Сценарій мітингу до Міжнародного дня визволення в'язнів фашистських концтаборів
У тиші врочистій до пам’яті йдем, Що в серці відлунює грізно. В святому мовчанні над Вічним вогнем Схиляється Мати-Вітчизна.
Друга Світова війна – найстрашніша з усіх війн, які прийшлося пережити українцям і всьому людству. Звіряча ідеологія нацизму, який розв’язав люту бійню, мала на меті знищення усіх так званих «расово неповноцінних» : циган, євреїв, слов’ян тощо.
Тисячі патріотів України нацисти задушили газом, розстріляли, замучили в катівнях. Імена багатьох так і лишилися невідомими, а їх подвиги – безіменними. Тож схилімося перед їхньою мужністю.
В роки Другої Світової війни у Німеччині діяло 14033 табори смерті, 506 гетто, 2071 в’язниця.
Картина табору – сторожові вишки, ворота із зловісним написом «Кожному своє», труба крематорію, що викидає чорні пасма диму – невід’ємна частина німецького пейзажу часів Другої Світової війни.
З 18 мільйонів чоловік вивезених до Німеччини з 30 країн Європи, 11 мільйонів загинули.
«Німеччина стала величезною катівницею. Волання її жертв чув увесь світ, вони змушували здригатися всі цивілізовані держави », - заявив обвинувач від США Роберт Джексон на Нюрнберзькому процесі.
Нацисти відводили велику роль концтаборам. Тут в’язні проходили всі кола дантового пекла. На калькуляторах смерті нацистські чиновники точно розрахували, який зиск можна мати від праці в’язня, скільки часу він протягне і як краще використати його останки.
Заведено такий порядок тут: Розумним – голови стинати. Для матерів, дітей – вогнена піч, І день, і ніч тривають страти.
Ось дані головного адміністративно-господарського управління СС : денний заробіток в’язня на підприємстві 6 марок за день, мінус 0,6 марки на його харчування і 0,1 на амортизацію одягу. Чистий прибуток 5,3 марки. За дев’ять місяців (саме стільки щонайбільше в’язень був здатен працювати) – 1431 марка. До того ж після смерті в’язня нічого не пропадало дарма – все йшло в діло. Одяг мертвих переходив іще живим, подрібнені кістки й попіл ставали добривом.
Однак ніякі підрахунки нацистських «майстрів смерті» щодо «раціонального використання» живих і мертвих не могли вплинути на головне – жадобу життя, силу патріотизму й ненависті до ворога з боку в’язнів концтаборів.
В страшних умовах концтаборів виник, зміцнився і набув загрозливої сили для фашистів рух Опору. Антифашистські підпілля існували в концтаборах Освенцим, Бухенвальд, Дахау, Равенсбрюк, Маутхаузен та в інших. Один із керівників підпільної групи в таборі Хаммельбург, звертаючись до в’язнів сказав: «Табір – це також фронт. Ми не маємо вогнепальної зброї, однак до останнього подиху з нами має бути інша зброя – наша стійкість, віра в перемогу».
Не умре, загинувши герой, Славна його доблесть і велична; Хто в бою своє ім’я уславив, той Житиме в серцях нащадків вічно.
На території нашої області під час окупації також діяли концтабори. На території «Північної верфі» (завод ім. 61-го Комунара), на правому березі Інгулу, узимку 1941-1942 років в районі приміського селища Темвод німці створили концтабір «Шталаг-364» для радянських військовополонених, розрахований на 70 тис. в’язнів. Табір мав відділення в Одесі, Херсоні, Первомайську, Вознесенську, Грейгове, Новій Одесі, Бузькому, Себіно, та інших населених пунктах.
В’язні табору повинні були стати основною робочою силою на суднобудівних верфях Миколаєва. Військовополонені були приречені на мученицьку смерть. Табірний порядок був поставлений так, щоб зламати людину або знищити. О 4 ранку підйом, шикування, після чого коменданти корпусів перераховували в’язнів і відправляли їсти баланду (літр води з дертю, інколи з борошном). Знову шикування і відправка на роботу. Хто погано рухався – лупцювали. Увечері баланда з уже заробленими 350 грамами хлібного ерзацу (з лушпинням, листям соняшника, опилками гіркого смаку). І на відпочинок без будь-яких постільних приналежностей.
Усьому світові відома трагедія Бабиного Яру в Києві, де за два дні, 29-30 вересня 1941 року, було розстріляно 33770 євреїв, в основному жінок, дітей і стариків. Але мало хто сьогодні згадує не менш страшну трагедію в селі Богданівна Доманівського району. 21 грудня 1941 року за наказом Гітлера в Богданівні почалася спецоперація під назвою «Подарунок Сталіну»
Оскільки секретний циркуляр наказував «проводити розстріли подалі від міст, сіл і доріг, а могили зрівнювати з землею, щоб вони не стали потім місцем паломництва», у яр, розташований неподалік від табору, заздалегідь завезли соломи, очерет і дрова.
Роздягнених догола в’язнів групами в 15-20 чоловік гнали, підштовхуючи ударами прикладів, металевих палиць, на край яру, після чого солдати караульного загону, чисельністю 25-30 чоловік, почали розстрілювати в’язнів груповими пострілами. Спеціально підібрані бригади з числа приречених на розстріл складали тіла на вогнище. Тільки протягом першого дня було розстріляно і спалено близько 3 тис. чоловік. Найбільш інтенсивно розстріли проводились 21, 22, 23, 27, 28, 29 грудня 1941 року. В період з 24 до 26 грудня, втомившись від кровавих справ караульний загін відбув у Голту на різдвяні свята.
Згідно з Актом Миколаївської обласної комісії по розслідуванню злочинів, здійснених німецько-фашистськими окупантами на території Миколаївської області, за роки окупації на миколаївщині було знищено 105361 мирний громадянин і військовополонений.
Розум не сприймає статистики і втрат серед мирного населення. Але душа кожного українця болить за непрожите життя, нездійснені мрії тих, хто загинув в лютому, жорстокому коловороті війни.
Як важко змиритись, повірити долі, Дивитись на сірий, похмурий граніт. Наплакалась мати – Вкраїна доволі. Кажу, щоб почув увесь світ!
До слова запрошується голова районної державної адміністрації Рубський Іван Васильович
Слово надається голові районної ради Луценко Людмилі Іванівні
До слова запрошується міський голова Рибаченко Володимир Федорович
Слово надається __________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________ _________________________________________________________________
Перед трагічною хвилиною мовчання Словами говорити неможливо. Оця хвилина більше нам розкаже, Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Пекуча й терпка, як сльоза. Хвилина мовчання – Чиєсь материнське страждання. Хвилина мовчання – В ній наша любов і гроза, Як пам’ять полеглих Священна хвилина мовчання…
Хвилина мовчання
Ми не бажаємо війни! Хай над містами й нивами Сіяє сонце з вишини, Щоб ми були щасливими.
Люду трудящому воєн не треба. Гуртуймо тісніше свої ряди За не захмарене – чисте небо, Проти смертей, сліз, нещастя й біди.
За мир – щоб сміятись, За мир – щоб трудитись, За мир – щоб троянди цвіли, Щоб жито буяло і діти росли.
Щоб плачу дітей не чути, Щоб війни не знявся вир. Кожен будь готов замкнути Ряд за рядом. Всі – за мир!
Мітинг, присвячений Міжнародному дню визволення в’язнів із фашистських концтаборів, закінчено. Запрошуємо до покладання квітів до пам’ятної дошки.
При опублікуванні на інших сайтах, періодиці, посібниках, вказівка сайту Баштанського району та авторства Баштанської гімназії обов'язкова!
На сервісі https://kolobus.com.ua/ можна здійснити безкоштовне бронювання білету з оплатою при посадці і самостійно поїхати вивчати Європу. Це безпечно, адже вони контролюють усі етапи: від створення бронювання до моменту посадки в автобус. Після оформлення квитка з вами звʼяжеться менеджер, щоб підтвердити замовлення.
Згідно
Правиладміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.
