|
В розділі матеріалів: 1765
Показано матеріалів: 91-105 |
Сторінки: « 1 2 ... 5 6 7 8 9 ... 117 118 » |
 Серед колег Баштанського опорного закладу ЗСО І-ІІІ ступенів №1 по-особливому вирізняється учитель англійської мови Наталія Єгорівна Сидорика. Вона змінила свою ідентичність: не зважаючи на російське коріння, зараховує себе до українців, хоча у побуті іноді спілкується російською мовою, проте з гордістю читає вірші Т. Шевченка українською мовою.
Народилася Наталія Єгорівна 7 листопада 1966 року в містечку Кадом Рязанської області. Усе дитинство та юність пройшли в Росії, вчилася спочатку в Рязанському, а потім у Коломенському педагогічному інституті за спеціальністю вчитель англійської мови.
Побравшись у 1988 році, подружжя переїхало у Баштанку за місцем служби чоловіка. Оскільки чоловік, Олег Сидорика, був військовим, то згодом довелося подорожувати різними містечками й проживати в гарнізонах. Але доля знову повернула її на Баштанщину: тут її сім’я, друзі, робота. Успішний педагог, прекрасна подруга, щаслива дружина й мати, яка разом з чоловіком виховала доньку Катерину та сина Антона. |
Напередодні свята працівників сільського господарства ми завітали до фермерського господарства «Володимир», що вже понад 20 років є лідером серед вирощування сільськогосподарських культур, щоб познайомити вас, шановні читачі, з механізаторами двох поколінь – батьком та сином – Леонідом та Андрієм Буряченками (на фото), які вже чимало років добросовісно працюють на даному підприємстві.
|
 Олександра Пархоменка не треба представляти жителям с. Інгулка, адже односельці добре знають активного у всьому, творчого молодого чоловіка, який вміє дивувати, бо має багато здібностей, захоплень, планів і знаходить час, щоб вдало їх реалізувати.
Сьогодні він викладає дітям хімію й біологію в Інгульському закладі загальної середньої освіти. Попри велику учительську зайнятість знаходить час для позашкільної роботи з учнями, для участі в сільській художній самодіяльності, співає в церковному хорі, пише вірші, вишиває бісером і створює прекрасні апетитні шедеври з тіста. У 2019 році Олександр Пархоменко став дип-ломантом районного творчого проєкту «Талановита молодь Баштанщини». Тож не дивно, що нам захотілось познайомитися з Олександром, дізнатися про нього більше й розповісти вам, дорогі друзі «Голосу Баштанщини».
Олександр Пархоменко народився й виріс у с. Інгулка у багатодітній сім’ї, має двох менших братів – Сергія і Артема. Його матір – Ірина Іванівна – педагог, а батько – Ігор Григорович – працює у сільськогосподарському підприємстві. |
 Поки деякі українці не вірять у коронавірусну хворобу і проводять антивакцинальні мітинги, розповсюджують міфи про всесвітні заговори проти людства, лікарі продовжують боротися з новим вірусом, що застав їх зненацька. Вже понад рік кожного дня медичні працівники працюють у небезпеці і рятують життя інших з ризиком для власного здоров’я. Тому лікарі, на відміну від деяких співгромадян, не мріють про скасування карантину і не вважають обмежувальні заходи надмірними.
Офіційна статистика
За інформацією Міністерства охорони здоров’я за весь час пандемії в Україні захворіло 3155519 осіб; одужало – 2572738; летальних випадків – 74857.
Як повідомляє Миколаївський обласний штаб з ліквідації наслідків НС станом на 12 листопада у Миколаївській області виявлено 972 нових підтверджених випадків COVID-19. Одужало хворих на коронавірус за добу – 301, всього – 79947. Померло всього в області від наслідків COVID-19 – 2664, за добу – 30 чоловік.
Станом на 12 листопада у КНП «Баштанська багатопрофільна лікарня» знаходиться на лікуванні в госпітальних відділеннях: 36 чоловік з підтвердженим діагнозом COVID-19, 3 хворих з підозрою. Стан пацієнтів середньої тяжкості, проводиться відповідне лікування.
|
Вакцинація проти COVID
рятує життя
На сьогоднішній день пандемія COVID-19 - це хвиля не щеплених людей. Серед людей, яких госпіталізували з COVID-19 97,1%, були невакцинованими, тобто не отримали двох доз антиковідної вакцини. Загалом серед українців, яким діагностували коронавірусну хворобу , 95,7% не були повністю вакциновані.
Це є ще одним доказом того, що вакцинація діє та захищає від важкої форми COVID-19.
Якщо ви хочете вберегти себе від важкого перебігу, госпіталізації та смерті — зробіть щеплення вже сьогодні.
|
Нещодавно священнослужителі з Херсону, Кіровограду, Коблеве, Західної України, Баштанки завітали до Свято-Успенського храму, щоб співслужити отцю Микиті і разом з громадою привітати його з 70-річним ювілейним днем Ангела.
Народився Микита Олександрович Чудинович у селянській родині на Волині, дитинство і юність пройшли на Кіровоградщині, куди згодом переїхала родина. Батькам були притаманні працьовитість, щире ставлення до людей, доброта, що залишили вагомий слід у душі сина. Те, що він став священиком, не простий збіг обставин, на цю духовну стезю його вивів особистісний пошук сенсу життя. З дитинства хлопець був дуже допитливим, спостережливим, товариським, придивлявся до людей, любив слухати їхні розповіді, робив висновки. Згодом почав захоплюватися книгами, що на все життя стали його нерозлучними порадниками. Завдяки різноманітним історичним джерелам вдивлявся у минуле, аналізував отриману інформацію, шукав відповіді на хвилюючі його запитання. Прочитане спонукало його ще більше замислюватись над людським буттям.
|
У першу неділю листопада країна вшановує працівників соціальної сфери – людей, на яких покладена дуже відповідальна і почесна місія – державна підтримка і соціальний захист громадян. Праця соціального працівника завжди була і залишається однією з найблагородніших в світі!
Напередодні Дня працівника соціальної сфери, журналістка районної газети «Голос Баштанщини», поспілкувалася з начальником управління соціального захисту населення Баштанської райдержадміністрації Ніною Якимчук, яка понад 29 років працює у цій сфері, 15 з них – керівником закладу.
|
 Існування та успішне функціонування держави завжди сповна залежало від ефективної системи акумулювання та розподілу фінансових ресурсів. Наявність окремого уповноваженого органу в системі влади, який відповідає за розробку та здійснення державної фінансової політики, є закономірністю для всіх епох і країн. Державна казначейська служба України – це могутня структура, необхідність та значимість якої визнана у фінансовому світі.
Колектив управління Державної казначейської служби України у Баштанському районі пишається, що працює саме в цій структурі, робить свій внесок в її розвиток, займається справою, що приносить користь нашій державі.
З перших днів створення управління казначейства в районі, ось вже 25 років, незмінним заступником начальника працює Ольга Миколаївна Зіньковська – професіонал своєї справи.
Це мудра, ввічлива, чесна і порядна людина, спеціаліст високої кваліфікації, жіночої доброти і ласки. Життєвої мудрості у неї вистачає і на рідних, і на колектив, де завжди панує злагода, домашній затишок і взаємодопомога. |
|
Управлінням Державної казначейської служби України у Баштанському районі Миколаївської області у жовтні 2021 року було здійснено оплату платіжних доручень по УСЗН Баштанської РДА.
Станом на 01.11.2021 року виплачено:
ТПКВКМБ 2501030 - Виплата деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплата послуг окремим категоріям населення (дитячі) – 27628070,00 грн.
__________________________________________________________
Всього: 27628070,00 грн
|
Усяким людям всякі є дари:
Одному – ясний, сильний ум,
Що не знаходить в світі пари;
Другому – рій крилатих дум,
Що, мов орли, летять за хмари;
Ще іншим – руки золоті:
Що очі бачать, руки вдіють.
Який же дар дістали ті,
Що так дітей учити вміють?
Мені здається, в скарбі тім
Любові найбільше дісталося їм.
Іван Франко
Про Людину, якій дісталося багато любові від дітей і батьків, хочеться сьогодні розповісти. Це вчитель початкових класів Баштанського опорного закладу ЗСО І-ІІІ ступенів №1 Лариса Віталіївна Коверзнєва.
Для неї бути вчителем – мрія з дитинства. Ще маленькою їй подобалося навчати подруг, виставляти їм оцінки, вести «класний журнал». До закінчення школи питання «Ким бути?» і «Де вчитися?» практично були вирішені... Ларисі Віталіївні дуже пощастило: у своєму житті вона зустріла немало вчителів, які допомогли їй обрати правильний життєвий шлях. Вона взяла від них найкраще і постійно втілювала набуті знання у свою діяльність.
|
Вранці, 27 вересня, на території, що біля торгових контейнерів ринку «Експрес» (за недобудованим банком, між вулицями Ярослава Мудрого та Ювілейна), під час земляних робіт з будівництва супермаркету «33 квадратних метри» було виявлено кістки та череп, що схожі на людські.
Заступником міської ради Олександром Васильєвим про цю подію було повідомлено Баштанський відділ поліції. На місце будівництва прибув наряд поліції. Правоохоронці зазначили, що треба чекати на слідчо-оперативну групу, котра прибула через декілька годин (була на виїзді у іншому населеному пункті). Поліцейські детально оглянули місце будівництва, а потім старший спеціаліст-криміналіст слідчого відділення Баштанського районного відділу поліції Андрій Ракітін вилучив усі рештки, що схожі на людські.
|
 Щемно стає на душі від усвідомлення того, що ти є частинкою великої когорти журналістів, які писали історію краю на сторінках районної газети протягом 90 років. Кожного разу, переглядаючи старі підшивки і знайомлячись з матеріалами журналістів, зачитуєшся публікаціями, у яких живе дух цілої епохи і її головних героїв. Мабуть, саме в тому й полягає секрет довголіття газети, бо, розповідаючи про події в районі, вона ніколи не забувала про людину – ключового творця історії. Кілька разів я також ставала героїнею публікацій, але тоді навіть не могла й уявити, що сама буду причетна до їх створення і редакція стане невід’ємною частинкою мене, що проведу не одну безсонну ніч, готуючи до друку чергове інтерв’ю, репортаж, замітку чи нарис. І коли написане допомагало привернути увагу до проблеми й вирішити її, навіть змінити долю окремої людини на краще, то розуміла, що знаходжусь саме там, де й повинна бути. |
 Вже понад десять років я працюю журналісткою районної газети «Голос Баштанщини». Колектив газети завжди був працьовитим і невгамовним, журналісти та технічні працівники щодень робили і роблять свою, на перший погляд, наче й непомітну справу. Та варто озирнутися, погортати пожовклі сторінки, що доносять до нас подих історії, і маємо справжній документальний фільм: довоєнні роки та післявоєнне відродження, як і де трудилися наші земляки; як росли, навчалися, отримували професію їхні діти, й одне покоління приходило на зміну іншому. Прізвища трудівників Баштанщини, цифри, факти, події, фото – усе це в деталях знайдете лише на наших сторінках, і це не перебільшення.
Крім газетної справи, працівники редакції займалися ще й волонтерською діяльністю. У 2014 році, коли розпочалася війна на сході України, колектив районки один з перших розпочав займатися волонтерством, і за активної підтримки всіх небайдужих баштанчан передавав усе необхідне в зону АТО нашим солдатам-землякам, щоразу закликаючи через газету приєднуватися громадян до благодійних акцій на підтримку наших воїнів. Крім цього, проводили різні благодійні акції щодо збору речей для діток з малозабезпечених родин, біженців, які переїхали з далекого Донбасу тощо. Також ми започаткували розповіді про наших земляків – захисників держави, адже вважаємо, що наш обов’язок – розповісти всім про героїв, які, жертвуючи своїми життям, ставали на захист нашої держави. Честь і слава нашим військовослужбовцям! |
 Недаремно кажуть, що долі людські непередбачувані. З дитинства мріяла стати вчителем. І мрія моя здійснилася. Працювала вчителем початкових класів. Про журналістику навіть не задумувалася. Але доля вирішила кардинально змінити мою професію. 7 грудня 2000 року я вперше переступила поріг редакції районної газети «Голос Баштанщини». Розпочинала коректором. Спочатку здавалося, що не зможу. Але підтримка відповідального секретаря Віктора Михайловича Безручка, його поради й підказки не пройшли даремно. Віктор Михайлович вчив не лише відшукувати помилки, а й робити макети сторінок газети, ділився тонкощами підготовки номерів.
Тодішній редактор газети Валентина Леонідівна Свирса крім коректування давала доручення обробляти листи дописувачів районки, а згодом писати короткі інформації. Своїм досвідом ділилися й колеги: Галина Василівна Мельник та Лідія Володимирівна Авраменко. Рухатися вперед підштовхувала й бухгалтер Людмила Георгіївна Гребьонкіна, з якою сиділа в одному кабінеті і яка була першим оцінювачем моїх дописів. І так через рік я стала завідувачем відділу листів. Щоб стати справжнім журналістом, довелося вже в зрілому віці здобувати відповідну освіту. А потім спробувала себе й відповідальним секретарем, і завідувачем агропромислового відділу, і в.о. редактора. |
 90-річчя «Голосу Баштанщини» тісно пов’язане з людьми, які в ньому живуть і творять його історію. Безумовно, районна газета завжди була і є рупором життя громади. Усі основні історичні віхи й події, що відбувалися й відбуваються зараз, ніби зупиняються на її сторінках.
Мені пощастило працювати в газеті з 1993 по 2013 роки, коли Баштанщину очолювали надзвичайно талановиті управлінці. Серед них В.Ф. Артеменко, завдяки якому зроблені ремонти Будинку культури, Будинку дитячої та юнацької творчості, відремонтований стадіон, ДЮСШ тощо. Часи були непрості, але здійснено такий величезний об’єм роботи, що про Баштанку знали не лише у області, але й на теренах усієї Україні.
Пригадаймо історії успіху нашого міста у сфері реформування житлово-комунального господарства, яку у 2001 році розпочав колишній міський голова Віталій Яворський, а згодом продовжив та завершив її Володимир Рибаченко. Тоді демонтували громіздкі котельні, що опалювали повітря і були неефективними. Замість них встановлені прилади індивідуального опалення у квартирах, понад 50% цих приладів було придбано і встановлено за кошти міської ради. |
|
|
