|
Ще з 2006 року в Баштанському
районному краєзнавчому музеї працює тематична виставка «Забуттю не підлягає»,
де мовою документів та свідченнями очевидців
розповідається про трагічні
сторінки історії нашого багатостраждального народу.
В експозиції
представлені матеріали, що свідчать про нечувані масштаби голодомору 1932-1933
років в Україні, на Миколаївщині і Баштанському районі, зокрема.
Комплект плакатів,
виконаний зусиллями і коштом Всеукраїнського товариства „Меморіал" та
організаціями української діаспори Америки і Канади, подає декілька унікальних
фотографій, що зафіксували тіла людей, які загинули на вулицях Харкова. В
1932-33 роках ворожа до наших людей влада категорично заборонила виготовлення
будь-яких фотодокументів, які б свідчили про голод. Але іноземці, які працювали
в Україні, все-таки фотографували і світ дізнався про страшний голод тих часів.
Привертає увагу
картина, на якій у відсотках від загальної чисельності показані втрати
населення по областях України під час 1932-33 рр.
На півдні, наприклад,
перевищення показників смертності 1933 р., у порівнянні з показниками 1927-1930
рр., сягає 5-6 разів.
Багато фактичного
матеріалу по Миколаївській області можна почерпнути із архівних досліджень
доктора історичних наук Миколи Шитюка. До уваги відвідувачів - його статті у
періодичній пресі та подаровані музею книжки з автографом самого автора.
Починаючи з 1933
року, працівники музею також проводять пошукову роботу, збір свідчень очевидців
про події 1932-33 років на території Баштанського району. В експозиції музею
представлені фото та ксерокопії документів облдержархіву, управління Служби
Безпеки України в Миколаївській області, що стосуються гіркої долі наших
земляків, які зазнали і голоду, і репресій. Читаючи „Опис голодуючих дорослих та дітей по Баштанському району на 1 грудня 1932
р., дізнаємося, що таких було по району 13750 чоловік (Новоіванівська сільська
рада відомостей не надіслала).
Вражаючі цифри
голодуючих у цьому списку мали Баштанська та Пісківська сільські ради. Але,
виходячи із загальної кількості населення, очевидно, що найбільше постраждало саме
село Піски. - Та й не дивно, адже це село, згідно з Постановою Полггбюро УК
КП(б)У, Раднаркому УРСР від 6 грудня 1932 р. №116, було занесене на „чорну
дошку" сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі. Районна газета „Під
прапором Леніна" за 1 січня 1933 року, фотокопія якої представлена на
виставці, подає відомості про „чорну дошку" Баштанського району: „ЧОРНА ДОШКА"
1. Село Піски.
2.
Колгосп „Нове життя", ЛобріївськоТ сільради.
3. Колгосп „Схід", Кашперо-миколаївської
сільради.
4.
Колгосп „Модельний цех", Новосергіївської сільради.
5.
Колгосп „14-ї роковини Жовтня", Бармашовської сільради.
6.
Колгосп „Червона Украї- і на", Привільненської сільради.
У колгоспах «чорної дошки» було припинено
кооперативну, державну торгівлю. Весь крам із крамниць, в тому числі сірники,
гас вивезено до тих колгоспів, що сумлінно виконують хлібозаготівлі»
Накладено арешти на
поточні рахунки цих колгоспів у філії Держбанку, припинено їх кредитування. За
саботаж та злісне невиконання державних завдань хлібозаготівель, фінплану
оштрафовано колгоспи м'ясом розміром 15-тимісячної сплати. Заборонено
колгоспникам цих колгоспів молотити зерно у млинах.
Хліб, що одержали
колгоспники в рахунок натуральних авансів понад 10% до обмолоту, стягується, як
незаконно одержаний.
Тут же надрукована і
Постанова Одеського облвиконкому про виселення за межі України з конфіскацією всього майна 500 господарств
(голів родин разом із родинами), в тому числі з Баштанського району (тоді ще
Одеської області) село Піски - 30 господарств (список прізвищ
додається).
У музеї зберігаються,
записані свого часу, свідчення очевидців голоду 1932-1933 рр. В. П. Сольоного,
Є. С. Грицюк, С. А. Домарацького, М. С. Пля-ки, Н. С. Кушнір та інших. А свою
розмову з І. П. Чаусом, уродженцем і жителем нашого міста, працівники музею
записали на диктофон.
Швидко збігають роки,
але попіл жертв 1933-го стукає в наші серця пересторогою: не повторіть
всеукраїнської трагедії.
Перероблено автором
сайту
зі статті Олени
Скидан,
директора
Баштанського
краєзнавчого
музею.
Другие материалы по теме
| 
