Петро Григоренко – ГЕНЕРАЛ
-ПРАВОЗАХИСНИК
Відповідно до Указу Президента України
від 16.10.07 №177/2007 «Про
вшанування пам'яті Петра Григоренка» головою райдержадміністрації В.В.Кунпаном
затверджено ряд заходів щодо належного відзначення 100-річчя з дня народження
Петра Григоренка. Серед них - проведення інформування населення на тему «Петро
Григоренко – генерал-правозахисник», у ході яких відбудуться зустрічі членів
інформаційно-роз’яснювальних груп райдержадміністрації, відповідальних
працівників сільських рад, закладів
культури і освіти з трудовими колективами району. Для якісного проведення
відповідної інформаційно-роз’яснювальної роботи надаємо довідкову інформацію
про Петра Григоренка.
Григоренко
Петро Григорович (16.10.1907 —21.02.1987) — громадський та військовий діяч,
генерал-майор, народився у селі Борисівці (тепер Запорізька область). Служив у
Червоній армії, учасник боїв на ріці Халхин-Гол (1939), брав участь у
радянсько-німецькій війні у 1941-1945 роках. З 1945 викладач Військової
академії імені Фрунзе (Москва). У 1961 виступив з критикою сталінізму та
політики М.Хрущова. 1963 створив Спілку боротьби за відродження ленінізму, за
що 1964 року був позбавлений звання, нагород та пенсії. У 1964-1965 і 1969-1971
роках зазнавав переслідувань, перебував на примусовому психіатричному
лікуванні, неодноразово заарештовувався. У травні 1976 року став
членом-засновником московської Гельсинської групи за дотримання прав людини.
Через свого близького товариша Миколу Руденка сприяв утворенню 9 листопада 1976
року в Києві Української Гельсинської групи.
Першою
постаттю у дисидентському русі середини 1970-х років у Москві був академік,
автор водневої бомби Андрій Сахаров. Влада не сміла його арештувати і терпіти
не могла, тому десь 1973 року вивезла з Москви до Нижнього Новгорода під нагляд
КДБ.
У цей час генерал Григоренко стає центром
дисидентства Радянського Союзу.
Григоренко — координатор діяльності
Української і Московської гельсинських груп.
Комуністична влада розгубилася, адже
групи створені для сприяння. Кому? — Владі. Сприяння у чому? — У виконанні нею
гуманітарної частини Заключного акту Гельсинської наради. Та оговтавшись після
несподіванки, чекісти взялися репресувати членів Гельсинських груп.
Григоренка
у листопаді 1977 року спровадили за кордон, нібито на операцію, а потім
позбавили громадянства і заборонили повертатися в СРСР. Помер Петро Григорович
на вигнанні у США 1987 року, не доживши 4 роки до проголошення України
незалежною державою.
У
спогадах писав про себе:
«Я прожив довге і складне життя,
пережив часи смутні, бурхливі і страхітливі, заглядав смерті в очі. Був свідком
руйнувань і пробудження; стрічався я з безліччю людей, дошукувався,
захоплювався, помилявся і прозрівав, жив серед людей і для людей, покладався на
їхню допомогу, послуговувався їхніми добрими порадами й повчаннями, багато з
яких дуже позначилися на моєму житті, вплинули на формування його. І ця книга
переважно про них, цих людей.»
Це
скромно сказано. Насправді в умовах тотальної цензури й контролю за думками,
щоб виробити свій світогляд і його виявляти, треба було мати непересічний
розум, сміливість і твердий характер. Усе це й зробило з нього борця за свободу
й справедливість і поставило у шеренгу славних синів української нації.
Сектор з питань
внутрішньої політики
апарату райдержадміністрації
Другие материалы по теме
| 
