Безліч дорогих серцю слів можна
сказати про нашу маму Любов Олексіївну Рясик. Вона стоїть і дивиться на
нас. її погляд м’який, теплий, ніби підсвічений якимось яскравим
світлом. Люба наша, рідненька! Вітаємо тебе з днем народження. Ти
– наш ідеал. Ти – наша красуня. Ти народилася в найкращу пору літа,
коли квітнуть квіти, гудуть бджоли, буяє красою природа. Бог створив
тебе з кількох яскравих променів чарівних фарб зорі, задумливого смутку
місяця, краси лебедя, притягальної сили магніту. Він наділив тебе
красою, добротою, щирістю. Важко осмислити розумом надприродну
силу материнської любові, яка тримає синівську долю та долю доньки в
таких міцних обіймах, що, здається, через них немає доторку ніякому злу і
кривді. Ти несеш у собі світло ніжності й чистоти. Мама! В цьому
слові, в цьому призначенні жінки природа втілила найвищий свій ідеал. Ти
є Берегинею нашої родини. Ми пам’ятаємо свої дитячі роки. Поспішаючи
вранці до школи, часто забували поцілувати твої руки. Засипаючи ввечері,
бачили над собою твої лагідні очі, забуваючи іноді сказати тим очам
слова любові. Ми просимо вибачення в тебе за таку неуважність. Ми
знаємо, ти нас пробачиш, бо ти ніколи не вимагаєш від нас ніяких жертв, а
сама задля нас жертвуєш усім... ...
Добрий, гарний, плідний ювілей зустрічає сьогодні
творчий педагог, глибоко ерудований фахівець, працьовита і надзвичайно
невтомна людина, новатор по натурі Любов Олексіївна Рясик – учитель
історії та правознавства Баштанської ЗОШ І-ІІІ ст. №2.
Любов Олексіївна усе своє життя пов’язала з освітою, школою. А школа
– це вічна молодість. Тому ми всі знаємо Любов Олексіївну завжди
усміхненою жінкою, яка несе в собі заряд сили, бадьорості, бажання
творити. І це не просто слова. Її учні неодноразові призери районних,
обласних, всеукраїнських олімпіад з історії, правознавства. Вона автор
декількох посібників з етики, громадянської освіти, берегиня
краєзнавчого музею школи. А у 2010 році Любов Олексіївна брала участь в
обласному конкурсі учительської майстерності «Учитель року-2010» і
виборола почесне ІІ місце.
Стверджували, що людина – творець свого щастя.
Справжнє щастя – це, передусім, вміння любити життя і людей, це горде
відчуття своєї вагомості. Але, мабуть, чи не найважливіше – це вміння
віддавати всі сили, своє душевне тепло, полум’я свого серця служінню
людям.
А де ж таки криється коріння справжнього щастя?
Відповідь на це питання я намагалася знайти, перебираючи кожен крок
життя, кожну перегорнуту його сторінку, напередодні ювілею моєї сестри
Любові Олексіївни Рясик, якій 6 липня виповнюється 55 років.
Пройшовши довгий шлях життя, людина, мабуть, завжди
пам’ятає його початок. Розпочала свій трудовий шлях Любов у 1972 році в
своєму рідному селі Баратівка Новобузького району. Після закінчення
школи працювала піонервожатою, вчителем історії в Баратівській середній
школі, згодом у Баштанській вечірній школі. І ось уже більше 30 років
викладає історію та правознавство у Баштанській ЗОШ №2, яка стала для
неї рідною домівкою.
З сімдесяти учасників бойових дій
у Великій Вітчизняній війні, що проживають в Баштанському районі, Петро
Пилипович Борисов один з найвідоміших у райцентрі.
Війну він зустрів п'ятнадцятирічним підлітком у селі Рагозіно
Орловської
області. Через кілька місяців по його рідному селу рухалися наступаючі
німецькі війська. А після розгрому під Москвою це було вже не військо, а
деморалізований, спантеличений натовп. Навесні 1943 року німці зігнали
жителів сіл для будівництва оборонних споруд. У їх числі був і Петро
Борисов. «Запам'яталася і важка фізична праця, - згадує Петро Борисович,
- і ляпас, нанесений мені німцем, який нас чатував, всього лише за те,
що йому не сподобався мій непривітний погляд».
З того часу він твердо вирішив будь-якою ціною піти воювати проти
загарбників. Незабаром після визволення рідного села був призваний до
лав діючої армії. Бойове хрещення отримав восени 1943 року в боях за
визволення Києва. Там же, на правому березі Дніпра був поранений у
голову, чотири місяці перебував у госпіталі, звідки вийшов з
ампутованими лівим оком. Після лікування його комісували і направили
працювати санітаром евакогоспіталя в місто Брянськ.
«Поранених привозили з фронту ешелонами, - розповідає Петро Пилипович .-
За добу на ношах доводилося переносити сотні людей. Одні дякували за
надану допомогу, інші лаяли, вважаючи санітарів за симулянтів, які
ухиляються від передової. Пригадую, як один з поранених обізвав мене
«тиловим щуром», а потім, роздивившись, що в мене лише одне око,
довго вибачався».
Разом з наступаючими військами евакогоспіталь пройшов через Росію,
Білорусію і закінчив свій шлях у Польщі, в місті Лодзь. Там довелося
зустріти день перемоги.
У Баштанці Петро Пилипович з 1968 року. Двадцять років працював
бригадиром позавідомчої охорони. А після виходу на пенсію всією душею
віддався участі в художній самодіяльності. Разом з іншими він є активним
учасником народного хору ветеранів районного Будинку культури. Але
найбільше запам'ятався Петро Пилипович глядацькій аудиторії як
декламатор поетичних творів часів війни, зокрема поеми О. Твардовського
«Василь Тьоркін», більшу частину якої він до цього часу знає напам'ять. Першого липня нинішнього року П.Ф. Борисову виповнюється 85 років.
В числі перших з днем народження в цей день його привітають...
По итогам всеукраинского
конкурса «Населенный пункт лучшего благоустройства и поддержки
общественного порядка» за 2009 год Баштанка получила диплом Кабинета
Министров Украины второй степени в четвертой категории. Диплом был
вручен городскому голове В.Ф. Рыбаченко на выездном заседании
республиканской коллегии по вопросам реформирования жилищно-
коммунального хозяйства в г . Донецке.
В числе победителей всеукраинского и областного
конкурсов по благоустройству и поддержанию общественного порядка
Баштанка выходила и в предыдущие годы.
Отвечая на вопрос о складовых достижений в
ежегодных конкурсах, городской голова В.Ф. Рыбаченко отметил прежде
всего повседневную работу городской общины совместно с
райгосадминистрацией по наведению санитарного порядка на улицах, парках,
скверах, площадях и подворьях райцентра. В числе тех, кто внес весомый
вклад в благоустройство райцентра –коммунальное предприятия «Добробут»,
ЗАО «Баштанский сырзавод», ЗАСО «Заря Ингула», предприниматели В.Сухарь,
Ю.Гусев, А. Рябов, И.Лехман и другие. ...
С целью отметить заслуги жителей территориальной общины города Баштанка и сел Баштанского горсовета, других регионов Украины или иностранных граждан, внесших значительный вклад в социально- экономическое и культурное развитие территориальной общины города и сел Баштанского горсовета, за благотворительную, гуманитарную помощь, общественную деятельность сессия горсовета утвердила Положение о звании «Почетный гражданин города Баштанка». Это звание присваивается решением сессии горсовета только одному лицу раз на год и является пожизненным. Церемония присвоения звания происходит, как правило, на праздновании Дня города. Лицам, которым присваивается звание «Почетный гражданин города Баштанка», вручается свидетельство, диплом и нагрудный знак «Почетный гражданин города Баштанка».
Сессиягорсоветаутвердила городской бюджет а также основные показатели социально –
экономического развития города Баштанкаи сел Баштанского горсовета на 2010 год.
Выступая с докладом по этому
вопросу, первый заместитель городского головы Людмила Гриневич назвала
пять
основныхнаправлений инвестиционных
проектов, направленных на реализацию Программы социально –
экономического развития
города Баштанка и сел Баштанского горсовета.
В первую очередь эти проекты
касаются реконструкции детских дошкольных учреждений «Ягодка»,
«Дюймовочка»,
«Чебурашка», «Віночок»,
(объем финансирования на каждый из
них- 128тыс.грн.). Годовой объем финансирования
на реконструкцию
канализационно – очистных сооружений составил...
Чимало жителів Баштанки милуються гніздом з трьома
лелеками, обладнаним під дахом будинку пенсіонера Богдана Васильовича Ходака по
вулиці Ярослава Мудрого. Про те, що птахи не справжні, а виготовлені з гіпсу,
можна побачити, наблизившись до них на відстань до десяти метрів.
Але це ніскільки не зменшує відчуття затишку і душевного
спокою, якого надає лелече гніздо цьому подвір’ю.
-Трьох гіпсових лелек ми з дружиною придбали в минулому
році під час поїздки до батьків у Хмельннцьку область, - розповідає Богдан
Васильович. - В тих місцях птахів і тварин, придбаних у сувенірних палатках,
можна часто побачити на будівлях і подвір’ях селян. Втім,гнізда з живими, а не з гіпсовими лелеками
там зустрічаються частіше, ніж у нас. Що ж стосується Баштанки, то єдине гніздо
зі справжніми лелеками мені довелося побачити кілька років тому по вулиці
Крупської, коли працював водієм «швидкої допомоги».
А в цілому не так вже й багато жителів міста прагнуть
прикрасити свої обійстя гіпсовими іграшками. Навіть у тих, які вважаються
зразковими,часто окрім таблички «У дворі злий пес» нічого не побачиш. До речі,
уподвір’ї
Баштанка – місто, в якому дбають про майбутнє, піклуються про добробут жителів, створюють сприятливі умови для змістовного та заможного життя і відпочинку. В порівнянні з минулими роками Баштанка розквітла, замайоріла, стала привабливішою і все це завдяки жителям та керівникам господарств всіх форм власності, які небайдужі до свого рідного міста, які несуть не тільки матеріальну, а й моральну відповідальність за красу та впорядкованість Баштанки. З ініціативи міської ради у 2003 році було організовано комунальне підприємство «Добробут». Дирекція КП «Добробут» тісно спів-працює з усіх питань благоустрою з міською владою. Колектив підприємства складається з 30 чол., які повністю обслуговують територію міста та чотирьох прилеглих сіл. Поділяється колектив на 3 підрозділи – транспортний, група озеленення та вивезення твердих побутових відходів. Група озеленення забезпечує благоустрій території ради, зокрема обслуговують: 6 парків, 2 сквери, 30 газонів, впорядковують щоденно центральну площу та головні вулиці міста проводять санітарну очистку Пагорба Слави, забезпечують санітарну обрізку зелених насаджень, займаються озелененням міста. І саме вони щоденно піклуються про його естетичний вигляд.
В групі озеленення працює 12 чоловік, з них 7 жінок, на долю яких припадає прибирання такої великої території. Це – Олена Дячук, Валентина Лахіна, Лідія Петренко, Марія Ягасик, Оксана Шпак, Ольга Мончан та Ольга Довженко, яких ще знають, як «жінок в оранжевих жилетах». ........
За традицією у першу неділю лютого у Баштанській ЗОШ
І-ІІІ ступенів №2 відбулася зустріч випускників різних поколінь.
Зустрічали їх з радістю та любов’ю директор школи Г.І. Гавва,
заступники з начально-виховної роботи Н.М. Безручко, Т.П. Штевіна,
О.Г., Мксимова, класні керівники та всі вчителі. Бал поколінь
розпочався з цікавої екскурсії по школі. Усі гості були приємно вражені
тими надзвичайними змінами, які сталися за період їхньої відсутності.
Випускники поділилися своїми думками про те, що дуже б хотіли
повернутися в стіни рідної школи, у своє дитинство, юність.
Близько року тому я вперше в моєму житті сіла в
потяг. Мені сказали, що це потяг «Київ-Миколаїв» і я прибуду на станцію
Явкине близько 5 години ранку. Зупинка триватиме 2 хвилини. Я дуже
боялась, що пропущу свою станцію, тому навіть не лягала спати. Я не
знала про що думати, не знала який вигляд мають люди, які мене
зустрічатимуть, не знала, які люди в Баштанці і, звичайно ж, я не
досить добре знала українську мову, щоб розпитати про Баштанку
супутників. Я їхала з моєю найкращою подругою, також волонтером Корпусу
Миру, шепочучись на англійській мові про місце, яке незабаром назвемо
своїм домом на 2 роки.
Для утвердження демократичних засад розвитку нашої
держави необхідні відповідні зміни в галузі освіти, складовою якої є
виховання. Школа – це державно-громадський заклад, який повинен
організувати свою діяльність на грунті національної культури і
національних традицій, а за змістом і формами роботи відповідати
національно-культурним потребам України, становленню й розвитку
суверенної держави.
У ЗОШ №2 система виховання побудована на цінностях
добра, доброзичливості, поваги до гідності дитини. У нас працює
дбайливий колектив учителів та учнів, де дитина почувається, як у
рідній сім’ї. Суть цієї системи – «Школа-рідний дім». Стосунки між
учителями і учнями розвиваються на основі співробітництва і ділового
партнерства, вчителі та учні - рівноправні суб’єкти
навчально-виховного процесу.
28 жовтня - День визволення України від німецько –
фашистських загарбників. На честь цієї дати у школі відбулася зустріч з
ветеранами Великої Вітчизняної війни, на якій ветерани поділилися
спогадами про бурхливі воєнні роки, про свої бойові шляхи. Також
ветерани відвідали шкільний музей і здійснили екскурсію по школі. Такі
зустрічі завжди зворушливі і залишають глибокий слід в душі кожного.
Листям опалим у скверах і парках
Осінь жовтава злегка шелестить...
Війна і жінка... Що може бути більш
несумісним, ніж ці поняття.
У війни не
жіноче обличчя, але скільки жінок і зовсім юних дівчат виносили з поля бою на
своїх плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували
чоловічу роботу в тилу. Ще більше їх було в партизанських загонах. Вони ходили
в розвідку лікували поранених та хворих, забезпечували зв'язок з Великою
землею і часто гинули від рук фашистів, не промовивши ні слова.
Війна нагадує
про себе обелісками і братськими могилами. Вони –св’ятиня нашої пам'яті.
Щороку, 19 квітня, наша школа вшановує світлу пам'ять жінки, яка своє життя
поклала на алтар перемоги над фашизмом, залишившись вірною своїм ідеалам,
своєму народові. Це - Августа Павлівна Півень - жінка, мати, вчителька.
