фотозонами на цікаву тематику.
Без натхнення я не працюю. Не можу дозволити собі зробити абияк. Я просто згадую емоції людей, коли вони отримують готові фотографії та відео. Думаю про те, скільки щастя дарую. Також для мене дуже важливі відгуки та зворотній зв’язок. Кожне слово подяки та побажання мотивує ставати кращою.
– Про що мрієш?
– Про власну фотостудію, де буду творити та створювати. Для мене це вже не просто мрія, а ще одна мета, яка, ймовірно, незабаром буде досягнута. Також хочу спробувати свої можливості в Києві. Нові емоції, місця, люди. Мрію відзняти Дніпро на світанку, вечірній Майдан у столичній метушні. Я мрію вдосконалюватися ще більше. Хочеться надихати людей своїми роботами та дарувати їм ще більше емоцій.
– Дякую за відверту розмову.
Христина ЦЮПА
