|
Цього літа наша землячка, жителька Баштанки, парафіянка храму Успіння Пресвятої Богородиці Рита Попель побувала в невеличкому містечку Боснії й Герцеговини Меджугор’ї і поділилася своїми враженнями від поїздки з читачами «Голосу Баштанщини».
За свідченням людей у цьому місці вже чотири десятиліття аж до сьогоднішнього дня являється Божа Мати із закликом до людей усього світу про мир.
Настоятель парафії Меджугор’є в 1991-2000 рр. о. Іван Ландека пише: «Одна маленька парафіяльна спільнота, яка раніше нічим особливо не вирізнялася, з 1981 року опинилися у центрі уваги мільйонів паломників. Нині Меджугор’є – не лише наз-ва цієї парафії, а й слово на означення духовного руху, відомого християнам цілого світу. Ось чому всі, які хоча б трохи чули про Меджугор’є, знають, що за свідченням шести візіонерів, Богородиця вперше об’явилася дітям 25 червня 1981 року на горі Подбро, біля села Біяковичі… Ці об’явлення тривають до сьогодні».
Тож не дивно, що за 40 років Меджугор’є стало одним із найбільших паломницьких центрів у світі. За останніми даними, щороку там буває близько півтора мільйона прочан. У своїх об’явленнях Марія закликає цілий світ до любові, миру, молитви й навернення, переказує численні послання, в яких заохочує поглиблювати життя вірою й таїнствами, читати Святе Письмо та виконувати різноманітні побожні практики, віддавати своє життя Ісусові. Також візіонери чують таємниці про майбутнє Церкви й світу.
Рита Попель: «У цій поїздці я відчула душевний спокій, мир і любов»
Ця паломницька поїздка, що наповнила мою душу Божою благодаттю, стала можливою не тільки завдяки моєму великому бажанню, але й за підтримки рідних, благословенню отця Микити Чудиновича та максимально оперативним діям працівників Баштанського районного сектору Державної міграційної служби на чолі з керівником Сергієм Росєєвим, які, дізнавшись куди планую поїхати, за можливо короткий термін виготовили біометричний закордонний паспорт.
Також щиро дякую священникам Василю Рудніцькому (м. Рівне), Олексію Філюку (с. Шушківці, Тернопільська обл.), отцю Дмитру Ющаку (м. Здолбунів, Рівненська обл.) за духовну опіку, за нашу чудесну поїздку, за спільні молитви й пісні!
Дух перехоплював, коли ми відвідували святі місця, у нас немов би виростали крила від тієї неймовірної атмосфери і краси! Ми не знали один одного, але відчували себе однією великою християнською родиною, між нами панувала любов і довіра. Серце тріпотіло від радості й тієї благодаті, яку ми відчули. Це неможливо передати словами. Богородиця знову кличе мене туди.
Де побувала й що побачила
Паломницька місія тривала сім днів, з 19 по 25 липня. Дорога була нелегкою, але те, що довелось побачити, почути й відчути потім, варте тимчасових незручностей і труднощів.
По обіді 19 липня я виїхала з Миколаєва і прибула у Львів о четвертій ранку. Потім вже у складі паломників рушила далі. Долаючи шлях, ми весь час читали молитви, псалми, співали, порожніми розмовами не завантажували себе, попри втому настрій був пречудовий. Наша віра й позитивна налаштованість допомагали нам у дорозі. Навіть коли сталася проблема на кордоні, були неполадки з комп’ютерною системою і тому нас не пропускали, паломники з чотирьох автобусів вийшли, стали молитися і співати псалмоспіви, все швидко вирішилося і ми без проблем перетнули кордон. У Хорватію наша група прибула о 10 ранку того ж дня. У Макарській-рів’єрі, в обителі Божої Матері «Вепріц», ми відслужили літургію, сповідалися, причащалися. Потім у нас був час, щоб відпочити на березі Адріатичного моря. Гори, море, криштально чиста вода – все це у поєднанні стало найкращим відпочинком для душі й тіла.
І вже о восьмій вечора ми вирушили до Боснії й Герцеговини. По приїзду нас поселили в готель, де зустріла привітна господиня.
Наступного дня ми познайомилися з Патріком і Ненсі. Неможливо передати ті відчуття, що наповнювали моє серце при спілкування з цими унікальними людьми. Цікаво те, що Патрік раніше не був віруючим, а переконаним атеїстом. До переїзду в Боснію він був успішним канадським бізнесменом, мільярдером, у житті якого був один «Бог» – долар. Він говорив: «Усе купується і продається». Але розповідь боснійки Ненсі про явлення Богородиці і прочитане ним її послання змусило його круто змінити своє життя, продати весь великий бізнес і переїхати жити в Меджугор’є. Як він говорить, щоб бути «сусідом Богородиці». Тут вони збудували замок і до цього часу приймають у ньому паломників.
У другій половині дня було явління Пресвятої Богородиці. Вся наша велика паломницька група, а це тисячі людей, мали можливість бути присутніми і відчути всю благодать цього об’явлення. Ставши на коліна, разом з візіонеркою Марією Павлович, ми молилися до Пресвятої Владичиці. Ці хвилини стали незабутніми. Щоб ви зрозуміли, поясню: навколо багато дерев, птахів, постійно чути їхній спів, дзижчання комах, але у цей момент все зав-мерло, навіть комашки. Настала ідеальна тиша. Ця ситуація настільки вразила паломників, що ніхто не міг стримати сліз.
Наступного дня о четвертій годині ранку я з групою прочан почала підйом на високу гору Подборно, де вперше відбулося об’явлення Богородиці дітям. Нам розповідали, що цим дітям прийшлося нелегко: на них тиснули, змушували відректися від своїх свідчень, їх переслідували, вважали божевільними, наркоманами, алкоголіками. А коли привезли на обстеження до медиків, лікар після завершення всіх процедур вийшов і сказав: «Діти здорові, а божевільні ті, хто їх сюди привіз».
Шлях був складним, весь час ішли по гострому камінню вгору, але я дуже прагнула зійти на вершину. Під час перепочинку ми разом читали Євангеліє, молилися, багато думали й переосмислювали все своє життя і Бог дав нам сили вийти на вершину гори. Хоча багато хто не витримав, повернувся назад.
На вершині встановлено пам’ятний знак у образі Пресвятої Діви. Це зробили батьки зціленої дитини, яка страждала німотою, а після сходження на гору і молитов за її здоров’я – заговорила.
Вдалося мені подолати і шлях хресною дорогою. Тож я побувала на ще вищій горі «Кріжевац», де знаходиться хрест, у якому зберігається часточка хреста, що ніс Ісус на Голгофу. Побувала й біля розп’яття «Воскреслий Ісус», яке весь час мироточить. Збоку, біля правого коліна, виступають краплі цілющого мира (сльози). Паломники з цілого світу спішать торкнутися цієї святині хустинками, щоб отримати зцілення. Черга до Ісуса продовжується цілодобово. Я вистояла три години, аби підійти до розп’яття.
Ми мали можливість зустрітися із спільнотою «Світло Марії», члени якої хочуть іти дорогою святості. Вразила історія сербського Благовіщенського Православного монастиря, де сьогодні мешкають чотири монахи. Він неодноразово зазнавав руйнувань. Останнього разу, відчуваючи небезпеку, монахині покинули монастир, але перед цим віддали всю церковну атрибутику парафіянам на зберігання. З часом, по закінченню війни, жителі повернули все у відбудований храм. Там ми служили молебень до Господа за Україну, її воїнів, владу і за всіх християн.
Також побували й поспілкувалися з членами спільноти «Ченаколо». Це християнське об’єднання, яке займається реабілітацією нарко- і алкозалежної молоді. Нам давали свідчення двоє 26-ти річних молодих людей, які лікуються тут не завдяки лікарям, медикаментам і психологам, а завдяки посиленій праці, молитві і «ангелам-охоронцям». Так називають молодих людей, які прожили у спільноті кілька місяців і приймають на себе турботу про нових її членів. Разом, підтримуючи один одного, вони вчаться жити повноцінним життям і отримувати від нього радість.
Незабутнє враження викликала екскурсія по Меджугор’ю, милувалися неймовірною красою водоспаду «Кравіца». Це те місце, де розумієш усю могутність Бога та Природи. Відвідали знамените село Майчине (село Матері), яке було засноване в 1993 році отцем Славком Барбарічем. Тут проживають родини з прийомними дітьми, які у результаті війни на Балканах втратили своїх близьких, житло та потребували опіки. З метою реабілітації жінок та дітей, він заснував у селі зоопарк Святого Франциска. Тут також ми мали можливість звершити Божественну літургію. Під час прощі ми дуже багато часу приділяли духовному спілкуванню.
А після повернення в Україну я взяла участь в урочистих заходах в Києві з нагоди 1033-ої річниці Хрещення Київської Русі-України.
Я щаслива, що мала можливість відвідати святі місця, де благодать Божа наповнювала моє серце.
Наближайтеся до Бога і Бог наблизиться до вас!
Любов КУРОЧКІНА
Опубліковано у "Голосі Баштанщини" №32 від 14 серпня 2021 року
Джерело публікації:
https://gazeta-bashtanka.blogspot.com/2021/08/blog-post_26.html |
