Повномасштабна війна для Альони Бабченко стала тим днем, який змінив її життя і життя багатьох українців. Альона Бабченко з Баштанщини до війни мала улюблену роботу, спокійне життя, мрії та плани, але повномасштабне російське вторгнення все змінило… Одного дня настав той момент, коли дівчина прийняла важливе рішення для себе і непросте для її батьків: вона вирішила пов’язати своє життя з військовою службою за контрактом. Привітна, усміхнена дівчина після військового навчання стане медичною сестрою, яка буде рятувати та лікувати військових. Вона впевнена, що її місце тут – на фронті.
Альона народилася 9 липня 1990 року у с. Новосергіївка Баштанського району. Ще з юних літ дівчина завжди допомагала тим, хто цього потребував. Після закінчення школи здобула омріяну медичну освіту, стала кваліфікованою медичною сестрою. Довгий час працювала за фахом - майже два роки працювала у дитячій міській лікарні №2 м. Миколаєва на посаді медичної сестри. Потім вирішила повернутися у рідне село.
Отриманий чималий досвід у медичній галузі став у нагоді – її було призначено на посаду завідуючої Новосергіївського фельдшерсько-акушерського пункту (ФАПу – прим. авт), де вона пропрацювала понад три роки.
Тетяна Кучеренко, староста Новосергіївського старостинського округу Баштанської міської ради, згадує, як наприкінці 2012 року медичну сферу села очолила 22-річна дівчина: «На той час я працювала у місцевій школі. Пам’ятаю перші, але упевнені кроки Альони на новій і відповідальній посаді завідуючої ФАПом. Знаю, що їй не легко було, але усе вдалося: і з людьми у селі спільну мову знайти, і медичні послуги надавати відповідно до можливостей сільського медзакладу. Бажаю своїй землячці успіхів у освоєнні нової професії, що тепер пов’язана зі Збройними Силами України».
Після медичної сфери шість років молода дівчина працювала у фінансовій та сільськогосподарській. Проте у вересні 2021 року повернулася до роботи за покликанням та кваліфікацією: на посаду медсестри у медичному закладі Миколаєва.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Альона повернулася до рідного села.
«І настав такий момент, коли я самостійно прийняла рішення йти в армію. Я маю медичну освіту, тож вирішила йти служити, не чекаючи, коли мені принесуть повістку… Контракт на добровольчу службу підписала свідомо, розуміючи, що медичні працівники завжди необхідні на фронті, що я можу врятувати комусь життя… Війна забрала в мене почуття легкості та безтурботності, забрала бажання мріяти та можливість планувати майбутнє. Але я нарешті почала помічати життя тут і зараз, не вимагати від себе багато. Стала сильнішою…
Ми не в змозі контролювати те, що відбувається. Але ми можемо допомагати нашій армії у боротьбі з ворогом, кожен, як може. Для себе я вирішила, що хочу служити і бути корисною Україні, хочу разом з усіма стати на захист нашої держави», - розповіла Альона Бабченко.
На початку листопада фахівці Баштанського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки допомогли з оформленням необхідних документів і баштанчанка вирушила до навчального центру, де вже відбувся її розподіл за військовими спеціальностями та визначене майбутнє місце несення служби у військовій частині. Зараз Альона проходить навчання з тактичної медицини, вогневої підтримки, тренування у навчальному центрі, після отримання сертифікату буде направлена у військову частину.
«Нам видали тут одяг, взуття, амуніцію. Трохи все незвично і важко фізично, але цікаво. Проходимо щоденні тренування та навчання. З 30 чоловік у нас тут 9 дівчат навчаються; 7 чоловік поїде на навчання до Франції.
Стати військовою – це мій свідомий вибір, про який я ні разу не пошкодувала. Бо вважаю, що мені таки вдасться принести користь армії. Переконана, що кожен повинен займатися справою, якою він добре володіє», - говорить Альона Бабченко.
Батьки Альони були не в захваті від рішення доньки піти в армію, бо бачили, з яким задоволенням вона здобуває мирну професію, але вдіяти нічого не могли. Альона Бабченко, заряджена патріотизмом та бажанням допомогти рідній Україні, торувала свій шлях сама.
Життєве кредо 33-річної дівчини – творити добро, і вона його творить, не словом, а ділом…
«Війна має моторошне обличчя, в ній немає місця щастю, спокою та красі. Але наша згуртованість, взаємопідтримка і витримка обов’язково приведуть до Перемоги і втілення всіх мрій», - наостанок розмови зазначила військова.
Бажаємо нашій землячці сил та витримки та дякуємо за її жіночу мужність!
Фото з особистого архіву Альони Бабченко
*Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні.
Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine.
The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.
Джерело публікації:
https://www.facebook.com/mkpressclub |
