Вітаємо Вас! З листопада 2014 року
на
веб-порталі Баштанського району розпочав діяти розділ з
блогами читачів сайту. Запрошуємо вас, шановний читачу, ознайомитися
з матеріалами блогосфери Баштанського району. Активних і небайдужих
земляків закликаємо відкрити Нашому сайті теж свій блог і ділитися з
громадою своїми враженнями, переживаннями щодо основних подій
суспільно-політичного життя громади Баштанки, області та України.
За
цим лінком повідомте адміністратора сайту про бажання відкрити
власний блог.
Свою першу збірку поезій «Ты со мной» Теодора Василівна Андрєєва з с. Христофорівка видала у 2008 році. У 2010 році виходить її друга книга поезій «Пісня жайворонка», написана українською мовою. А далі одна за другою виходять збірки «Минають літа», «Душа співає», «Життя триває». Більшість поезій Теодори Андрєєвої написані у стилі народно-пісенних мотивів, у них знаходимо широкий спектр людських почуттів і переживань, пов’язаних з різними подіями в житті природи, суспільства, або ж самої авторки. Багатогранну гаму почуттів можна знайти у віршах «Дарите женщинам цветы», «Цвіте калина біля хати», «Не щебечи соловейко», «Українська мова», «Ой, як гарно в світі жити», «Моя любов», « Радій життю» та інших. В цілому ж вірші пейзажної, інтимної, патріотичної, філософської лірики Т. Андрєєвої пронизані життєрадісним оптимістичним настроєм, який у сучасних митців зустрінеш не часто. Вірші призначені для широкого кола читачів , бо в них люди різного віку знаходять для себе світле сприймання світу.
Т. В. Андрєєва після закінчення Новобузького педагогічного педучилища працювала у школі, вихователькою дитсадка в Баштанці, а згодом працівником відділення ощадбанку в с. Добра Криниця. З 2000 року проживає в Христофорівці.
Знають Теодору Василівну в селі і як талановиту художницю. Більше сотні картин, виконані рукою майстрині аквареллю і гуашшю, прикрашають окрему кімнату у сільському соціально-культурному центрі. В основному - це натюрморти і художні розписи та картини з природного матеріалу: насіння кавунів, динь, соняшнику,кісточок абрикос, соломки тощо. А ще – скульптурні вироби лісових звірів з коріння і гілок дерев. Усі вони викликають у глядача теплі, душевні відчуття спілкування з природою...
...
Дорога до церкви. ( Думки, які говорять) Але хто може знати яка у кого віра? І хто може довести , що в спільній молитві люди єдині? Священики не зможуть… Та, і хто сказав, що « батюшки», чи хто там іще, не знаю як називають інших, хто очолює ту чи іншу релігійну громаду, -є прикладом для суспільства і на них треба рівнятися?
"Просто звуки" - пісня на слова Ірини Малярчук, музика Віктора Коваленка.
Вперше була виконана на "Вечорі романсу", поетично-мистецького "Роксолана".
Виконавці: Любов Курочкіна Валентина Стоянова, Лариса Шулюк, Віктор Коваленко (народного ВІА "Зоряний шлях").
У травні, на студії звукозапису Миколаївського артистично-рекламного агентства «EVENT», завершено звукове зведення пісні «Просто звуки». Звукові вихідні коди записані у квітні на студії звукозапису «Зоряний шлях».
З пошти останніх днів привертають увагу «Думки вголос», де читачі висловлюють свою громадянську позицію з приводу найважливіших подій в житті нашого суспільства. У роздумах Н. Гасиліної «Вірю в Україну», надрукованим в одному з номерів райгазети, я так і не зрозумів у чому ж полягає вина рядових виборців, що їм так не везе з обраними Президентами. Хоча автор у своїй статті не раз повторює «Ми теж винні ...».
Мабуть, треба прямо сказати: не везе з Президентами тому, бо дуже легко піддаємось політичним ілюзіям. Пригадую, з яким захопленням жителі Баштанки зустрічали на стадіоні райцентру Віктора Ющенка у серпні 2004 року. Згодом, після трьох турів голосування молились, щоб саме він переміг у боротьбі за президентське крісло. Мрія збулася. Але вже через півтора року прізвище Ющенка промовляли з лайкою навіть найближчі його прихильники.
Чимало надій мали, коли в 2010 році було і в тих, хто віддав свої голоси за Віктора Януковича. Але зараз, коли він обманув своїх виборців, довівши країну до громадянського протистояння, економічної катастрофи, вкотре думаєш: знову помились. Втім, такий кінець є закономірним для багатьох країні, які довгий час не можуть визначитись, до якого з світових таборів приєднатись...
...
Весна закінчується.... ( Психологічна замальовка) Жінки… А вони весною стають красивіші…. Я все шукала рецепт молодості…. Знаю тепер… Змінюєшся в душі – змінюється обличчя.
12 травня на студії звукозапису Миколаївського артистично-рекламного агентства «EVENT» завершено звукове зведення пісні «Мамина горлиця» на слова Миколи Олексієнка, музика Віктора Коваленка в обробці Івана Обревка.
Звукові вихідні коди записані у квітні на студії звукозапису «Зоряний шлях» (знаходиться у м. Баштанка, біля райвійськкомату). Виконавці пісні – Любов Курочкіна, Лариса Шулюк, Валентина Стоянова.
Для вас, шановні читачі блогу пропоную остаточну версію пісні «Мамина горлиця». Сподіваюсь теплі слова і чарівна мелодія пісні зігріють ваші душі, адже по суті це – присвята всім матерям.
Чого - чого, а аномальних явищ у житті суспільства, так і в кожного з нас вистачало завжди. Наприкінці 80-х років минулого століття у різних місцях продовжували з’являтись непізнані об’єкти, в оселях нагадали про себе «барабашки», при нез’ясованих обставинах зникали люди, зросла кількість цілителів, психотерапевтів, гадалок, екстрасенсів, гіпнотизерів, які передбачали майбутнє, лікували хвороби, радили, як вберегтись від різних неприємностей.
Про все це не писали лише ліниві. Я також, як кажуть, також доклав руку до появи в друкованих виданнях таких «цікавинок», інколи без коментарів і наукових висновків з боку експертів.
Через призму прожитих років зараз по іншому дивишся на ті аномальні явища. Подробиці багатьох з них так і залишились нерозгаданими до цього часу. І лише деяким випадкам через багато літ вдалось знайти матеріалістичне пояснення.
Чимало свідків, ясновидців і цілителів вже давно немає в живих, і, мабуть, некоректно згадувати прізвища осіб, з якими доводилось спілкуватись з приводу аномальних явищ...
...
Головне, щоб запам'ятали. ( Думки, які говорять)Так що ж залишається надовго? Думаю, що пам’ять людська. Немає нагород, та , і не потрібно. Головне, щоб запам’ятали. І ця енергія пам’яті – добра перейде на багато років у майбутнє ...
(Постравматичний синдром) У людини є право розпоряджатися своїм життям. Тобто, лікуватися, чи не лікуватися. Та, ні в якому разі, не треба відчувати себе винним у тім, що сталося з вашою рідною людиною. Не путати себе і його.
Покоління, яке проходило військову службу в Радянській Армії згадує про ті роки, переглядаючи фотоальбоми в день захисників Вітчизни 23 лютого. Згадують і про те, як крокували під мелодію загальновідомого маршу «Прощання слов’янки».
Цей марш, написаний композитором і військовим диригентом В. Агапкіним під час першої балканської війни 1912 року спершу символізовував єдність всіх слов’ян в боротьбі проти османського гніту.
В роки громадянської війни його грали і червоні бійці, і білогвардійці. Для обох армій до цього маршу були написані слова, але вони були менш популярні ніж сама музика. В 90 – х роках минулого століття ця мелодія стала гімном Тамбовської області Російської Федерації, звідки родом В.І Агапкін. Переживши віки, цей марш символізує проводи на війну, військову службу або в далеку подорож. А для післявоєнних поколінь, які служили в Радянській Армії це була звичайна «дембельська» мелодія, слова до якої придумували, як хто хотів на свій лад.
З цим маршем пов’язаний пам’ятний епізод моєї армійської служби...
Щастя в обмані ( Або один кадр реальності)Вона вже подивилася подарунок від коханця - це був перстень з діамантом. Так, Андрій ще зранку передав цю річ, але швидко пішов, щоб ніхто не примітив. Що у мене за життя? Я обманюю двох чоловіків…. І всі можуть в один день стати нещасними...
