Баштанка.НЕТ
Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка

Вт, 04.08.2020, 14:57

Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка Сайт Баштанського району. Баштанський район, Баштанська республіка - наша історія. Найкраще місто - Баштанка

Вітаю Вас, Подорожній | RSS

РеєстраціяВхід

 
Головна сторінка Баштанка.НЕТ
Меню сайту

Категорії  СТАТЕЙ

Спорт
Освіта
Історія
Політика
Культура
Медицина
Економіка
Видатні люди Баштанки та району
РС ГУ ДСНС
Суспільство
Баштанське УЕГГ
Виконавча влада
Управління юстиції
Реєстраційна служба
Управління статистики
Місцеве самоврядування
Інформування населення
Баштанський відділ поліції
Державна фіскальна служба
Фонд соціального страхування
Центральна районна бібліотека
Баштанський міжрайонний відділ лабораторних досліджень
Управління державного казначейства у Баштанському районі
Управління Держпродспоживслужби в Баштанському районі
Управління фітосанітарної безпеки
Відкритий Міжнародний університет розвитку людини "Україна" у м. Баштанка
 
Форма входу

Зверніть увагу!
Сьогодні відвідували сайт:

 
 
Баштанка рекламна
 
 

ВИПАДКОВІ ФОТО:

-19:

-11:

-7:

Виставка робіт Олександра Бондаренка:

 

Головна » Статті » Баштанський район » Управління Держпродспоживслужби в Баштанському районі

Гарячка Крим-Конго???
Геморагічна гарячка Крим-Конго?
Крим-Ко́нго геморагі́чна гаря́чка (англ. Crimean-Congo haemorrhagic[1] fever (CCHF), син.: середньоазіатська, узбецька, болгарська геморагічна гарячка, карахалак, англ. Central Asian haemorrhagic fever) — це гостре арбовірусне, природно-осередкове, зоонозне захворювання, яку переносять іксодові кліщі та рідше мокреці. Вона проявляється гострим початком, двохвильовою гарячкою, виразною інтоксикацією й тромбогеморагічним синдромом / синдромом дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ-синдром). Захворювання відносять до групи арбовірусних хвороб.
Іксодовий кліщ з роду Hyalomma — Hyalomma marginatum, що є переносником Крим-Конго геморагічної гарячки у Північній Африці.
Актуальність
Актуальність цієї гарячки для України пояснюється наявністю природних осередків, де резервуаром і переносником інфекції можуть бути певні іксодові кліщі, додатковим резервуаром — різні дикі й свійські тварини. Найбільше поширена ця гарячка в південно-східній Україні, включаючи звісно Кримський півострів, дуже рідко може зустрічатися в лісистих районах північно-східної України. Потенційні причини виникнення або повернення Крим-Конго геморагічної гарячки у регіони, з яких вона колись щезла, включають зміни клімату, які істотно впливають на швидкість розмноження кліщів Hyalomma, а також антропогенних чинників (наприклад, зміни в сільському господарстві та мисливстві). З огляду на численність кліщів, тварин — джерел інфекції, сприятливий клімат і екологічі параметри в інших країнах півдня Європи Крим-Конго геморагічна гарячка є характерним прикладом тих трансмісивних хвороб, які можуть ймовірно поширюватися на ті країни навколо Середземноморського басейну, де вони раніше не зустрічалися[6]. Вірус Крим-Конго геморагічної гарячки віднесено до тих біологічних агентів, що офіційно включено до переліку чинників біологічної зброї.[7][8]
Етіологія
Збудник Крим-Конго геморагічної гарячки Crimean-Congo hemorrhagic fever virus (Haemorragogenes chumakovi), вірус, що містить РНК і належить до родини Bunyaviridae. Локалізується переважно в цитоплазмі, малостійкий у навколишньому середовищі, при кип'ятінні інактивується моментально, чутливий до етеру, хлороформу, дезрозчинів. Ліофілізована культура зберігається понад два роки. Найбільш чутливі до вірусу клітини нирок ембріона свиней, сирійських хом'яків, мавп. Дорослі лабораторні тварини (пацюки, миші) не захворюють на Крим-Конго геморагічну гарячку, але переносять безсимптомну інфекцію.
Епідеміологічні особливості
Джерело інфекції. Основним переносником і резервуаром інфекції є іксодові кліщі, переважно з роду Hyalomma, рідше — мокреці Culicoides, чим і обумовлене формування ендемічних вогнищ. Кліщі здатні до трансоваріальної передачі вірусу. Резервуаром вірусу також є невеликі дикі ссавці — лісова миша, малий ховрах, заєць-русак, вухатий їжачок, птахи (зокрема, граки), свійські рогаті тварини — корови, вівці, кози.
Механізм і фактори передачі. Механізм передачі вірусу — трансмісивний, через укус кліща або мокрецю. Не виключається можливість повітряно-пилової передачі, але як варіанта контактного механізму. Зараження можливе в лабораторних і внутрішньолікарняних умовах, а також — при контакті з мертвою твариною. З зараженим пилом через повітря, з кров'ю зараженою людини віруси здатні потрапляти в організм особи через мікротравми. Кліщі зберігають вірус довічно, людина заразна у період гарячки.
Сприйнятливий контингент та імунітет. Частіше хворіють особи, що зайняті в сільському господарстві, віком 20-60 років (80 % випадків). Сезонність — з травня по вересень в Україні, визначається періодами найбільшої активності кліщів і сільськогосподарських робіт. Сприйнятливість людей висока, після перенесеного захворювання зазвичай формується стійкий імунітет.
Патогенез
Вірус проникає через шкіру з укусом кліща або внаслідок дрібних травм при контакті з кров'ю хворих людей (при внутрішньолікарняному зараженні). На місці воріт інфекції значних змін не спостерігають. Вірус проникає в кров і накопичується в клітинах системи макрофагальних фагоцитів, відбувається його розмноження з наступною масивною вірусемією. Вірус має вазотропну дію, а також пошкоджує гіпоталамічну ділянку головного мозку і кору надниркових залоз. При вторинній, більш масивній вірусемії з'являються ознаки загальної інтоксикації, ураження ендотелію судин і розвивається різної виразності ДВЗ-синдром. Важливу роль у патогенезі Крим-Конго геморагічної гарячки відіграють імунні комплекси. Багато питань патогенезу цієї хвороби на цей час залишаються невивченими та не проясненими.
Патологоанатомічні зміни характеризуються геморагічними проявами різної інтенсивності: у шкірі крововиливи, у печінці — підвищене кровонаповнення, набряк, еозинофільні некрози (тільця Каунсілмена), у серці — дистрофічні зміни, крововиливи в епікард/вісцеральний перикард, перикард, ендокард, у травній системі — множинні геморагії в слизові оболонки, нерідко наявність крові в просвіті шлунку, кишок, однак запальні зміни відсутні. В легенях — крововиливи і набряк, у нирках та надниркових залозах — крововиливи, зерниста дистрофія, у головному мозку — набряк, мозкові оболони гіперемовані, крововиливи діаметром 1-1,5 см з руйнуванням мозкової речовини.
Клінічні прояви
Класифікація. Загальноприйнята клінічна класифікація хвороби не розроблена, згідно МКХ−10 виділяють «Крим-Конго геморагічну гарячку» А98.0. Необхідно оцінювати ступінь тяжкості захворювання (легкий, середньотяжкий, тяжкий). Тяжкість стану оцінюється за ступенем виразності загальнотоксичного, геморагічного синдромів і характеру ураження органів й систем протягом усього періоду хвороби. У клінічному перебігу виділяють: початковий (догеморагічний) період; геморагічний; період реконвалесценції.
Початковий період. Інкубаційний період становить 1-14 днів (у середньому 2-7 днів). Продроми немає. Хвороба починається раптово. Хворі можуть вказати навіть точну годину появи клінічних проявів. У початковому періоді розвиваються загальнотоксичні прояви. Відбувається швидке підвищення температури до 39-41ºС, іноді з виразним ознобом. Сильний головний біль, біль у суглобах, м'язах, попереку, ломота в усьому тілі. Можливе здуття живота, діарея, блювання, не пов'язане з прийомом їжі, біль у животі. Рідкі прояви — запаморочення, порушення свідомості, виражений м'язовий біль, запалення верхніх дихальних шляхів. При огляді відзначають гіперемію обличчя, шиї, ротоглотки, верхнього відділу грудної клітки; ін'єкцію кровоносних судин склер і кон'юнктив, сухість у роті, нерідко позитивне (болісне) постукування по спині у попереку. З боку серцево-судинної системи — відносна брадикардія, гіпотонія, глухість серцевих тонів. Початковий період триває від 1 до 7 днів (у середньому 3-4 дні), потім температура тіла знижується до субфебрильної на 1-2 дні, у цьому періоді й починається геморагічний синдром з наступним підвищенням знову температури тіла до високих цифр. Така «двохвильова» температурна крива — характерна ознака Крим-Конго геморагічної гарячки. У легких та середньотяжких випадках — гарячка частіше без другої хвилі.
Геморагічний період. Відповідає періоду розпалу захворювання, починається з 3-7 дня хвороби й триває від 1 до 10 днів. Виразність ДВЗ-синдрому визначає тяжкість й прогноз хвороби. При цьому відзначається ряд клінічних симптомів. Висип на шкірі спочатку петехіальний, у цей час з'являється висип (енантема) на слизових оболонках ротоглотки, потім з'являється геморагічний висип на шкірі й слизових, гематоми в місцях ін'єкцій, кровотечі різної локалізації (прогностично несприятливою ознакою є шлунково-кишкова кровотеча, макрогематурія). Тривалість кровотеч 1-10 днів. Гіперемія обличчя змінюється блідістю, саме обличчя одутле, губи ціанотичні, є акроціаноз. У цей період характерний біль в животі, блювання, діарея, збільшена й болісна печінка, болісне колотіння у попереці, у деяких випадках — олігурія, навіть анурія. Брадикардія змінюється тахікардією (що вказує на тяжкий перебіг), іноді з аритмією, тони серця глухі, артеріальний тиск знижений. У 10-25 % випадків — менінгеальні симптоми, можливе марення; нерідко змінюється поведінка хворого — він стає сонливим, хоча така розслабленість нетривала й часто протягом доби змінюється на неспокійність і агресивність.
Реконвалесценція. Нормалізація температури тіла й припинення кровотеч характеризує перехід до періоду видужання (реконвалесценції). Тривалий час зберігається астенізація (до 1-3 місяців). У окремих хворих можуть бути легкі форми хвороби, що перебігають без виразного тромбогеморагічного синдрому, але ці форми, як правило, залишаються не виявленими. Пульс тривало залишається лабільним, є гіпотонія, астенія. Після видужання можуть залишатися алопеція й моно- або поліневрити.
Ускладнення
Найбільш тяжкі ускладнення розвиваються в розпал хвороби й пов'язані зі станами, що загрожують життю хворого: масивна кровотеча, гіповолемія, набряк-набухання мозку, набряк легень, синдром Уотергауза-Фредеріксена (гостра надниркова недостатність), гостра печінкова недостатність, ниркова недостатність, тромбофлебіти.
Відносно рідше й пізніше можуть виникнути ускладнення, пов'язані з приєднанням вторинної інфекції — фокальна пневмонія, отит, сепсис. Прогноз серйозний. Летальність досить висока, смерть наступає зазвичай на 2-му тижні хвороби.
Клінічна діагностика. Важливими клінічно-епідеміологічними критеріями при постановці діагнозу є епідеміологічні передумови (перебування в ендемічних регіонах, укуси кліщів, сезон, рівень захворюваності тощо) і характерні клінічні симптоми: гострий початок, рання інтоксикація й різко виражений ДВЗ-синдром, двохвильова температурна крива, лейкопенія, анемія, тощо.
Лікування
Загальні заходи. При лікуванні необхідна ізоляція хворого з дотриманням правил, спрямованих на захист персоналу від зараження кров'ю хворого, на знищення переносників. У випадку наявності ДВЗ-синдрому — лікування в реанімаційному відділенні. Дотримуються обережного транспортування й повного фізичного спокою до закінчення періоду геморагічних проявів. Введення лікарських засобів роблять внутрішньовенно (в/в).
Етіотропна терапія. Ефективного етіотропного лікування немає. На ранніх стадіях хвороби можливе застосування рибавірину (2 г на добу, курс — 3-5 днів). Був отриманий позитивний ефект при в/в введенні імунної плазми крові (150—200 мл), сироватки (60-100 мл) з крові реконвалесцентів, гіперімунного гамма-глобуліну (гетерогенного) — всі ці засоби застосовують за життєвими показниками.
Патогенетичне лікування. Як і при всіх геморагічних гарячках, важливого значення набуває патогенетична терапія. Проводять інтенсивну дезінтоксикацію, при цьому необхідно уважно стежити за станом водного балансу, при необхідності (загроза набряку легень) вводять сечогінні засоби, глюкокортикостероїди (ГКС). Одночасно застосовують гемостатичні препарати (5 % амінокапронова кислота, фібриноген, хлорид кальцію, етамзилат) при постійному контролі стану кровозгортання. За наявності геморагічного синдрому — переливання крові (краще так званої свіжоцитратної), плазми, а також еритроцитарної та/або тромбоцитарної маси. Застосовують десенсибілізуючі, серцево-судинні засоби, препарати, які зміцнюють судинну стінку, при розвитку набряку легень або бактеріального ускладнення — антибіотики.
Профілактика
Загальна профілактика. Полягає в проведенні заходів щодо боротьби з кліщами й захисту від них людей. Потрібна своєчасна госпіталізація й ізоляція хворих. У стаціонарах і лабораторіях необхідно попередити зараження від хворих та їх біологічного матеріалу. Запобіжного заходу повинні дотримуватися на всіх етапах обстеження хворого, взяття матеріалу, при проведенні лабораторних досліджень тощо. У вогнищах проводять заключну дезінфекцію.
Специфічна профілактика. Для запобігання захворювання людей за епідемічними показниками в ендемічних районах застосовують інактивовану формаліном вакцину з мозку заражених сосунців білих мишей або білих щурів. Контингент групи ризику — працівники сільського господарства, лісники, співробітники лабораторій, які працюють з культурами збудника. Для екстреної профілактики використовують специфічний імуноглобулін. Заходи в ендемічному осередку включають також дератизацію і дезінсекцію.
 
Категорія: Управління Держпродспоживслужби в Баштанському районі | Опублікував: bashtuvm (16.07.2020) | Автор: Гракова
Сподобалася стаття? Розкажіть про неї своїм друзям через соціальні мережі:
Всього коментарів користувачів сайту: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)

avatar
 
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО НОВИН ТА СТАТЕЙ сайту Баштанського району:

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

         

Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz