Зберегти царську таємницю добре, а відкривати й проповідувати діла Божі славно” (Тов.12, 7), - так сказав  архангел Рафаїл Товитові, коли сталося дивне зцілення його сліпоти. Справді, не зберегти царської таємниці страшно і згубно, а замовчувати преславні діла Божі – велика втрата для душі. І я, -  говорить святий Софроній, який написав житіє преподобної Марії Єгипетської, - боюся мовчанням утаїти Божественні діла і, згадуючи нещастя, що загрожує рабові (Мф.25,18,25), котрий закопав у землю даний від Бога талант, не можу не розповісти святої повісті, яка дійшла до мене. Та нехай ніхто не подумає, - продовжує святий Софроній, - що я насмілився писати неправду, коли в когось з’явиться сумнів у цій дивній події: не личить мені говорити неправду на святе. Якщо ж знайдуться такі люди, котрі, прочитавши це писання і здивувавшись преславній події, не повірять, то нехай буде милостивим до них Господь, бо вони, роздумуючи про неміч людського єства, вважають за неможливе ті чудесні діла, які трапляються зі святими людьми. Однак треба вже почати розповідь про славну подію, що сталася в нашому роді.

У 1933 році жила я з батьками у Новобирзулівці. Мій дід Іван Іванович Ситник мав дві корови, два коня, двох телиць, двоє лошат і вулики. В сім! було 8 дітей. Його розкоркули-ли, все забрали, вигнали зі своєї хати, давши напівзруйновану і залиту волою землянку. Ходили в ній по камінцях .а спали на різному лахмітті, бо все, що було в хаті, винесли на вулицю і продали , навіть білизну. Нам, дітям і онукам «куркуля» , не давали ходити по вулицях села: дражнили й ображали. Ми намагались обходити вулиці чи то горою, чи то попід річкою.

 Була в нас велика родина: тато, мама, бабуся і нас, шестеро дітей. Усі попухли від голоду. Так хотілося їсти, що й уві сні думав про це. Ми, дітлахи, хто ще міг дибуляти, йшли в садок , розгрібали сніг і шукали під деревами насіння й кісточки з фруктів. Потім мама все перетирала й пекла з нього коржики. А ще збирали стрючки та смоктали їх, бо вони були солоденькі.

Навколо села стояла охорона, нікого не випускали, та дітям вдавалося пробиратися до лісосмуг, щоб назбирати якогось бур'яну з насінням.

Пам'ятаю   нашу активістку Софію Сердюк, яка ходила з міліціонером попід дворами, вигрібала все до квасолини. Якось прийшла й до нас. Мама саме варила юшку з лушпиння й різного бур'яну. Молодші два братики і сестричка лежали тихо, уже не могли поворушитися.

- Що вариш?- запитала Сонька. Схопила казана, винесла на подвір'я і вилила все на сніг, а побачивши, що там немає нічого їстівного, повернулася і пішла з двору.

Ми повиповзали з хати, хто ще міг, і почали збирати зі снігу ті шкаралупки і бур'ян, вкидаючи жадібно в рот і ковтаючи все, майже не жуючи.

Тихо повмирали два брати, сестра, бабуся.

====>>

Приуготовив верующих к подвигам поста и покаяния, Церковь вводит их в самый подвиг. Богослужения Великого поста, как и богослужения подготовительных к нему недель, постоянно побуждая к посту и покаянию, изображают состояние души, кающейся и плачущей о своих грехах. Этому соответствует и внешний образ совершения великопостных богослужений: в седмичные дни Великого поста, исключая субботы и воскресенья, Церковь не совершает полной литургии, этого самого торжественного и праздничного христианского богослужения. Вместо полной литургии по средам и пятницам служится литургия Преждеосвященных Даров. Состав других церковных служб изменяется сообразно с временем. В седмичные дни почти прекращается пение, предпочитается чтение из ветхозаветных писаний, особенно Псалтири, во все церковные службы вводится молитва святого Ефрема Сирина с великими (земными) поклонами, а третий, шестой и девятый часы соединяются с вечерней для указания времени, до которого должен простираться дневной пост.

Святая Четыредесятница и ее богослужения начинаются с вечерни Недели сыропустной. Сыропустное воскресенье называется еще в просторечии Прощеным воскресеньем, ибо за вечерним богослужением в этот день бывает чин или обряд, общего прощения в храме.

Чин прощения совершается так: на солею выносят и полагают на аналоях иконы Спасителя и Божией Матери; настоятель творит земные поклоны пред ними и лобызает их, затем он обычно произносит слово, испрашивает прощения своих грехов у причта и народа, говоря: «Благословите мя, отцы святии и братия, и простите мне, грешному, елика (что) согреших в сей день и во вся дни живота моего: словом, делом, помышлением и всеми моими чувствы». При этом он творит общий земной поклон духовенству и народу. Все отвечают ему также земным поклоном, говоря: «Бог простит ти, отче святый. Прости и нас, грешных, и благослови». Затем настоятель берет напрестольный Крест, и все священнослужители в порядке старшинства прикладываются к иконам на аналое, подходят к настоятелю, целуют честный Крест и руку его, держащую Крест, лобызаются с настоятелем. После них подходят миряне, прикладываются к святым образам и Кресту и испрашивают прощения у причта и друг у друга.

Во время обряда прощения принято петь «Покаяния отверзи ми двери», «На реках вавилонских» и другие покаянные песнопения. В некоторых храмах поют также при этом и стихиры Пасхи , до слов «и тако возопим» включительно (в последней стихире).

Учёные выяснили, как курение провоцирует рак лёгких. Виновным оказалась перекись водорода, в обилии присутствующая в сигаретном дыме. Она обманывает рецептор, которым клетки "слышат" призывы организма к обновлению. Клетки начинают делиться бесконтрольно, и очень скоро начинается болезнь.

З 3 березня 2008 року в районі буде працювати пересувний флюорограф!!!

    Управляющий делами Украинской Православной Церкви, глава синодальной комиссии по диалогу с УАПЦ, архиепископ Белоцерковский и Богуславский Митрофан заявил, что анафему с человека можно снять, если тот придет к покаянию. При этом архиепископ отметил, что вопрос анафематствования Ивана Мазепы требует тщательно изучения. Об этом он заявил в комментарии корреспонденту АМИ «Новости-Украина».

    На вопрос, можно ли снять анафему с человека, архиепископ Митрофан ответил: «Анафему с человека можно снять, если он приносит покаяние. Анафема накладывается на человека за какие-то определенные нарушения церковных правил, церковных канонов христианской морали. Анафема означает, что человек находится вне церкви. Это констатация того факта, что человек не принимает никаких церковных установлений, не живет по церковным правилам, не ведет христианского образа жизни. В таком случае накладывается анафема».

Цією публікацією я хотів би відкрити національні конституційні дебати - якнайширшу суспільну дискусію в нашій країні стосовно конституційної реформи. Основний документ держави не може бути лише справою політиків. Він має бути справжньою всенародною справою. Саме такий підхід відкриє шлях до народної Конституції єдиної політичної нації.

Чому саме зараз час для такого широкого обговорення? Це, насамперед, диктує гостра потреба виходу за межі перманентних політичних криз та конфліктів. Це визначає необхідність розвитку українського конституціоналізму у руслі європейської традиції. Потрібно перевизначити відносини держави й людини у бік пріоритетності інтересів кожного громадянина, тільки за таких умов держава насправді служитиме людям. Ідеологія нового суспільного договору і має стати конституційною платформою.

Національна конституційна традиція

Коли ми говоримо про Конс­титуцію, маємо дати відповідь на питання: що вона означає для Ук­раїнської держави, для українських громадян. З правової точки зору, Конституція є головним правовим уставом держави. Але не менш важливим є розуміння світоглядного підґрунтя Конституції. Тільки такий Основний Закон, який відповідає природі відносин у суспільстві може бути дієвим, може на практиці впорядкувати ці відносини і спрямувати їх на розвиток нації. Конституція - це і система поглядів, мислення та бачення українського народу, його самоідентифікація та розуміння власної державності. Перші конституційні проекти своєю ціллю ставили саме закріплення права української нації на самостійну дер­жаву.....