У районі 17 початкових, 14 неповних середніх і 6 середніх шкіл, в яких навчається 7164 чол.

* * *

За видатні спортивні досягнен­ня чемпіонату світу з плавання С.П.Бойченку присвоїли звання «Заслужений майстер спорту», вручили орден «Знак пошани».

Їм пам'яттю болить війна

Більше 62 мирних років відшу­міло над нашою землею, але фронтовикам пам'яттю болить війна. Немає такого дня, щоб вони не згадували ті криваві роки.

- Воював, як усі. Що розпові­дати? - говорить про своє фрон­тове минуле учасник бойових дій, житель села Мар'ївка М. М. Скуратовський. Як і більшість фрон­товиків, це дуже скромна люди­на, не звик він хвалитися своїми ратними подвигами.

Розпорядженням голови Миколаївської облдержад­міністрації та на підставі рішення обласного організа­ційного комітету переможця­ми Всеукраїнського конкур­су на звання «Кращий робо­тодавець 2006 року» в Ми­колаївській області серед підприємств нашого району визначено...

Баштанщина у датах, подіях і фактах

У минулому 2006 році Баштанський район відзна­чав своє 80-річчя. Складо­вою частиною Миколаїв­ської області наш район став восени 1937 року, вийшовши зі складу Одеської області, яка була поділена на Одесь­ку та Миколаївську, згідно із постановою ЦВК СРСР від 22 вересня 1937 року «Про розподіл Харківської, Київ­ської, Вінницької і Одеської областей»....

Презентація в бібліотеці

Днями в центральній районній бібліотеці відбу­лася презентація книжко­во-ілюстративної вистави-події «Тобі, наш краю слав­ний, - 70», яка відкрилася на абонементі і приуроче­на 70-річчю утворення Ми­колаївської області. Пер­шими відвідувачами цієї виставки стали сільські бібліотекарі, які в цей день зібрались в районному ме­тодичному центрі на свій семінар. Тому презентація пройшла дуже цікаво, було багато питань, на які дала кваліфіковані відповіді організатор виставки Лю­бов Василівна Штефан.

У двадцяті роки функціонувало на нашій Баштанщині чимало хуторів, які нині зникли з лиця землі і залишилися лише в згадках тих, хто народився і зростав у широких степах. Виявляєть­ся, був тоді у нашо­му районі невелич­кий хутірець Бобри.

Саме там змал­ку жив Іван Микито­вич Сорокопуд. На­родився майбутній захисник Вітчизни у простій селянській ро­дині. З дитинства пізнав на собі не­легку працю біля землі та біля ху­доби. Ніяких мрій про заморські країни не плекав. Думав, що тут і житиме довіку.

Від Доброї Криниці – до Берліну

Сапер, як відомо, помиляєть­ся лише один раз. Простому сільському хлопцю, мабуть, і в снах не снилося, що йому випаде фронтова дорога, та ще й з міношу­качем у руках. Іван Федорченко, будучи сапером, не допустив по­милки, пройшов крізь свинцеві дощі війни, знай­шов і знешкодив не одну міну чи бомбу, залишився серед живих і до­жив до наших днів. У нинішньо­му році йому ви­повнюється 86. Вік - досить по­важний.

Вовкулаки розперезались

Якою ж треба бути люди­ною, щоб власними руками зруйнувати святе із святих - могили тих, хто пішов у вічність?!

Ми всі, зайшовши на кла­довище, де б воно не було - у найменшому селі чи в най­більшому місті, притишуємо голос, ніби боячись поруши­ти спокій тих, чий прах ле­жить тут у сирій землі, а душа зайняла своє місце на небі. І навіть не можемо уявити, що під покровом ночі тут можуть стукати, грю­кати, руйнувати.

Центром медицини на селі є фельдшерсько-акушерський пункт, працівники якого є пер­шими рятівниками для сільчан. Це добре розуміє місцева вла­да Мар'ївської сільської ради. Три роки тому місцевий ФАП перевели зі старого приміщен­ня в нове при Мар'ївському дошкільному навчальному за­кладі. А зараз Мар'ївський фельдшерсько-акушерський пункт - один із зразкових у на­шому районі.