Зачекайте, літа,
На хрещатій дорозі.
Ще надворі не осінь,
А в душі ще весна.
Шкільні роки – то найкраща пора в житті кожної
людини. Дуже добре це розумієш з роками. В цьому переконалися ми,
випускники Баштанської середньої школи далекого 1958 року.
Зараз вже й школи там немає, а у її приміщенні
знаходиться навчально-виробничий комбінат. Але ми, колишні учні, дуже
добре пам’ятаємо і рідну школу, і уроки, і дорогих нам вчителів, хоча й
минуло з того часу цілих півстоліття.
За 50 років ми жодного разу не зустрічалися, тому
дуже нелегко було впізнати тих однокласників, які давно живуть за
межами Баштанки. Робили це майже інтуїтивно, тож і сміялися, і плакали
при зустрічі від численних «Хто ти?». До глибини душі були розчулені.
Справді, з ніжних і скромних та худеньких Люсів, Марусь, Олів і Аллів
дівчатка перетворилися у серйозних поважних дам. А високі незграбні
Георгії і Толі стали мужніми, солідними чоловіками.
На випускному в нас не було ні святкових випускних
суконь, ні модних костюмів з галстуками, не було й накритих столів. Ми
всі були одягнені у шкільні форми, а дехто й цього не мав, як і не мали
у що взутися. Просто був танцювальний вечір – прощання зі школою, на
якому грав на баяні наш однокласник Володимир Рижик, який, до речі, згодом став директором музично
Древня істина гласить: людина не може жити, не
приносячи нікому добра. І добре, коли вона сама розуміє своє
призначення в суспільстві, бо тоді здатна завдяки своїй самовідданій
праці та життєвому оптимізму робити світ кращим.
Більше 37 років життя присвятила творчій роботі Світлана Василівна
Плужник – людина, безмежно віддана культурі . 14 років з них вона
очолює районний Будинок культури. Свою трудову біографію Світлана
почала з 16 років, коли її, юну й недосвідчену, призначили начальником
Червоноволодимирівського відділення зв’язку Новоодеського району,
звідки вона родом. Потім вона працювала швачкою на галантерейній
фабриці в Миколаєві. Працювала сумлінно, на совість, дівчину часто
ставили за приклад іншим, заохочували.
Нелегке, але цікаве життя за плечима жительки Баштанки Олександри Кіндратівни Пляки. Їй є що згадати й розповісти нащадкам. Озираючись на пройдений життєвий шлях довжиною в 90 років, вона з впевненістю говорить, що прожила життя гідно, бо завжди була чесною, порядною, відповідальною. Олександра Кіндратівна – корінна жителька Баштанки. Вона була свідком багатьох історичних подій, що відбувалися на Баштанщині.
Погожого осіннього дня 1977 року в
Баштанці гостинно відчинив двері новий дошкільний заклад – ясла-сад
«Чебурашка». Гарне двоповерхове приміщення з блакитними вікнами вдало вписалося
в один із затишних куточків міста і стало рідним домом для більше сотні дітей.
Очолила заклад Валентина Іванівна
Лупіна – досвідчений педагог, майстер своєї справи, яка все життя присвятила
вихованню малюків. Таких же закоханих у роботу підбирала вона й працівників,
формувала групи дітей.
8 жовтня 2007 року профспілковому
комітету підприємців Баштанського ринку «Експрес» спільно з керівництвом
районної громадської організації «Народна самооборона» вдалось відстояти свої
права в господарському суді Миколаївської області щодо незаконного підвищення міською
радою ставки ринкового збору (встановлено 18 липня 2007 року на рівні 2 грн. 55
коп. і є найвищою в Україні. Навіть у Києві, столиці України, вона складає 2
грн. 50 коп.)
З цього приводу автором сайту
було проведено зустріч з керівником районної «Народної самооборони» Олегом
Анатолійовичем Сидорикою.
============
До речі, профспілка підприємців ринку «Експрес» була
створена за допомогою Олега Сидорики, адже саме після прийняття міською радою
горезвісного рішення підприємці ринку звернулись до нього, як до керівника
«Народної самооборони» з проханням допомогти захистити їхні права.
Ветеранська організація
Баштанської міської ради нараховує у своїх лавах майже тритисячі чоловік: ветеранів війни – 506 чол. з
них 10 інвалідів Великої Вітчизняної і стільки ж учасників бойових дій,
солдатських вдів у нашому місті – 86, ветеранів праці – 2100, ветеранів
військової служби – 7, правоохоронних органів – 16, дітей війни більше 2600
чол. Вони делегували своїх найактивніших представників на звітно-виборну
конференцію, яка відбулася нещодавно вміській раді.
До міської ветеранської організації
входять чотири первинні, які діють при Баштанській райспоживспілці, СТОВ
«Відродження», в районі «Агропромтехніки» та центральної райлікарні.Їх очолюють В. Г. Ситник, О. Х. Пришедько, Г.
І. Генералова таЛ. І.
Парафіло.
Вода займає 71 відсоток площі поверхні земної кулі.
Однак прісної води дуже мало. У багатьох країнах світу забезпечення питною
водою є проблемою номер один. Проблема з питною водою нині є в багатьох великих
і малих містах України.
Не виключенням є й Баштанка, адже колодязів у місті
практично немає, найближчий артезіанський колодязь – у селі Шевченко.
Водопровідна мережа стара – їй майже 50 років. У той же час ми звикли, що вода
у нас практично завжди є, а в осінньо-зимовий період подається цілодобово. Та
останнім часом вона мутна, з неприємним запахом...
Стаття, опублікована в районній газеті «Голос
Баштанщини»
Шановна
редакціє! Ми, фермери, одноосібники, домогосподарки, приватні підприємці,
прості сільські люди, які на Ярмарковій площі в Баштанці продаємо свою
продукцію – зерно, овочі, м’ясо, останню курку, щоб прогодувати свою сім’ю (є,
на жаль, й такі), звертаємось через газету до міської влади.
Учні Баштанської музичної школи
беруть активну участь у концертах міста, обласних конкурсах, де виступають
успішно. Минулий навчальний рік був багатим на сценічні події...
У житті кожної людини школа залишає неповторний і
незабутній слід. І якщо в день останнього дзвоника або випускного вечора багато
хто з випускників радіє: добре, що закінчили школу, то з роками кожен розуміє:
це були найкращі роки життя - веселі, цікаві, безтурботні, повні невгамовної
енергії і багатьох сподівань.
І яке ж то щастя зустрітися зі своєю юністю через
півстоліття, вже в новому тисячолітті!
Саме така зустріч випускників Баштанської СШ №3
1957 року випуску відбулася минулої суботи. В день Івана Купала до районного
Будинку культури сходилися сивочолі, статечні і поважні люди. Вони цього дня
стали такими ж, які і 50 років тому - веселими, гомінкими, по-юнацьки
безтурботними і по-справжньому щасливими Галями, Зінами, Гришами, Толями.
Комп'ютеризація навчального процесу - потреба сьогодення
У наш час важко знайти галузь науки чи народного господарства, де не використовують комп'ютерну техніку. Сучасний розвиток інформаційних технологій дає змогу їм проникнути в усі сфери людської діяльності, стати незамінним помічником людини. Не виняток і сфера освіти. Важко уявити сьогодні освітній заклад, який не мав би комп'ютерного класу. Спочатку комп'ютери слугували лише для вивчення основ інформатики і програмування, нині стоїть питання про використання комп'ютерних технологій і техніки для проведення нестандартних уроків, перевірки знань учнів.
На сесії міської ради, що відбулася в кінці березня, депутати ознайомилися з ходом виконання рішення міської ради «Про міську Програму соціального захисту людей похилого віку та осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах на 2006-2008 рр. («Турбота»)». Обговоривши це питання, сесія прийняла рішення активізувати роботу щодо проведення благодійних акцій
