Кожну мелодію я пропускаю через серце …

    Проникливий вдумливий  погляд  сіро- зелених очей, некваплива мова, плавність рухів. Це те, що дано  від природи керівникові вокально- інструментального ансамблю  «Зоряний шлях», члену Спілки композиторів України Віктору Георгійовичу Коваленку. Смак і відчуття стилю теж властиві йому від природи.

    Яскравим свідченням цьому є видана в травні видавництвом КП «Миколаївська друкарня» збірка пісень В. Коваленка «Життя моє - Пісня». Презентована нещодавно  книга є першою спробою автора винести на загал громадськості свій творчий доробок  як керівника вокального ансамблю «Зоряний шлях», і як автора  пісень, що ввійшли до репертуару   чудового вокального квінтету у складі Віктора Коваленка, Лариси Шулюк, Любові Курочкіної, Олександра і Тетяни Сушицьких та доньки В.Коваленка Світлани.

    Розпочинається збірка  присвятою дочці Світлані «Просто музика», яка по суті є творчим  маніфестом діяльності Віктора Коваленка , як митця. Чимало пісень збірника присвячені колегам по музично- вокальному мистецтву Володимиру Вакарю, Володимиру Золотарьову, Ларисі Шулюк,  Любові Курочкіній, батькам автора Георгію Гавриловичу, Тамарі Петрівні,сестрі Олені та дочці Світлані.  Зустрічаються тут і патріотичні пісні( «Солдатам 45-го» ), і гімни – присвяти («Пісня про Баштанку», «Ластів’ята») і т. д.

    Але більша частина збірника – це ліричні мелодії, які відзначаються безпосередністю почуттів, глибиною духовного сприйняття, теплотою і задушевністю. Саме на ці особливості багатогранного таланту автора звернули увагу в своїй передмові до збірки заслужені працівники культури України Михайло Бойчук і Олександр Іванов.       

    В цілому ж до збірки ввійшло більше двадцяти пісень на слова місцевих поетів Степана Твердого, Любові Крамаренко, Ігоря Малярчука, російського поета Миколи Гумільова, а також мелодії на власні слова.

    Віктора Коваленка відрізняють від більшості митців вміння бути самим собою. Він ніколи не старається сподобатись комусь. Це, власне, визначає  різницю  митця високого рівня від «зірок» в лапках. А чи доводилось йому говорити псевдомитцям про необхідність вчитися в інших,  перечитувати купу книг, довідників, чи не долали його сумніви: а чи маю я право судити початківця, а чи не зашкодить це його фаховому росту ,як  вплине  присуд на психіку і т.д.

    Відповідаючи на поставлене запитання, Віктор Георгійович зауважив, що не так вже й часто йому доводиться мати справу з тими, хто претендує на роль «маститих» чи  популярних митців . Що ж до тих, хто подає поетичні твори для музичного супроводу,то вимоги залишаються незмінні:писати небагато, але  якість поетичного рядка має бути філігранною. «Кожну ноту написаної мною мелодії я пропускаю  через своє серце». – сказав наприкінці розмови автор.

    Нині Віктор Коваленко може бути менш популярним  чи більш популярним серед місцевих  митців –це не принципово. Важливо те, що він знайшов своє  творче обличчя серед майстрів пісенного жанру і разом з народним ансамблем «Зоряний шлях» продовжує радувати  аудиторію  новими мелодіями та  віршами.