Як не прикро визнавати, сьогодні насильство є часткою нашого життя. Постійно стикаючись з ним вдома, на вулиці, ми все ж боїмося стати його жертвою. Чому? Що ж так сильно нас лякає? Що ми вкладаємо у поняття «насильство»? За визначенням Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» це – «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психологічному здоров’ю». Насильство – страшна річ, особливо, коли воно стосується дитини, бо діти – найбільш незахищена, уразлива, повністю залежна від дорослих частина суспільства. Однією з форм насильства є жорстоке поводження з дітьми. Існує чотири основні форми жорстокого поводження з дітьми: Фізичне насильство – дії або відсутність дій з боку батьків чи інших дорослих, у результаті яких фізичний або розумовий стан дитини порушується, або знаходиться під загрозою пошкодження. Сюди відносяться тілесні покарання, удари долонею, опіки, грубі хапання, штовхання, плювки, застосування палиці, ременя. Фізичне насильство також включає в себе залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю. Фізичне насилля – це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою. Сексуальне насильство – використання дитини для задоволення сексуальних потреб чи отримання вигоди. Психологічне насильство – вплив одного з членів сім’ї на психіку дитини шляхом словесних образ, погроз, переслідувань, залякування, чим навмисне спричиняється емоційна невпевненість дитини, нездатність захистити себе. Психологічне насильство має такі прояви: використання лайливих слів, крику, образ, принизливих дій, що завдають шкоди самооцінці дитини; вияв брутальності щодо родичів, друзів дитини, висловлювання чи дії, які вчиняються з метою принизити дитину. Зневага до інтересів та потреб дитини – відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, освіти, медичній допомозі з боку батьків або опікунів через об’єктивні або суб’єктивні причини. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часом призводить до різних нещасних випадків. Останнім часом все частіше виникає необхідність оберігати дітей від власних батьків. вірогідність отримати травму від близької людини іноді набагато вища, ніж від незнайомця, а рідний будинок стає небезпечнішим, ніж вулиця. Так, протягом 2008 року Баштанським районним судом було розглянуто й прийнято 26 судових рішень щодо позбавлення батьківських прав громадян відносно їх неповнолітніх дітей. Сьогодні проблема жорсткого поводження з дітьми винесена з розгляду приватної проблеми на державний рівень. В українському законодавстві проблема жорсткого поводження з дітьми знаходить відображення в Конституції України, у Сімейному Кодексі України (розділ ІІІ «Права та обов’язки матері, батька і дитини»). У статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що «батьки або особи, які їх заміняють, відповідають за порушення прав і законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання й ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону». Відповідно до чинного законодавства дитина вправі особисто звернутись до служби у справах дітей при Баштанській райдержадміністрації та до ра-йонного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (контактні тел.: 2-68-89, 2-72-32).
Ірина ЯЩЕНКО, головний спеціаліст сектору з питань захисту прав, свобод і законних інтересів дітей служби у справах дітей райдержадміністрації.
На сервісі https://kolobus.com.ua/ можна здійснити безкоштовне бронювання білету з оплатою при посадці і самостійно поїхати вивчати Європу. Це безпечно, адже вони контролюють усі етапи: від створення бронювання до моменту посадки в автобус. Після оформлення квитка з вами звʼяжеться менеджер, щоб підтвердити замовлення.
Згідно
Правиладміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.
