|
Теплої липневої суботи по-святковому вбрані жителі Новосергіївки сходилися до сільського клубу, бо подія для села була дуже важлива. Новосергіївка відзначала 130-річчя. А якщо врахувати, що востаннє свято села проводили ще 20 років тому, можна зрозуміти настрій новосергіївців. Та й дуже важливо, аби в потоці сірих, сповнених турботами й проблемами буднів, хтось «прихилив сонце».
І організатори свята провели величезну підготовчу роботу, доклали максимум зусиль, аби принести жителям села радість і задоволення.
Свято збирає друзів
Села, як і люди, кожне має свою історію, обличчя, свою ауру, свою красу і неповторність. І хоча в Новосергіївці немає ні річки, ні лісу, не можна не помітити надзвичайну красу степу, такого яскравого і багатого в цю літню пору. А ще гарно оброблені поля, що є свідченням любові людей до своєї землі, їх працелюбства.
Це відзначили й гості, які приїхали в Новосергіївку на свято: голова райдержадміністрації Іван Рубський, радник голови районної ради Валентина Єланцева, начальник відділу освіти Любов Голодівська, колишній голова КСП ім. Енгельса Микола Шевченко, яким господарі вручили на вишитому рушнику хліб-сіль, бо «допоки хліб, допоки й світ. З ним щастя і великі справи. Подоба в нього від землі, а суть – від правди».
– Незважаючи на те, що у вашому селі немає базового сільгосппідприємства, ваші поля – одні з кращих в районі, – наголосив керівник району, вітаючи новосергіївців зі святом. – Приємно, що ви зберегли всю соціальну сферу. Це один із сільських клубів, який не тільки в хорошому стані, а й опалюється. У вас чудова школа, дитячий садок. відчувається, що в селі є хазяїн, – додав Іван Васильович.
В. П. Єланцева привітала новосергіївців від усього депутатського корпусу районної ради, відзначила добру роботу ради соціального партнерства, подякувала новосергіївцям за чистоту й порядок у селі.
– Приємно бачити на святі багато дітей, молодих сімей, – зауважила Л. І. Голодівська і побажала подальшого процвітання селу, людям – достатку, всіх земних благ та божого благословення.
Голова райдержадміністрації вручив сільському голові Івану Кожушку подяку райдержадміністрації за плідну працю, а голові ради соціального партнерства Олексію Шлямі В. П. Єланцева вручила подяку від районної ради.
Сільський голова привітав односельців зі славним 130-річчям, запропонував подивитися фільм про рідне село, який зняв редактор районного радіо Станіслав Мисліцький.
Треба було бачити й чути захоплення новосергіївців від фільму, які раділи, мов діти, впізнаючи до болю рідні місця, свою домівку чи своїх рідних. Дехто вперше, відійшовши від щоденної роботи і клопоту, по-новому подивився на близькі серцю краєвиди. А те, що фільм ще більше здружив селян, змусив ще більше полюбити свою маленьку батьківщину – незаперечний факт.
Новосергіївко!
Рідна й дорога,
Ти для мене гарна
і безмежна!
Твої люди, твій талант,
краса
Розквіта, як Україна
незалежна.
Новосергіївко!
Вічно молода,
Уквітчана народом
славним.
Ти – моя слава,
ти – моє життя!
Живеш прийдешнім,
нинішнім і давнім!
З історії села
Історія села сягає у далекий 1897 рік, коли привабливі родючі чорноземні грунти уподобали малоземельні та безземельні селяни з-під Одеси, Очакова, Миколаєва. Навколишня земля належала поміщику Сергію, тому й село назвали Сергіївкою. Прибулі селяни одержали по 5 десятин землі на кожного, але з часом серед селян почали виділятися заможні і незаможні й навіть безземельні. Освіту одержувала мізерна кількість селян. У трикласній церковно-приходській школі, що була побудована у 1898 році, працював один вчитель, який і вчив усіх учнів в одному класі. Діти вивчали арифметику, граматику та релігійні молитви й церковні заповіді.
У селі не було ні лікаря, ні лікарні, тому медичної допомоги селяни не отримували.
У 1929 році у Новосергіївці був організований перший колгосп, який мав назву «Марті». Його головою був житель баштанки Кубаткін, а головою сільської ради – Бурцов. Але українські селяни неохоче вступали до колгоспу, новосергіївці не були винятком.
Чорною сторінкою у історію села ввійшов голод 1932-33 років.
1932-й рік був урожайним, але з Москви прийшло розпорядження збільшити здачу хліба державі. З колгоспів вивозили все зерно, навіть посівне. забирали не лише колгоспне, а й те, що було по хатах, не залишаючи й зернини. Вже взимку 1933 року люди почали гинути від голоду. Селяни з нетерпінням чекали нового врожаю, але надії їх були марними: отриманий добрий урожай теж був забраний непосильним планом хлібозаготівлі. По 4-5 кг зерна, які передбачали отримати на трудодень, не отримали. А спеціально організовані бригади ходили по хатах, вилучаючи навіть мізерні продуктові запаси. В селі від голоду померло близько 120 чоловік.
Відійшли в минуле роки голодомору. Село заліковувало свої рани. За 10 років майже вдвічі збільшилося населення. Люди, працюючи в колгоспі (на той час ім. К. Маркса), отримували на зароблені трудодні по 2-3 тонни зерна на рік. У селі була семирічна школа, у якій навчалося майже 200 учнів, були лікарня й бібліотека. Здавалося, вже нічого не зможе порушити ритм життя. Але попереду новосергіївців чекали нові випробування – Велика Вітчизняна війна.
Вже восени 1941 року Новосергіївка була окупована фашистами, які встановили окупаційний режим, з села примусово вивозили молодь до Німеччини.
З перших днів війни на фронт пішло 100 новосергіївців, а повернулися лише 28.
Давно вже розорені і заросли травою солдатські окопи, відбудоване та відновлене село. Час лікує рани, залишені на землі війною, але пам’ять про героїв Великої вітчизняної назавжди залишиться в серцях вдячних нащадків. Тож і цього святкового дня всі присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання, учні школи поклали квіти до підніжжя пам’ятника.
Найбільше багатство– люди
Люди – то найдорожчий
скарб села
І Новосергіївка з ними
пишно розцвіла.
Як же нині прізвищ
не назвати,
Як же щирим словом
їх не вшанувати.
Історію творять люди. Дуже багато важить, хто з керівників очолює чи то сільгосппідприємство, чи сільську раду, бо добробут людей і процвітання села залежать від цього. Колгоспом ім. Енгельса (в подальшому СТОВ «Новосергіївське») керували у свій час різні люди, але майже при кожному були певні здобутки й досягнення. Так, на початку 1970-х років Новосергіївка відійшла від колгоспу ім. Карла Маркса, був створений колгосп ім. Енгельса, який очолив Віктор Семенович Чалий. У 1976 році керівництво колгоспу перейшло до Володимира Федоровича Ковбасюка. Потім кермо правління було в руках Валерія Петровича Борисова, Леоніда Гавриловича В’язовського, Віктора Яковича Миронченка. У 1986 році КСП очолив молодий керівник Микола Олександрович Шевченко. Він, до речі, єдиний з колишніх голів колгоспу приїхав на свято. Жителі села зустріли його шквалом оплесків.
Сам Микола Олександрович з теплом у серці згадував ті роки роботи. А вони були наповнені успіхами і досягненнями. Тваринницька ферма з найвідсталішої стала однією з кращих, був створений молодіжний колектив на мехзагоні, для механізаторів введений новий спосіб оплати праці. Але найголовніше – була побудована нова двоповерхова школа, яка й нині є окрасою села.
У подальшому господарством керували Іван Тимофійович Доценко, Володимир Костянтинович Березовський, Нізамі Аббас огли Чобанов.
Багато новосергіївців у різні роки за добросовісну працю були відзначені орденами і медалями. Так, орденом «Знак Пошани» за високі надої молока були відзначені доярки Н. Л. Андреєва та О. Г. Костиленко, механізатор А. О. Кучеренко, який, до всього, був відзначений ще й медаллю «За трудову доблесть». Механізатор Г. Г. Потапенко був нагороджений за доблесну працю бронзовою медаллю «За досягнуті успіхи в розвитку народного господарства СРСР» та бронзовим значком «Молодий гвардієць п’ятирічки». Двічі нагороджений медалями колишній оператор АВМ Г. П. Кожемякін «За досягнуті успіхи в розвитку народного господарства СРСР». Такою ж медаллю був відзначений і водій М. О. Новіцький, який своєю автомашиною перевіз сотні тонн вантажу.
З нагоди 130-річчя села сільський голова І. О. Кожушко нагородив подяками велику групу заслужених сільських трударів, які нині знаходяться на заслуженому відпочинку. Зокрема, працівників тваринництва Н. Х. Шкарупу, Т. М. Мекшун, Н. І. Кирюхіну; механізаторів Г. К. Махиню, К. Я. Міненка, М. Д. Якименка; водіїв І. П. Давидюка, В. С. Власенка, М. О. Новицького, Г. Г. Попенка. загалом, близько 100 чоловік.
До вітань-подяк приєднувалися вітання піснями. На святі чудовими піснями та музикою піднімали настрій новосергіївцям і гостям учасники народного ансамблю «Зоряний шлях» під керівництвом Віктора Коваленка. Дві гітари, скрипка, ударні інструменти та неповторні злагоджені голоси Любові Курочкіної та Лариси Шулюк полонили увагу всіх присутніх. Аура урочистого піднесення, доброти і єднання додавала сил і настрою артистам. Вони відчували надзвичайно піднесений настрій всіх, тому й викладалися на всі 150 відсотків. Дружні, щирі оплески, підспівування всього залу улюблених пісень і мелодій об’єднали виконавців і слухачів. Урочиста частина, яка тривала більше трьох годин, пройшла на одному подиху.
Сьогодення Новосергіївки
Слід сказати, що до 2000 року майже вся земля входила до складу СТОВ «Новосергіївське», а це близько 5 тис. га. Нині товариство розформоване. Всі його працівники одержали державні акти на землю. Одні самі її обробляють, а більшість віддали земельні паї в оренду фермерам, приватним підприємцям чи підприємствам.
– Кожен з мешканців села вносить свій вклад у його розвиток, – наголосив сільський голова І. О. Кожушко, розповідаючи про його сьогодення. – Це – фермери, одноосібники, працівники медицини, торгівлі, відділення зв’язку та наші шановні пенсіонери. Мабуть, не було б усіх цих перемог та здобутків без людей, які є справжніми фанатами своєї справи, відданими своїй родині і селу.
Нині на території сільської ради працює загальноосвітня школа (директор В. В. Сербул), два ФАПи (завідуючий А. О. Іваницький), сільський клуб (завідуюча Н. П. Іванова), бібліотека (зав. В. В. Чирка), відділення зв’язку (зав. В. М. Бабченко), центр соціального захисту населення (С. М. Чернова). Працюють торгові об’єкти приватних підприємців Т. В. Сотникової, Р. М. Лук’янчук, М. І. Коновалика, Баштанського ССТ (К. І. Плужник).
Іван Олексійович нагородив грамотами сільської ради сільгоспвиробників за високі досягнення у виробництві та вагомий внесок у розвиток соціальної сфери та з нагоди 130-річчя Новосергіївки: В. П. Матвієнка (ТОВ “Баштанська райсільгопхімія”), В. М. Сербіна (ПОСП «Красна Баштанка»), В. О. Фроленка (ПП «Вісла»), О. С. Шляму (ф/г «Урожай»), голів фермерських господарств В. О. Совщака, М. І. Руденка, одноосібників В. О. Петроченка, В. Г. Андреєва, ПП А. О. Єгорова та О. Ф. Сотникова. Щоправда, багато з них завершували жнива, тому грамоти їм вручать при нагоді.
Сільські голови, які не мають на території сільради базового господарства, розуміють, як нелегко знаходити спільну мову з великою кількістю товаровиробників, треба мати неабиякий талант керівника, психолога, бути справжнім диригентом, аби величезна акапела грала і співала в унісон. І Івану Олексійовичу цього вдалося домогтися. Пам’ятаю, з якими проблемами він відкривав дитячий садочок. Згодом зумів знайти спільну мову з товаровиробниками, зібрати коло однодумців, запрацювала рада соціального партнерства, бо зрозуміли, що досягти мети можна тільки разом. Адже рідне село, батьківська хата, стежина, по якій кожного дня проходиш, дитячий садок, у якому виховуються твої онуки, школа, де здобуває освіту твоя дитина, клуб, у якому ти зустрів перше кохання – це і є наша батьківщина. І якщо ти вносиш свою частку у їх розбудову, ти робиш це в першу чергу, для себе, для своїх дітей і онуків, своїх односельців, щоб вони та правнуки згадували тебе добрим словом. Якщо той, хто живе у селі, не потурбується про добробут свого села, то, тим більше це не зробить «добрий дядя» з Києва. Чим швидше зрозуміють наші орендарі, що треба вносити частку у розвиток соціальної сфери села, у якому ти орендуєш землю, тим швидше воно оживе.
Як розповів сільський голова, за рахунок бюджету сільради відремонтовано 9 км дороги до села та 1 км по вулиці Вишневій, відремонтували громадські колодязі, обладнали вуличне освітлення, встановили пам’ятник жертвам голодомору 1932-1933 років, придбали приміщення православного храму у с. Новосергіївка. Нині планують відремонтувати ФАП та дорогу в Тарасівку.
У селі стало значно чистіше. На святкуванні дня села сільська рада, її виконком відзначили грамотами його мешканців. У номінації «Вулиця зразкового утримання» визнана вул. Центральна. За це були нагороджені депутати сільської ради Валентина Шелаєва та В’ячеслав Петроченко. У номінації «Будинок зразкового утримання» за І місце нагороджено подружжя Анатолія Івановича та Валентини Миколаївни Бабченків. За ІІ місце подружжя Сапіжак – Василь Васильович та Людмила Анатоліївна. За ІІІ місце – Надію Сергіївну Савченко.
Під час урочистостей було відзначено й найстарішу жительку Новосергіївки, якою є 87-річна Надія Дмитрівна Кожемякіна та наймолодшу жительку – Аліночку Кирюхіну.
Ведучі свята Світлана Чернова та віра Балдук назвали прізвища й всіх 28 жителів села, які у липні відзначили свій день народження.
Ввечері, коли всі попоралися по господарству, свято продовжувалося на сільському стадіоні. Палало святкове вогнище, грала музика, люди танцювали, співали, всіх пригощали юшкою. Народні гуляння у селі тривали до ранкової зорі.
Жителі Новосергіївки дякують сільському голові, всім організаторам і спонсорам за чудове свято.
|
