|
Інтерв’ю Міністра юстиції Миколи Оніщука:
«Верховенство права починається від самого простого – дотримання законодавства на всіх рівнях»
Напередодні святкування Дня юриста, який традиційно привертає увагу всієї юридичної спільноти - 8 жовтня 2009 року, ми звернулися до головного юриста країни, міністра юстиції України Миколи Оніщука з проханням прокоментувати актуальні правові події та тенденції, що притаманні сучасному українському суспільству.
- Які першочергові кроки необхідно зробити в Україні для досягнення реального верховенства права?
Забезпечення в Україні верховенства права є однією з найнагальніших проблем вітчизняної юриспруденції — як практичної, так і теоретичної. Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві.
Насамперед, потрібно виконувати положення Конституції та закони. Адже верховенство права починається від самого простого – дотримання законодавства на всіх рівнях. На жаль, поки цього не доводиться спостерігати.
Крім того, верховенство права вимагає від держави його втілення у закони. Є багато актуальних питань, які можна вирішити вже сьогодні шляхом ухвалення нових законів. Назву лише кілька з них: прийняття нового Кримінально-процесуального Кодексу, новий закон «Про прокуратуру», нові закони про реформування судової системи.
Вирішення проблем, що постали сьогодні перед державою і суспільством, є надзвичайно складним та довготривалим процесом. Без реальних змін демократичні перетворення, що відбулися у країні, не є усталеними і наше спільне завдання - домогтися реформування існуючого законодавства та ухвалення нових законів. Тільки таким чином Україна зробить важливий крок до запровадження європейських стандартів доступу осіб до правосуддя та виконання своїх міжнародних зобов’язань.
Значний ресурс розвитку демократії і верховенства права я вбачаю в проведені місцевих референдумів, які досі не набули в нашій країні необхідного поширення. Як свідчить практика, представницькі органи на місцях (ради) доволі швидко і часто стають «представницькими корпораціями».
- Яким чином виглядає ситуація сьогодні із правами громади? Чи можуть територіальні громади безпосередньо вирішувати питання місцевого значення?
На жаль, за вісімнадцять років незалежності, територіальні громади в Україні так і не отримали належно унормованих на законодавчому рівні дієвих форм місцевої демократії, які вже є повсякденними для багатьох країн-учасниць ЄС.
Територіальна громада в Україні нині залишається заручником застарілої, пострадянської за часом і радянської по-суті, системи місцевого самоврядування. Центральною ланкою цієї системи залишаються місцеві ради, надмірні повноваження яких надають їм абсолютну владу при вирішенні питань місцевого значення та нівелюють потенціал прямої демократії. Я впевнений, що громадам потрібно повернути право безпосередньо вирішувати питання місцевого (локального) самоврядування.
Міністерство юстиції України детально проаналізувало законодавство України і, мушу зазначити, нам вкрай потрібні законодавчі ініціативи щодо правового урегулювання прямої демократії на місцях. Через законодавче поле можливо вирішити цю проблему. У відповідності до розробленого нами законопроекту «Про місцевий референдум» територіальна громада отримує такі права через місцевий референдум та через інші інститути локальної демократії (місцеві ініціативи, локальне вето тощо). А повсякденне управління справами територіальної громади здійснюватиме сільський, селищний, міський голова, обраний безпосередньо членами територіальної громади.
Крім аналізу законодавства, нам вперше за історію незалежності вдалося зібрати і систематизувати інформацію про всі місцеві референдуми. До прикладу, з 1991 по 2009 рік в Україні було проведено 150 місцевих референдумів: 50 – з питань адміністративно-територіального устрою; 34 – з питань зміни назви населеного пункту; 31 – з інституційних питань, включаючи дострокове припинення повноважень представницьких органів місцевого самоврядування; 13 – з питань благоустрою населених пунктів; 12 – із земельних питань; 10 – з інших питань.
Аналітичні дані дозволяють зробити наступний висновок: проведення місцевих референдумів залежить не від регіону, а передусім від того, чи визначений порядок проведення таких референдумів у чинному законодавстві, зокрема, у статутах територіальних громад громадянської та, звичайно, від активності територіальних громад.
- Давайте розглянемо питання конституційної реформи і проект змін до Конституції. Як Ви вважаєте, враховуючи складну політичну ситуацію, наскільки сьогодні потрібна Україні конституційна реформа?
Перспективи розвитку нашої держави неможливі без переосмислення положень чинного Основного Закону та формування принципово нових конституційних засад. Я переконаний, що оновлення Конституції має здійснюватися на принципах та положеннях європейського класичного конституціоналізму. До речі, ці тенденції нині знаходять свій розвиток у конституційних моделях державотворення країн-учасниць Європейського Союзу та ряду інших країн світу.
Комплексні зміни до Конституції України зумовлені досвідом застосування її положень, виявленням потреби в усуненні в її нормативному змісті певних недоліків. Зокрема, недосконалості системи юридичних гарантій конституційних прав і свобод людини, вад і похибок в організації та функціонуванні державного механізму в цілому. Елементами системного оновлення Конституції України мають стати в першу чергу посилення конституційних гарантій прав і свобод людини, розвиток системи стримування і противаг. Саме вони мають забезпечити більшу інституційну сталість механізму функціонування та здійснення влади.
| 
