Щоб встановити лічильник на воду потрібно зробити такі кроки
Крок 1. Придбати водяний лічильник.
Крок 2. Необхідно звернутися у абонентський відділ
КП «Міськводоканал» та звірити платежі по особовому рахунку. При умові
наявності заборгованості за спожиті послуги необхідно погасити її, або
укласти угоду на реструктуризацію боргу.
Крок 3. Написати заяву на видачу технічних умов (абонентський відділ).
Крок 4. Звернутися у абонентський відділ та укласти
угоду на встановлення приладу обліку. У призначений день фахівці
змонтують лічильники та підготують їх до експлуатації. Оплатити за
роботу зі встановлення лічильника. Підсумком цих робіт буде «Акт про
введення в експлуатацію приладу обліку води».
Крок 5. Для того, аби нарахування за спожиті
послуги здійснювалося за показами лічильника, його треба зареєструвати
(взяти на облік) у абонентському відділі КП «Міськводоканал» на
особовому рахунку абонента.
Чи можна встановити лічильники самостійно?
Споживач може встановити лічильник самостійно... ...
03-04 липня 2011 року на стадіоні мікрорайону «Агропромтехніки» відбулися міські змагання на кубок з вуличного футболу.
З метою проведення цих змагань було забезпечено приведення
футбольного поля до належного санітарного стану, скошено траву, вивезено
сміття та забезпечено поновлення розмітки поля силами працівників
апарату міської ради, депутатів від Партії регіонів, самих юних
спортсменів.
Участь у відкритті змагань взяв Баштанський міський голова Рибаченко
Володимир Федорович, який привітав футболістів, їх рідних, побажав
натхненної гри, віри в свої сили та прагнення перемоги.
В цих
змаганнях брали участь діти 3-х вікових категорій: 1999-2001 року
народження, 1997-1998 року народження та 1994-1996 року народження. Не
залишились байдужими до цього виду спорту і сільські дітлахи: активними
учасниками стали маленькі мешканці сіл Зелений Яр та Добре. Відрадно те,
що з кожним роком збільшується кількість учасників, що прагнуть
показати своє вміння і любов до футболу. Їх підтримують рідні батьки,
брати, сестри. Впродовж двох днів змагань рідні постійно вболівали,
підтримували та надихали на перемогу своїх юних футболістів. У
наймолодшій віковій категорії перемогу виборола команда вулиці
Баштанської республіки.
Тридцятого березня своє 90- річчя відзначає житель
Баштанки Іван Кузьмович Сімак, в минулому вчитель фізкультури, який
присвятив більше тридцяти літ фізичному вихованню школярів.
До речі, він єдиний з чоловіків райцентру, який досягнув 90-літнього віку в цьому році. Цьому
сприяло те, що Іван Кузьмович ніколи не палив цигарок, не зловживав
спиртним, займався спортом, одним словом, дорожив здоров`ям з юних літ.
Чимало поколінь людей в Баштанці пам`ятають Івана
Кузьмовича, як активного спортсмена, кандидата в майстри спорту,
завзятого шахіста, учасника художньої самодіяльності, самодіяльного
художника, мисливця і рибалку і просто як енергійну, життєрадісну
людину.
А ще він кілька років був народним засідателем у
районному судді і громадським помічником прокурора району. Тричі
І.С.Сімак обирався депутатом міської ради. Він і зараз в душі вважає
себе набагато молодшим своїх літ.
Народився Іван Кузьмович Сімак в с.Єгоровка Волновахського району Донецької області в шахтарській сім`ї.
В Баштанський район прибув перед початком війни.
До лав діючої армії був призваний в1944 році, але
воювати довелось всього лише кілька тижнів, після поранення і лікування в
госпіталі повернувся в с. Новоіванівку, де проживав під час війни.
Спершу працював фінансовим інспектором, а в
п’ятдесятих роках після закінчення Миколаївського педагогічного училища
викладав фізкультуру в Баштанській середній школі.
Так склалось життя у Івана Кузьмича, що вже багато
років живе сам, з найближчих родичів залишився один племінник. Але його
постійно відвідують знайомі, колишні спортсмени і учні, багато з яких
вже давно на пенсії.
Дитинство Гапішко Світлани
Володимирівни пройшло на мальовничому березі Інгулу. Як тільки схили
розквітали первоцвітами, дівчинка поринала у неповторну красу весняного
степу. Закоханість у природу, рідний край залишились у неї на все
життя. Від батьків - допитливість, надзвичайна працездатність і
цілеспрямованість.
Школа. Захоплююча подорож у країну знань. Та хімія
полонила серце Світланки. 1983 рік… Баштанська середня школа №1, урок
хімії заслуженого учителя УРСР Ткачової Любові Іванівни, який натхненно
пояснює нову тему, уважно слідкує за тим, як розуміють її діти. А
«індикатором» настрою для Любові Іванівни завжди були блакитні очі
улюбленої учениці, найкращого знавця хімії у школі, – Світлани. Зерна,
посіяні вчителем, впали у благодатний ґрунт. Дві любові: до хімії та
природи, а також захоплення майстерністю улюбленого вчителя хімії –
визначили долю дівчинки. Батьки пророкували доньці кар’єру лікаря. Та
вона наполягла на своєму: «Буду вчителем хімії». Закінчивши Херсонський
педагогічних інститут ім. Н.К.Крупської у 1991-му, Світлана вже 21 рік
викладає хімію та біологію. У Баштанській гімназії працює з дня
заснування закладу – 8 років.
Любов до хімії стала улюбленою справою, професією, сутністю її життя... ...
Учительська доля… Її обирають,
вона обирає…Обирає тих, хто любить дітей, знаходить радість у
спілкуванні з ними, переймається їхніми успіхами і невдачами.
В степовій Баштанці, у сім’ї
Ходаків 8 квітня 1973 року народилася синьоока білокоса дівчинка, яку
назвали слов’янським ім’ям Світлана, що означає «світла». Кажуть, ім’я
визначає долю. Володарка цього імені уважна і м’яка, надзвичайно порядна
і чиста душею людина, створена для любові, якою вона ділиться з
оточуючими. Ніхто з рідних навіть не уявляв, що ця спокійна, лагідна
дівчинка стане в майбутньому вчителькою. Назавжди в пам’яті
закарбувався перший клас, і перший урок у вчителя Корольової Валентини
Григорівни. Ще, навчаючись у початковій школі, знала – вона стане
вчителем, таким, як її улюблена перша вчителька. Та у долі були свої
плани. У п’ятому класі у Світлани з’явилось нове захоплення, яке стало
пристрастю і визначило життєвий і професійний шлях. Це королева наук
математика. Любов’ю до неї дівчинка завдячувала вчителям-математикам,
професіоналам, закоханим у свій предмет: Гапішко Світлані Григорівні та
Решетнік Ірині Миколаївні. Цілеспрямована, працелюбна, допитлива,
активна – так її характеризували однокласники. З дитинства любила
навчатись, брала активну участь у районних, обласних олімпіадах з
математики, школу закінчила із золотою медаллю. Після закінчення школи
вступила до Миколаївського державного педагогічного інституту ім. В.Г
Бєлінського на фізико- математичний факультет,
«Учителем школа стоїть», - писав Іван Франко.
Це твердження не викликає сумнівів і нині. Сучасний навчально-виховний
процес тримається на вчителеві – творчій гуманній особистості, яка має
високу фахову підготовку. Саме такою є відмінник освіти України, вчитель
–методист, учитель вищої категорії, неповторна особистість і
талановитий педагог Баштанської гімназії Озерова Оксана Федорівна.
З дитинства вона любила навчатись, брала активну
участь і була переможцем у районних, обласних олімпіадах з фізики,
математики, була учасником Всеукраїнської олімпіади з фізики, школу
закінчила із золотою медаллю. Наполеглива і цілеспрямована, енергійна,
Оксана досягала перемог не тільки у навчанні, але й у спорті. Вона –
активна учасниця змагань та ігор військово-патріотичного спрямування
«Зірниця» та «Орля», військово-прикладного багатоборства , має перший
дорослий розряд з легкої атлетики. Труднощів не боялася. Здавалося, що
важче, то цікавіше.
Після закінчення школи вирішила стати
фізиком-радіоелектроніком. Навчалася в Дніпропетровському державному
університеті на кафедрі «Радіофізика», який закінчила 1991 року з
відзнакою, мріяла займатися наукою. Але доля склалася по - іншому.
Оксана Федорівна повернулась у рідне місто Баштанку вчителем фізики. Її
мета – стати професіоналом, навчати дітей та ще й так, щоб їм було
цікаво, передати учням свою любов до предмета. З 2005 року вона працює у
Баштанській гімназії, викладаючи фізику, астрономію, природознавство,
закладі, що вимагає від учителя особливої фахової та педагогічної
підготовки.
Про себе вона каже: «Я любила школу як учениця,
особливо фізику. Мабуть тому, що її викладав учитель від Бога Турченяк
Володимир Антонович. А тепер глянула на неї його очима - очима вчителя.
Інший світ, інший ступінь і суть навчання... ...
Окрім
працівників КП «Добробут», на благоустрої міста працюють і
правопорушники, на яких накладені адміністративні стягнення, а також
особи, які виконують громадські роботи ,як покарання. В баштанці така
практика існує вже третій рік. Контроль за виконанням цих робіт здійснює
комунальна організація «Правопорядок». За минулий рік, роповідає начальник
КО «Правопорядок» Ігор Болтрушко, за рішеннм суду на громадських
роботах у нас працювало 120 чоловік, за січень нинішнього року- чотири
чоловіка. Терміни відпрацювання- від 40 до 60 годин для осіб, на яких
накладені адміністративні стягнення та по 80- 120 годин і більше для
засуджених. Разом з комунальниками порушники
беруть участь в ліквідації наслідків погодних стихій, сміттєзвалищ,
займаються прибиранням місць загального користування, благоустроєм
території міскради. Більша частина «адміністративників» попадають сюди
за порушення правил вуличного руху,за які на них накладені
адміністративні стягнення. Перед багатьма поставлено вибір: або сплата
чималого штрафу,або відпрацювання певної кількості годин на благоустрої
міста. Як правило, суд направляє свої
рішення в кримінально-виконавчу інспекцію, а звідти виписують
направлення в нашу комунальну організацію «Правопорядок», де ми
контролюємо виконання цих громадських робіт. Щоденна норма відпрацювання
становить чотири години. Контролює виходи на роботу... ...
За минулий рік у нашому місті
замінили покрівлю на дев`яти «багатоповерхівках», в яких функціонують
об`єднання співвласників багатоквартирних будинків. При цьому замість
шиферу використовували металочерепицю і профнастил. Строк експлуатації
таких покрівель в чотитри – п`ять разів більший, ніж на будинках,
покритих шифером. Для заміни дахів в рамках реалізації державної
програми реформування житлово- комунального господарства виділено і
освоєно 1 мільйон 22 тисячі гривень. Замовник робіт - головне управління
капітального будівництва обл держадміністрації, підрядники – будівельні
організації райцентру і міста Миколаєва.
Одним з першочергових напрямків реконструкції
міського житлового фонду перший заступник міського голови Віктор Кот
вважає теплосанацію, яка передбачає утеплення стін багатоквартирних
будинків. В цьому напрямку триває підготовка проектів для проведення
необхідних робіт по кожному будинку, визначаються суми необхідних коштів
для послідуючого виділення їх з державного бюджету. Нам належить
здійснити теплоізоляцію стін панельних багатоквартирних будинків,яких у
райцентрі нараховується вісім.
Першим етапом виконання енергозберігаючої програми
міськради є заміна вікон у всіх дошкільних дитячих закладах міста. За
минулий рік замінені на металопластикові вікна в чотирьох дитсадках райцентру на суму 492 тисячі гривні. В 2011 році за рахунок бюджету розвитку... ...
Самобутній фольклорний ансамбль «Бабусина пісня»,до
складу якого входять закохані в народну творчість бабусі, продовжує
радувати жителів райцентру своїм неповторним виконанням пісень
старовини.
Однією з активних учасниць ансамблю є Любов Яківна
Корольова, яка в минулому все своє трудове життя працювала закрійницею
районного комбінату побутового обслуговування. 12 січня Любов Яківна
відзначає свій день народження.
Її дитинство пройшло в нелегкі воєнні і повоєнні
роки. Наша сім`я,розповідає Любов Яківна, проживала тоді по вулиці
Горького. Батько,Яків Юхимович, до війни працював в редакції райгазети,
мати, Віра Максимівна - складачкою друкарні. Саме від неї успадкувала
Любов Яківна любов до народної пісні і чудовий голос,який зберігся до
сьогоднішніх днів. Серед багатьох знімків у сімейному альбомі є кілька
весільних фото, на яких Віра Максимівна виконує пісні з бубном в руках.
Вона була постійною заспівувачкою на сімейних і вуличних святах.
Любові Яківні йшов четвертий рік, коли розпочалась
війна. Про це їй і двом сестрам повідомила мати ,розбудивши червневим
світанком. Пам`ятає вона окремі фрагменти військових дій, нелегкі часи
окупації. В післявоєнні роки... ...
На сьогоднішній день з п`яти тисяч учасників бойових дій у нашому районі залишилося в живих 65 чоловік.
З одним із них, Володимиром Олександровичем
Єгоровим, ми зустрілись холодного грудневого дня, коли господар випікав
хліб у своєму будинку по вулиці імені Карла Маркса. Десять років тому
хліб випікала його покійна дружина, а зараз це робить сам господар. І,
як було видно, виконує він цю кулінарну операцію з задоволенням для
себе і для малого внука. Запитую, чи такий хліб довелось йому їсти у
1933 році.
Справжнього хліба ми в той голодний рік майже не
бачили, відповідав співрозмовник. Мені тоді було дев`ять років, наша
сім`я проживала в селі Явкино. Весною мати посадила мене і сестру на
поїзд і відправила до тітки в Миколаїв. До міських родичів тоді
направляли своїх дітей чимало селянських родин, знаючи, що в місті їм
хоч чим - небудь допоможуть з харчуванням . Сестра матері влаштувала
нас до дитячого притулку. Там ми пробули до початку осені, а потім нас з
іншими дітьми з Баштанського району посадили на поїзд і звеліли зійти
на станції Явкино. Звідти по селах розвозили підводами. ...
Микола Ананійович Желєзний на своєму 83- літньому віку пережив і
бачив чимало. В райцентрі його знають, як учасника бойових дій в роки
другої світової і як працелюбного комбайнера, який дванадцять років
працював в Баштанській МТС і встановив кілька рекордів по намолоту
зерна під час жнив в 50-ті роки минулого століття. …З далеких спогадів дитинства в його
пам` яті навіки залишився холодний весняний день 1929 року, коли в їхню
сім`ю прийшли місцеві «активісти». Проживали ми тоді в селі Зелений Яр,
розповідає співрозмовник, батько був одним з тих, хто не поспішав
вступати до колгоспу. Для роз`яснювальної роботи з цього приводу
завітали представники «буксирної» бригади Іван Мороз і Григорій Смола.
Реквізували для потреб колгоспу все, починаючи від фотопортретів, що
висіли на стіні, до самовара, який забрали прямо зі столу. Побачили в дворі однорічного бичка і
стали його відв`язувати, щоб забрати з собою. Батько не витримав,
ударив люшнею від ярма одного з незваних гостей. А наступного дня долю
нашої сім`ї вирішила «трійка» ОДПУ. Батька заарештували, (він помер в
тюрмі в 1938 році), а матір, мене і старшого брата Івана виселили з
нашого будинку. Нас прийняли до себе жити близькі родичі матері в селі
Зелений Гай. Брат Іван помер в 1941 році , застудившись від довгого
перебування в підвалах, які в той час були обладнані під бомбосховища. А
я в шістнадцятирічному віці був вивезений до Німеччини. Дорогою, на станції Перемишль нам
разом з товаришем Павлом вдалося втекти. Через кілька тижнів блукань ми
потрапили на окуповану територію Білорусії. Там нас прихистив лісник
і в нього ми знаходились до звільнення Радянською Армією. В 1944 році сімнадцятирічний Микола
Желєзний воював у складі 70-ї армії 2-го Українського фронту. Двічі був
поранений, востаннє контужений в боях на р. Одер. День Перемоги
довелось зустріти водному з військових госпіталів Південного Уралу... ...
Григорий Федосеевич Трибрат на сегодняшний день единственный из
оставшихся в живых участников партизанского движения в Баштанке в годы
Второй мировой войны. Его жизненный путь отмечен многими боевыми и
трудовыми наградами. 18 ноября нынешнего года Григорию Федосеевичу
исполняется 85 лет.
Несмотря на преклонный возраст, он продолжает
принимать участие в поисковой деятельности партизанского движения в
районе, регулярно выступает в составе хора ветеранов войны и труда
районного дома культуры, является активистом районной ветеранской
организации, сотрудничает со средствами массовой информации района.
Жизненный опыт, самодисциплина... ...
Жительнице Баштанки Анастасии Георгиевне Рудь 2
ноября исполнилось 96 лет. Кроме нее, в райцентре на конец года
проживало две бабушки, которым по 99 лет, и одна 97 – летняя жительница.
Но , наверное, никто из них не сможет так подробно рассказать о прошлой
эпохе, как это сделала во время нашей встречи Анастасия Георгиевна.
Она родилась через
три месяца после начала первой мировой войны, помнит нелегкие тридцатые
годы, пережила период фашисткой оккупации, выстояла время
послевоенного восстановления, стойко переносила личные невзгоды и
испытания на своем веку.
Родилась я в селе Привольное, рассказывает
Анастасия Георгиевна, моя девичья фамилия - Пегова. В семье, кроме
меня, был еще младший брат Тимофей. Вскоре наша семья переехала в
соседнее село Горожено... ...
Крок 1. Придбати водяний лічильник. 
За минулий рік у нашому місті
замінили покрівлю на дев`яти «багатоповерхівках», в яких функціонують
об`єднання співвласників багатоквартирних будинків. При цьому замість
шиферу використовували металочерепицю і профнастил. Строк експлуатації
таких покрівель в чотитри – п`ять разів більший, ніж на будинках,
покритих шифером. Для заміни дахів в рамках реалізації державної
програми реформування житлово- комунального господарства виділено і
освоєно 1 мільйон 22 тисячі гривень. Замовник робіт - головне управління
капітального будівництва обл держадміністрації, підрядники – будівельні
організації райцентру і міста Миколаєва.
На сьогоднішній день з п`яти тисяч учасників бойових дій у нашому районі залишилося в живих 65 чоловік.
Григорий Федосеевич Трибрат на сегодняшний день единственный из
оставшихся в живых участников партизанского движения в Баштанке в годы
Второй мировой войны. Его жизненный путь отмечен многими боевыми и
трудовыми наградами. 18 ноября нынешнего года Григорию Федосеевичу
исполняется 85 лет.
