В *5 - бабуся - ягідка знову!

28 лютого у районному Палаці культури відбулися урочистості з нагоди вшанування цього улюбленого колективу, який відзначав своє 20-річчя.

У фойє, де проходило свято, - зі смаком прикрашена сцена, чудова виставка робіт учасниць ансамблю, фотовиставка з літописом творчої діяльності колективу, численні грамоти, подяки, дипломи. Радували зір яскраві вишиті картини, рушники, ніжні, вив'язані гачком мереживні прикраси. Атмосферу домашнього затишку додавали столи, накриті старовинними українськими стравами, які приготували бабусі. Тут і домашній узвар у розмальованих глеках, і вареники з капустою, і плачинди з гарбузами, пиріжки з квасолею, капустою, маківники.
Серед почесних гостей - голова районної ради М. П. Бенюх, заступник голови райдержадміністрації В. Т. Гриценко, міський голова В. Ф. Рибаченко, друзі й шанувальники. Всі вони щиро і тепло вітали іменинників.

Директор Баштанського краєзнавчого музею Олена Скидан розповіла про історію створення ансамблю, який веде свій відлік з січня 1987 року.
Ініціатором його створення був Леонід Кльосов - тодішній директор музею, справжній цінитель народної творчості, подвижник добрих справ з метою вивчення і пропаганди найдавніших народних пісень.

За два десятки років де тільки не побував ансамбль: у колгоспних мехзагонах, у бібліотеках, музичних салонах, на сценах сільських клубів і на підприємствах, даруючи людям радість, окрилюючи душі.
Вже пішли з життя перші учасниці ансамблю Марія Степанівна Пляка, Олександра Тихонівна Околот, Олександра Никифорівна Ященко, Віра Андріївна Кокул, Ніна Олександрівна Плужник, вчителі-пенсіонерки Марія Дмитрівна Соловйова, Надія Харитонівна Лук'янова, Ганна Романівна Черничко, Галина Семенівна Бобошко, Надія Семенівна Пустовар, які всю свою творчу наснагу віддавали пісням. Немає вже і Д.С.Теселько, яка була справжнім скарбом українських старовинних пісень, деякі з них були просто унікальними. Світла пам'ять про них залишається в серцях земляків.

Нині в складі «Бабусиної пісні» співають нові бабусі, але не менш цікаві, неповторні, закохані в красу української пісні. Це - люблячі мами і бабусі, невтомні трудівниці, мудрі порадниці. Кожна по-своєму гарна і варта того, аби про неї окремо написати. Це - Надія Антонівна Желєзняк, Ганна Йосипівна Качур, Марія Іванівна Касєнкіна, Любов Яківна Корольова, Галина Федорівна Валантир. У вільний час ці жіночки люблять не тільки співати, а й вишивати, шити і передають своє уміння любим онукам. Марію Миколаївну Сиротенко подруги звуть соловейком за її незрівнянний голос. Олена Олександрівна Петренко - колишній педагог, має поетичну натуру, сама пише прозу і вірші. Інна Василівна Леонова вміє гарно в'язати. Світлана Дмитрівна Хусаїнова пече смачні торти. Тіна Петрівна Горобець є номінанткою конкурсу «Супербабуся-2006». Олександра Іванівна Пікуль має гарну пам'ять і є справжньою скарбничкою пісень. Ніна Сидорівна Кушнір останнім часом за станом здоров'я вже не може ходити що-п'ятниці на репетиції ансамблю, але всім серцем вона - з колективом, живе його
справами.

А незмінним художнім керівником, його душею і монолітом є Галина Іванівна Ніколаєнко. (її фото - за цим лінком:
Перейти до фото?
Свою трудову діяльність вона розпочинала з дитячого садочка «Теремок», де працювала музичним керівником. Згодом 20 років вчила діток музиці у музичній школі. Останні ж 20 років, виключно на ентузіазмі, віддає «Бабусиній пісні», вкладаючи у ансамбль свої знання, уміння, щирість серця, які з роками лише примножує. Вона -голова волонтерської організації району, чудова господиня: шиє, в'яже, вишиває. Галина Іванівна - справжній професіонал, має багато грамот, подяк. А ще - це чудова жінка, яка зігріває теплом свого серця всіх навко; ло себе, несе людям світло і добро.

Чимало здобутків має ансамбль. Свідчення цьому - численні грамоти і подяки відділу культури райдержадміністрації, управління культури облдержадміністрації за вагомий
внесок у розвиток української культури, високі творчі досягнення. «Бабусиній пісні» аплодували глядачі сіл району і Миколаєва. У 1991 році ансамбль став лауреатом III Всесоюзного фестивалю народної творчості, а у 1999 році - лауреатом Всеукраїнського огляду-конкурсу.
Високу оцінку ансамблю дали методисти столичного інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії НАН України, які були зачаровані вперше почутими піснями, більше 15 з яких записали на аудіокасети влітку 1993 року.

Родинно-побутова лірика стала об'єктом дослідження учасників обласної фольклорно-етнографічної експедиції Миколаївського обласного інституту удосконалення вчителів на чолі з методистом Л. М. Плужнико-вою. Людмила Миколаївна приїхала привітати ансамбль і на його 20-ліття та подарувала музичні збірники фольклорних пісень, серед яких багато пісень «Бабусиної пісні» і таких, які ніде не співають, крім Баштанки.

Ось як про це сказала мистецтвознавець Миколаївської філармонії Тамара Миколаївна Півень, наша землячка, яка зробила нотозапис пісень ансамблю.
- Старовинна українська народна пісня - це мистецтво, яке передається з вуст у вуста, тому дуже відповідальна в мене робота, аби зберегти це. Кожна пісня, як вишиванка, як мережка. Я рада, що на моїй батьківщині є такий колектив.
«Бабусину пісню» поєднує тепла дружба з фольклорним колективом «Надвечір'я» Плющівського будинку культури. Щирі, теплі вітання підготували плющівці іменинникам на свято. А юнаки з профтехучилища, крім пісні «А мій милий вареничків хоче» піднесли в подарунок ще й макітру вареників на вишитому рушнику. Бо люблять своїх милих бабусь, підхоплюють їхні пісні, тож є надія, що житиме вічно багатогранна і неповторна українська народна пісня.

Лідія Авременко.

Більше фотографій, якісних та великих, знайдете за цим лінком