 СИЗОНЕНКО Олександр Олександрович народився 20 вересня 1923 року в селі Новоолександрівка Баштанського району Миколаївської області у бідній селянській родині. Із шкільних років відчув потяг до літературної творчості, його перші оповідання друкує місцева районна газета. У серпні 1941 року разом із товаришами бере участь в евакуації колгоспної сільськогосподарської техніки. Ці події згодом ляжуть в основу його майбутньої трилогії «Степ».
Після визволення рідного краю від німецько-румунських загарбників в березні 1944 року призваний до лав Червоної Армії. Рядовим піхотинцем брав участь у боях за визволення Ковеля, форсуванні Західного Бугу та Вісли.
По закінченню школи молодших командирів сержанта Сизоненка висунули командиром мінометної обслуги 82-міліметрових (батальйонних) мінометів. Воював на Магнушевському плацдармі (Польща), в Німеччині. Напередодні запеклих боїв за звільнення Берліна був призначений командиром однієї з штурмових груп. 28 квітня 1945 року під час штурму штабу Військово-Морського флоту вермахту одержав тяжке поранення. Почалася довга і виснажлива боротьба не просто за виживання та одужання, а за повернення до активного життя, яка тривала більше року і яка завершилася перемогою.
Повоєнний трудовий шлях демобілізований воїн починав на підприємствах хлібопекарської промисловості Миколаєва. Він співпав з першими успіхами Олександра Сизоненка на літературній ниві. Його оповідання друкують газети «Бугская заря», «Південна правда», журнали «Вітчизна», «Огонек» та інші періодичні видання.
Життєвим досвідом, нерозривними й понині зв'язками з робітничим середовищем збагатила його багаторічна робота на Чорноморському суднобудівному заводі судноскладальником, інженером-планувальником, контролером ВТК. Вони згодом допомогли Олександру Сизоненку створити багатоплановий роман «Корабели», героями якого стали творці сучасних морських лайнерів.
Але перед цим світ побачили його повісті і збірники оповідань «Рідні вогні», «Жду тебе на островах», «У батьківському краї», «Море замерзає біля берегів», схвально зустрінуті читачами. Молодого письменника з ініціативи Олександра Фадєєва приймають у члени Спілки письменників. Починається плідний етап літературно-мистецької діяльності О.О.Сизоненка пов'язаний з роботою на Київській кіностудії імені О.П.Довженка, де він обіймає посаду завідуючого сценарним відділом. За його сценаріями поставлені художні фільми «Білі хмари» та «Кайдашева сім'я».
З 1970 року зосереджується виключно на літературній діяльності. Більш як чотири десятиліття він зберігає вірність темі Великої Вітчизняної війни, увічнення безсмертного подвигу своїх товаришів по зброї, які в жорстокому двобої з гітлерівським фашизмом вибороли Велику Перемогу. Створює повісті «Зорі падають в серпні», «Пауль, Петер, Погани», «Доки й живу», котрі стали улюбленими творами в молодіжному середовищі.
Вершиною епопеї ратної творчості Олександра Сизоненка є трилогія «Степ», «Була осінь», «Мета», за яку він у 1984 році удостоєний Державної премії імені Т.Г.Шевченка. Розширений та допрацьований варіант цього монументального видання побачив світ більш як через два десятиліття, презентація його тріумфально пройшла в 2005 році на Всесвітній книжковій виставці у Празі з нагоди 60-річчя Перемоги над фашизмом.
На рубежі 80-90-х років він створює гостро-конфліктний роман «Далекий Бейкуш», в основу якої лягла реальна історія про боротьбу патріотичних сил та прогресивної громадськості проти спроб прокласти канал Дніпро – Дунай.
Цього визнаного майстра красного слова добре знають у літературному та культурно-мистецькому світі як автора талановитих досліджень, яскравих портретів національних геніїв, побратимів по письменницькій долі. Мов живою водою окропив він імена Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, Лесі Українки, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Юрія Яновського, Андрія Малишка, Олеся Гончара у своєму унікальному виданні «Не вбиваймо своїх пророків! Книга талантів», яка в 2003 році побачила світ в рамках урядової програми розвитку вітчизняної літератури.
Попри всі негаразди і труднощі, роки і відстані Олександр Сизоненко продовжує зберігати вірність темі відстоювання історичної правди про другу світову війну, про своїх побратимів у солдатських шинелях – як тих, хто не повернувся з поля битв, так і тих, хто і понині разом із ним у фронтовому строю. Це підтвердили його останні книги «Гамбурзький рахунок» (2008 р.) та «Валькірії не прилетять» (2011 р.).
Загалом перу визнаного класика вітчизняної літератури належать більш як 30 романів, повістей, збірників оповідань та публіцистичних статей. Вони виходили російською, білоруською, англійською, німецькою, польською, литовською та іншими мовами. Їх спільний тираж обчислюється мільйонами примірників.
Запрошуємо переглянути тематичні публікації:
Вклад і заслуги Олександра Сизоненка здобули високу оцінку як на державному рівні, так і в літературних та громадсько-політичних колах. Він лауреат Державної премії імені Т.Г.Шевченка, лауреат літературних премій імені Юрія Яновського, Івана Нечуя-Левицького, «Прохоровское поле» (Російська Федерація), хліборобської «Золотий колос», імені В.І. Леніна Центрального Комітету Компартії України. Його ратну та трудову доблесть гідно вінчають ордени Вітчизняної війни першого ступеня, Трудового Червоного Прапора, російського Дружби, медалі «За відвагу», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною».
З ініціативи земляків виконком Миколаївської міської ради присвоїв письменникові в 2003 році звання Почесного громадянина міста, у 2010 – депутати Баштанської районної ради відповідним рішенням присвоїли Сизоненку О.О. звання «Почесний громадянин Баштанського району».
| 
