Було то ніби вчора (про "Голос Баштанщини" розповідає Валентина Свирса)
Ось і досягла наша районна газета поважного ювілею – 90 річчя. Озираючись на пройдений шлях, іменинниці є чим пишатися. Впродовж усього віку вона прагнула творити добро, показувала життя нашого краю в усьому його розмаїтті, зберігаючи для історії події, факти, імена, якими славилася Баштанщина.
Долучитися до цього творчого процесу мала честь і я. Практично вся моя трудова біографія була пов’язана з районною газетою, якій я віддала понад 30 років життя. Починала коректором, кореспондентом. Згодом стала заступником редактора. А потім 21 рік очолювала редакційний колектив.
Згадую 1975 рік, коли майже одночасно прийшли в газету фотокореспондент Віктор Безручко, творчі працівники Олександр Басенко, Зінаїда Тимошенко і я. Були ми трохи «необтесаними», але мали велике бажання працювати, навчатися газетного ремесла. А «ліпив» з нас майбутніх журналістів складний і неоднозначний як світ редактор Валентин Миколайович Петренко. Саме він і благословив мене на вступ до Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка на факультет журналістики, запевнивши, що з мене будуть люди. Здобули професію згодом у цій альма-матер і Галина Радецька, Зінаїда Тимошенко (Рогачова), Галина Косенко.
Нелегко було працювати з суворим і непередбачуваним Петренком, але він багато чому нас навчив. Перш за все, за цифрами (виконали-перевиконали), тоннами, гектарами бачити людину, й душу, внутрішній світ, переживання. Дослухалася й до порад спокійного й виваженого заступника редактора М.В. Смоли. Згодом вчилася у старшого колеги О.С. Басенка, який 8 років поспіль був редактором. Завжди вражало його вміння помічати усі, здавалося б, несуттєві дрібниці, на які ми часто не звертаємо уваги у швидкоплинному житті.
Ніколи не цуралася почерпнути щось нове у колег – редакторів інших районних газет. Особливо вдячна своїй сусідці, подрузі – колишньому редактору новобузької газети «Вперед» Людмилі Зубовій. Її мудрі поради часто допомагали мені в скрутні моменти. Вона щиро ділилася своїм досвідом.
Опубліковано у "Голосі Баштанщини" №40 від 9 жовтня 2021 року
Друзі! Щоб першими читати важливі публікації у районній газеті, запрошуємо вас передплатити "Голос Баштанщини"!
Треба сказати, що друзі-новобужани підставили нам плече, коли випускати газету в нашій районній друкарні стало неможливим через застарілу техніку, неякісний друк. Та й технічний прогрес змушував рухатися вперед. А новобузька редакція першою в області серед районних газет придбала видавничий комп’ютерний комплекс і офсетну друкарську машину. От ми і їздили кілька років у Новий Буг видавати свою газету, аж поки керівництво нашого району не допомогло вирішити цю глобальну проблему. Саме голові районної ради В.А. Сокол та голові райдержадміністрації В.Ф. Артеменку ми завдячуємо за сприяння у придбанні сучасного комп’ютерного обладнання. Скільки то було радості! Саме з 2002 року розпочалася нова епоха оновленого випуску газети. «Піонерами» в освоєнні комп’ютерної техніки стали оператори Юрій Гармаш та Тетяна Балдук. Та й всьому колективу редакції довелося пристосуватися до нового режиму роботи.
Здається 30 років у газеті – не так уже й багато, та за цей час скільки подій минуло. Пережили й брежнєвський «застій» і горбачовську перебудову, і розпад Радянського Союзу, і здобуття незалежності України, й Помаранчеву революцію, й багато інших політичних подій, які, як флюгер, змінювали історію держави. Журналісти ж мали утримувати розумний баланс між інтересами влади і потребами читачів. А це було не просто і стосунки з владою не завжди були рівноправними та разом з колективом редакції ми намагалися дружно долати перешкоди, бути толерантними у висвітленні подій, відстоювати інтереси людей.
Завжди з вдячністю згадую своїх колег по перу, з якими довелося у різний час працювати в газеті. Це – мудрий і розсудливий заступник редактора Олександр Авраменко, принципова і справедлива Галина Косенко, віддана справі до самозабуття Віра Чорна, своєрідна Галина Радецька, смілива і відчайдушна Зінаїда Рогачова, відповідальний і дисциплінований Віктор Безручко, душевна і талановита Галина Мельник, запальна і комунікабельна Лідія Авраменко, сумлінна і старанна Олена Виноградова, молода й амбітна Юлія Дубогрій. Творчий колектив редакції вдало доповнювали оператори комп’ютерного цеху Олег Макаров та Тетяна Балдук, коректор Альона Зотова, досвідчені водії й майстри на всі руки Василь Ткачов, Анатолій Прокопчук, Сергій Балдук, професіонали своєї справи – бухгалтери Ніна Чорна, Катерина Самойленко, Людмила Гребьонкіна, Валентина Еськова, Олександр Олійник, касири Ганна Трибрат і Тетяна Тхорик, професійні друкарки Лілія Бабич, Надія Холявко, Світлана Савенко. Я намагаюся прискіпливо згадати кожне прізвище, бо всі ці люди зробили певний внесок в історію газети. На жаль, багатьох з них вже нема в живих.
Треба віддати належне й районній владі, яка завжди підтримувала газету, особливо в питаннях передплати, виділяла дотації на придбання газетного паперу і друку. За власні кошти передплачувала газету ветеранам війни й міська рада, а згодом започаткувала і випуск свого додатку «Баштанка сьогодні» в районній газеті.
А як ми раділи, коли вперше в історії редакції зуміли за власні кошти від передплати та реклами придбати новенький автомобіль!
Жителі сіл району, мабуть, пам’ятають свята газети, які ми організовували спільно з сільськими радами. До їх проведення залучали місцевих сільгосптоваровиробників, фермерів, підприємців, сільських аматорів сцени. Люди мали змогу поспілкуватися з журналістами, насолодитися концертом, одержати призи при розіграші лотереї.
Чого тільки не було на життєвій ниві. Вимотували нерви, відволікали від роботи судові тяганини з приводу надрукованих статей. Та газета ніколи не була в програші, доводячи свою правоту.
Знаю, що нелегко працювати й нинішньому невеличкому колективу редакції. Здобувши врешті-решт незалежність, про яку ми так довго мріяли, газетярі зіткнулися з фінансовими труднощами, далеко не партнерськими стосунками з «Укрпоштою», що своїми діями гальмує передплату та іншими проблемами. Та як би там не було, а газета щотижня виходить у світ. Тож колективу газети бажаю творчих знахідок та нових здобутків на нелегкій газетярській ниві, натхнення та стійкості, міцного здоров’я й особистого щастя. Нехай вам ніколи не зраджує прагнення служити істині. Газеті бажаю многая літа, аби відзначити ще й 100-ліття. А жителів району закликаю бути вірними своїй районці незважаючи на засилля всюдисущого інтернету.
Валентина Свирса,
колишній редактор «Голосу Баштанщини»
На сервісі https://kolobus.com.ua/ можна здійснити безкоштовне бронювання білету з оплатою при посадці і самостійно поїхати вивчати Європу. Це безпечно, адже вони контролюють усі етапи: від створення бронювання до моменту посадки в автобус. Після оформлення квитка з вами звʼяжеться менеджер, щоб підтвердити замовлення.
Згідно
Правиладміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.
