Чи треба поважати державу, в якій живеш? Дивне запитання. Але коли слухаєш людей, то стільки всього наслухаєшся. Тільки й диву даєшся.І розумію чому в нашій державі таке погане життя. Бо неможливо жити добре там, де зневага до всього і насамперед до себе...
Лиш деколи чи сниться, чи бачу в дурмані –вже не розбираю,
Що донечка маленька в мене, яка гасає по калюжах,
Додому прибігає і я її, маленьку замазуру обнімаю,
І їй шепочу: – Я тебе люблю як би не училась, що б ти не зробила.
А тебе люблю тільки за те, що просто донечка моя ти є у мене.
Просто є, і більш нічого.
Буває щось находить. Важко так. Нема щоб з кимось поділитись, поплакатись комусь.Та ні, несу тягар свій мовчки. А чому? Напевне звик уже.Звик до того, що життя таке важке.Але ж звичку, напевне, можна поміняти.
Як пояснити дітям, що є в них душа? Що знання і розум поєднані з душею - це є людина. Бо вираз є такий - бездушний як машина. А людяність в наш час така велика рідкість.
Деякі дорослі при чинах, при депутатстві чи успішні підприємці вчать дітей законам і чеснотам, бо є прикладом для них. Та страшно стає коли діти сміються при цьому в душі, бо знають ціну такому "вченню". І якби ж ці деякі дорослі знали свою ціну в очах цих дітей?
Сім`я. Батьки й маленький син. Але нема між ними розуміння. Бо сім`я одна, а в ходу дві мови - дитяча та доросла. Перекладача нема. І одиноко, ніби й з батьками син, а насправді один зовсім один.
Важкі часи. Важко заробити. А ще важче прожити на зароблене.Багато об`яв: "Допоможу знайти вихід з життєвого тупика. Допоможу стати щасливим. Допоможу вирішити проблєму." Але чи дійсно буде допомога? Не знаю. Та що дійсно знаю, що час і гроші втратиш.
Бо як пізнати чи насправді перед тобою психолог, чи хтось просто набрався інформації в інтернеті і заробляє гроші?
Відповідальність за своє життя? Відповідальність за свої поступки? Буває відкладаю на завтра ,на після завтра, чи взагалі на колись.
Поки не довідкладався до отакого.......
