Вплив азбесту на здоров’я

Вплив азбесту на здоров’я

Азбест – загальна назва мінералів класу силікатів, що утворюють тонковолокнисті агрегати. Канцероген. Існує 2 основні види азбесту: хризотиловий і амфіболовий. Перший складається з скручених волокон, а другий – з довгих прямих. Ці матеріали термостійкі, не розчиняються у воді, стійкі до загорання, хімічного впливу, міцні, не піддаються гниттю.   

До 70-х років минулого століття часто застосовували в різних сферах промисловості (будівництво, автопромисловість, водопровідна система тощо). З азбестовмісних матеріалів виготовляли черепицю, хвилястий шифер, вентиляційні канали і т.д. В кінці 90-х років багато європейських країн відмовилися від застосування цього матеріалу. Це обумовлено тим, що в результаті медичних досліджень азбест включили у першу групу канцерогенів. Хризотиловий азбест входить в групу канцерогенів, проте він менш небезпечний для людини, ніж амфіболів. Тому останній заборонено застосовувати. 

Самою високою токсичністю володіє азбестовий пил, що проникає в людський організм, провокуючи небезпечні захворювання. Як правило, отруєння азбестом спостерігається у людей, які працюють у промисловій сфері і щодня контактують з цим матеріалом.

З цього матеріалу виготовляють покрівельні та стінові вироби, фасадні плити, теплоізоляційні матеріали, герметики, цеглу, різні будівельні суміші. Крим того, хризотил-азбест використовують у харчовий, атомний промисловості, автомобілебудуванні, фармацевтиці. Тому ризику інтоксикації цією речовиною піддаються багато людей. Правда ступінь отруєння залежить від тривалості контакту дихальних шляхів з небезпечним пилом.  

Людина вдихає азбестовий пил, що виділяється під час виробництва цього матеріалу чи в момент руйнування виробів з нього. Після цього фрагменти його волокон проникають у дихальні шляхи й осідають в легенях. Хризотил розчиняється в слабо-кислому середовищі, тому для отруєння потрібна значна доза пилу або тривалий і регулярний ії вплив на людину.

Як правило, хронічна інтоксикація розвивається довго і провокує структурні порушення в дихальних органах. Тому симптоми можуть проявитися через 10 років і більше. Таким чином, в групу ризику отруєння азбестом входять робітники на виробництві, які регулярно вдихають токсичний пил: добувачі цього матеріалу, залізничники, автомеханіки, працівники котлів, електрики і будівельники. Така імовірність існує у людей, які вдихають волокна мінералу з навколишнього повітря поряд з джерелами забруднення.     

Вплив азбесту на організм людини

            Небезпека азбесту в тому, що він діє не відразу. Частинки волокон проникають в дихальні шляхи і скупчуються на слизовий легень. Коли накопичується висока доза, волокна вражають легеневу тканину.

Мінерал найчастіше провокує бронхіт з хронічним перебігом, за яким слідує азбестоз. Для останнього характерно рубцювання легеневої тканини.

Коли людина вдихає азбестовий пил протягом тривалого часу, вона вражає органи дихання. При відсутності лікування на слизовій утворюються рубці, які не пропускають кисень в тканину. З часом кількість рубців в легенях збільшується, і ситуація погіршується.

Під час патологічного процесу легені не здатні нормально розширюватись, з-за чого у хворих з’являється задишка. Якщо людина курить, то згубний вплив мінералу посилюється. Тому пацієнти зі шкідливою звичкою частіше страждають від ускладнень азбестозу.

            Окрім патології дихальних органів мінерал порушує функціональність серцево-судинної системи. Отруєння азбестом може спровокувати інсульт, а також ішемічну хворобу серця.

Вираженість клінічної картини залежіть від тривалості дії азбесту на організм. Якщо людина піддається шкідливому впливу 4 – 5 років, то розвівається легка форма недуги. Якщо пацієнт працює на виробництві вже 8 років, то діагностують середню форму, а при стажі від 12 років і більше – важку. Після інтоксикації у пацієнта виявляють запалення легень з хронічним перебігом. Крім того бронхіт може супроводжуватись емфіземою.

Як правило, після отруєння виникають загальносоматичні порушення:

• загальна слабкість організму;
• збліднення шкірних покривів;
• підвищена стомлюваність;
• різке зниження ваги;

Крім того, проявляється стійкий кашель зі слизовою мокротою, біль у грудях, задишка, ціаноз (синюшність слизових оболонок і шкіри), деформація кінцевих фаланг пальців. У деяких пацієнтів після інтоксикації діагностують анорексію. Часто з’являються бородавчасті вирости на верхніх і нижніх кінцівках.

При тяжкому отруєнні спостерігається виражена задишка. Якщо в організмі накопичилась значна доза азбесту, то у хворого виявляють ексудативний плеврит (утворення або накопичення випоту в плевральній області).

Наслідки отруєння мінералом

            Піся надмірного надходження мінералу в організм підвищується ймовірність таких ускладнень:

• фіброз легень (азбестом);
• запалення легень, бронхіальна астма;
• рак легень;
• мезотеліома (пухлина яка вражає плевру, оболонку очеревини, а іноді перикард),
• рак гортані і т.д.

Прогноз виживання залежить від тривалості і масивності впливу мінералу, а також від розвитку структурних змін. Азбестові тельця або плевральні бляшки не впливають на тривалість життя. При розвитку фіброзу легень прогноз несприятливий, а при раку – шанси хворого на життя стрімко знижуються. Пацієнти з мезотеліомою живуть в середньому 2 роки. Таким чином краще попередити отруєння азбестом, ніж лікувати наслідки. Рекомендується відмовитись від діяльності, яка супроводжується застосуванням мінералу або хоча б захищати дихальні шляхи за допомогою спеціальної маски. А після роботи слід прийняти душ і змінити одяг. Крім того, необхідно дотримуватись правил безпеки під час роботи з азбестовмісними матеріалами. Тільки в такому випадку людина зможе уникнути отруєння азбестом і небезпечних ускладнень азбестозу.