|
Незважаючи на мінські домовленості та на заклики до перемир’я з боку провідних світових країн-партнерів України, проросійські терористичні угрупування продовжують порушувати мир на Сході країни. Українські військові змушені в переважній більшості лише спостерігати за обстрілом своїх позицій і тільки в крайньому випадку відкривати вогонь у відповідь. Тож, як бачимо, незважаючи на зимову пору року, на фронті дуже «гаряче». Крім того, із настанням холодів потреби військових збільшуються вдвічі: солдати на передовій мерзнуть та хворіють, адже жодна найдосконаліша військова форма не врятує від сильних морозів, а бліндаж не замінить теплу домівку разом з сім’єю.
Баштанські волонтери констатують – люди вже звикли до того, що йде війна. Якщо ж на початку збройного конфлікту наші солдати-земляки мали сильний тил, то сьогодні ситуація, на жаль, змінилася. Суттєво зменшилася кількість допомоги від жителів району. Звісно, дається взнаки складна економічна ситуація, але про тих, хто береже наш спокій, забувати аж ніяк не годиться. Гуманітарна допомога чи просто патріотична листівка – це теж боротьба в тилу, що залишається не менш важливою, ніж на передовій. Про ситуацію з допомогою військовим голова волонтерів Баштанщини Береговий О. А. інформував місцеву владу. Тому в грудні минулого року голова райдержадміністрації Олег Сидорика запропонував волонтерам після новорічно-різдвяних свят організувати спільну поїздку у зону АТО з гуманітарною допомогою від жителів Баштанщини. Пропозицію було підтримано.
Запрошуємо переглянути фотоальбом про поїздку баштанчан у зону АТО
Підготовка до поїздки
Продукти харчування, пальне та кошти для організації волонтерського десанту громада району – підприємці, сільгоспвиробники, колективи закладів освіти, культури, установ, організацій району, жителі сіл та міста − збирала протягом трьох тижнів. Учні шкіл підготували для солдат вітальні листівки та обереги. Власний транспорт для перевезення пасажирів і вантажу надали Микитин В. С. (депутат сільської ради) з с. Старогорожене та Гевкалюк В. І. (депутат районної ради) з с. Привільне. Вони і були за кермом автомобілів.
Цього разу поїздка була особливою, адже, крім гуманітарної, везли й культурну допомогу – концертні програми для військових. Погодилися брати участь у відповідальній і небезпечній місії керівник народного ВІА «Зоряний шлях» Баштанського РБК Коваленко В. Г., учасник художньої самодіяльності Добренського сільського клубу Значок С. В., художній керівник Інгульського сільського Будинку культури Папекян І. Г. та учасниця вокальної групи Виноградівського будинку-інтернат Жукова С. М. Вокальний гурт «Баштанські добровольці», жартуючи, назвали себе артисти.
14 січня делегація у складі голови райдержадміністрації Сидорики О. А., голови ради волонтерів при РДА, депутата райради Берегового О. А., депутата районної ради Атаманчука І. П., культорганізатор Баштанського МКЦ Крамаренка О. О., редактора газети «Голос Баштанщини» Гонти В. М., артистів та водіїв вирушила у зону проведення антитерористичної операції у Донецьку область.
Зустрічі з військовими
Перша зупинка у зоні АТО, 15 січня, була у розташуванні підшефного підрозділу нашого району – 73-го морського центру спеціального призначення. Баштанчани виконали замовлення «морських котиків» (так ще називають бійців цього підрозділу), доставивши два булер’яни (піч на твердому паливі, що дуже швидко нагріває повітря у приміщенні). До військових звернувся голова райдержадміністрації Олег Сидорика. Він запевнив, що і надалі баштанчани підтримуватимуть цей підрозділ. Побажав здоров’я, витримки, якнайшвидшого завершення війни та повернення усіх додому живими та неушкодженими.
Враховуючи те, що військові живуть у палатках, артисти провели концертну програму в екстремальних умовах, на вулиці у десятиградусний мороз. Військові щирими оплесками віддячували «Баштанським добровольцям».
Далі баштанський культурно-гуманітарний десант вирушив до 56-ої окремої мотопіхотної бригади. Артисти провели концерт для військових у місцевому Будинку культури. Заступник командира з‘єднання вручив подяку за чудову програму та підкреслив важливість для військових подібних заходів.
Група у складі Берегового О. А., Крамаренка О. О. та Гевкалюка В. І. відправилася до земляків, які несуть службу у складі 72-ої бригади. Це – Квасюк Сергій, Філонов Денис, Черненко Володимир, Фомін Микола з Баштанки, Грабовенко Олександр з с. Київське, Фомін Руслан з Плющівки, Стефаненко Валерій з с. Костичі та Кучеревич Сергій з с. Явкине. Військові провели екскурсію приміщенням колишнього будинку професійного училища, у підвалі якого розташовується одне з відділень бригади. Показали кабінет, в який на День Святого Миколая потрапив «подарунок» від сепаратистів – дві протитанкові керовані ракети...
Потім група направилася у розташування 301-го окремого дорожнокомендантського батальйону, де проходить службу баштанчанин Юрій Дорошенко.
Ніч з 15 на 16 січня волонтери провели у польових умовах – бліндажах. Зранку – солдатський сніданок, навчальні стрільби зі стрілецької зброї та знову дорога до військових.
Остання зустріч відбулася з бійцями 79-ої окремої високомобільної десантної бригади, де сумлінно сумлінно виконують військовий обов‘язок наші земляки Олександр та Олексій Сидорики.
Концертну програму баштанчани провели у місцевому Будинку культури і спорту. Завершилося свято бурхливими оплесками та щирими посмішками десантників, яких у залі було понад 100 чол. В знак подяки за проведений захід військові нагородили всіх учасників заходу подякою від командування 79-ої бригади.
Відзначимо, що всього за весь час поїздки подолано близько двох тисяч кілометрів – це одна з найбільш дальніх поїздок волонтерів. Не кожна техніка витримає таке навантаження. Добре, що вдалося оперативно відремонтувати вантажний автомобіль Володимира Гевкалюка, інакше негода, що вирувала наприкінці минулого тижня, затримала б баштанчан на декілька днів у дорозі.
Герої ті, хто на передовій
Вразили слова заступника командира 56-ої бригади, який у розмові про особливості війни та патріотизм мовив: «Рекомендую «диванним знавцям» стратегії і тактики не про теорію патякати, а прийти і спробувати щось зробити тут, на передовій. Можна багато і красиво говорити,але реальність інша. Саме на війні розумієш, як всі наявні засоби та можливості можна використовувати насправді, а не теоретично у соцмережах. Повно нюансів: починаючи від погоди, закінчуючи моральним станом особового складу. Немає на війні чорного або білого. Дуже багато сірого. І ось цим треба управляти, щоб все працювало і давало результат». Щодо військової звитяги та нагороди за героїзм, вказав, що «сьогодні найважче тому бійцеві, який, поки ми розмовляємо, сидить в окопі, на морозі і слухає тишу до дзвону у вухах. А за двісті-триста метрів – сєпар злобний, і в будь-який момент першим вистрелить і не пожаліє українського солдата. А солдатик не скаржиться, що на передовій і на холод собачий, бо знає, що за ним його побратими, сім’я та країна. Ось хто герой, ось кого треба нагороджувати. Так, нам, командирам, важко і морально, і фізично. Але ми тут, а солдат щосекунди ризикує життям. Герої знаходяться на передовій. Саме їх потрібно відзначати і нагороджувати, хто без команди ніколи не відступить. Ось це щоразу і говорю при нагоді перевіряючим з Києва».
Звісно, після війни відновлювати Донеччину доведеться всім – і тим, хто колись повернеться додому, і тим, хто залишався там постійно. Тому сьогодні треба боронити свою землю. Навіть її найменший шматочок. Адже Україна воює і з ополченцями, і з Росією. А це надскладне завдання, яке без підтримки тилу, тобто нас з вами, хто не в лавах Збройних Сил України, не вдасться виконати. Тому давайте допомагати нашим військовим, бо вони – наша надія на щасливе і мирне майбутнє. Лише тверда віра у перемогу побудує новий Донбас і нову Україну.
Опубліковано в районній газеті "Голос Баштанщини"
від 21.01.16 №5
| 
